На русском языке читайте здесь — Танец для Бога: Откуда? Зачем? Как танцевать?
У єврейських месіанських громадах люблять славити Бога танцем: радісним і швидким, тихим і плавним, у спільних хороводах і особистому поклонінні, з прапорами та шофарами… Взагалі, славити Господа, радіти, співати й танцювати перед Ним – нормальний стан для месіанського віруючого. У чому ж суть і значення танців для Бога? Це суто єврейська традиція чи так славити Бога – прийнятно для віруючих усіх деномінацій і конфесій?
Пропонуємо розібратися в цьому і дізнатися більше про танцювальне прославлення. Для цього ми публікуємо невеликий уривок із семінару, який на літньому ретриті КЄМО`2016 провів Олександр Базь, лідер групи прославлення «Лехаїм»:
Танок у Біблії
Що ми знаємо про танці з Біблії? Є кілька загальновідомих епізодів, про які згадують у першу чергу. Першою яскравою згадкою, звичайно ж, можна назвати танець Міріам (Вихід 15:20), потім згадують Давида під час ввезення ковчега до Єрусалима (2 Самуїлова 6:14-16 і 1 Хронік 15:29). Але чи описуються танці в Біблії тільки цими великими Божими слугами? Безумовно, ні. Ще багато місць і ситуацій у Писанні розкривають нам цю частину взаємин Господа та Ізраїлю.
Почнемо з початку і послідовно. Танець закладений у нас Богом як спосіб самовираження. І людина, звісно ж, танцювала з перших днів свого створення. Тварини теж танцюють, і в їхніх танцях проявляються як емоції, так і закладені фізіологічні особливості. Але лише людина, як вершина Божого творіння, як створіння за Його образом і подобою, здатна на повну передачу почуттів і вираження душі і навіть важливіше — духу (у віруючих). Недарма багато вчених розглядають танець як першу мову і метод передачі інформації на світанку людства.
Танець нерозривно пов'язаний із музикою і ритмом. У Бутті 4:21 Ювал названий батьком усіх музикантів, як один серед багатьох інших «батьків» різних талантів і навіть професій. Ми бачимо, як і зараз, у кожному з нас є різні таланти та здібності, вкладені в нас Богом, і ми можемо розвивати їх на славу Божу, або ж (що сумніше) у протилежних напрямках.
Отже, танок поруч із музикою та піснями є найдавнішою формою передачі почуттів, емоцій та інформації. Причому саме в такому вигляді — не «одягнений» ще в поняття культури, мистецтва, і без будь-яких змагально-порівняльних характеристик.
Вчені помітили, що приблизно 5000 років тому танцювальні мотиви майже повністю зникають з кам'яних пам'яток і керамічного посуду. Пояснення цьому факту дають таке — оскільки це був час виникнення перших держав і монархій, то зрозуміло, що тепер вже не танець, а царі та їхні чиновники організовували й спрямовували колективні дії людей.
Як ми бачимо, танець зазнавав різних змін упродовж часу та історії. І цілком зрозуміло, що наше розуміння танцю, його природи та використання може мати неправильне або спотворене уявлення. Саме тому нам найбільш необхідно звернутися до Писання, щоб повернути танцю первісне значення та розуміння, закладене в нас Богом.
Танок в житті народу Ізраїлю
У сучасних танцювально-освітніх закладах вчать, що танці будь-якого народу можна розділити на дві категорії: релігійні (обрядові) та соціальні (побутові). Але, як ми знаємо, те, що стосується всіх, не завжди працює у випадку з Ізраїлем. І саме тут криється перша відмінність, яку нам слід запам’ятати:
Соціальне або побутове життя Ізраїлю було нерозривно пов'язане з Богом Ізраїлю. Повсякденне життя народу з особливим виділенням у ньому свят було тісно переплетене з релігійним життям — без рамок і кордонів. Бог Ізраїлю бажав повної уваги Свого народу.
Протягом 19-ти століть євреї не мали своєї країни, і в країнах, в яких їм доводилося жити, теж були практично позбавлені можливості обробляти землю. Тому «танці землеробів», пов'язані з денною роботою в полі та спільним вечірнім дозвіллям, також були відсутні в цей період і були відновлені уже зі створенням держави Ізраїль, отримавши назву «хора» (взято з румунського танцю).
Багатьом знайоме єврейське вітання «хаг самеях», яке перекладається як «радісного (веселого) свята». Отож, вчені стверджують, що єврейське слово «хаг», яке часто перекладається як «свято, фестиваль, урочистість», в оригіналі означає «священний круговий танець, що виконується навколо вівтаря у святилищі». Це показує, що сутність і природа свята та танцю були настільки переплетені, що, коли євреї говорили про свято, їхньою першою думкою була «танці в радісному святкуванні».
Саме поняття «танець» в івриті тісно пов'язане і практично є синонімом поняття «радість». Танець описується як уособлення радості та антонім горя:
«...Час сумувати і час танцювати» (Еклезіаста 3:4);
«Погасла радість у наших серцях, а наші хороводи перетворились на жалобні процесії» (Плач Єремії 5:15).
У тому ж значенні використані образи танцювального мистецтва і в пророцтві Єремії про відновлення Ізраїлю:
«Я знову тебе відбудую, – і ти будеш відновлена, Ізраїльська діво! Ти знову візьмеш свої бубни й виступатимеш у веселому хороводі» (Єремія 31:4)
«Радісно кружлятимуть у хороводі дівчата, а разом з ними юнаки та літні люди…» (Єремія 31:13)
Взагалі, в єврейській мові є 13 слів, якими описують танок, підкреслюючи ті чи інші його види та прояви. Більшість із них позначають танець як дієву форму радості.
«…Будеш веселитися перед Господом, своїм Богом, ти, твій син і твоя дочка, твій раб і твоя невільниця, а також левіт… Будете веселитись на своєму святі ти, твій син і твоя дочка, твій раб і твоя невільниця, левіт і приходець, сирота і вдова…» (Второзаконня 16:11,14)
Тут Бог особливо закликає, щоб у святковій радості були задіяні всі і ніхто не лишився бездіяльним.
Радість у Господі та без Нього
Радість у Господі тримає акцент на Тому, завдяки Кому ми живемо і маємо привід радіти. Господь ревно ставиться до того, як Його народ радіє та служить Йому. Йому не потрібна «релігійна тяганина», Йому потрібні щирі переживання Його народу.
«Коли приходите, щоб з’явитися переді Мною, хто від вас вимагає, щоб ви топтали Мої двори? Не приносьте більше даремних дарів! Ваше кадіння стало огидним для Мене! Новомісяччя, суботи й скликання зборів Я не можу терпіти – беззаконня разом зі святкуванням! Ваші новомісяччя і ваші свята ненавидить Моя душа! Вони стали для Мене тягарем, – Я змучився їх нести!» (Ісая 1:12-14).
І радість перед Господом не має нічого спільного з радістю та задоволеннями цього світу, з тим, чим і як вони спричиняються.
Так, в Ісаї 5:11-12 бачимо:
«Горе тим, котрі з самого ранку шукають п’янких напоїв, і до пізнього вечора розпалюються вином! На їхніх бенкетах є арфа, цитра, тимпан, сопілка і, звичайно ж, вино, тоді як на Господні діяння не вважають, і про діла Його рук не думають».
Господь говорить через пророка, що радість, викликана алкоголем, огидна Богу (можливо, це й сталося з поклонінням бичку в 32-му розділі книги Вихід — найбільш буйні (три тисячі) загинули).
Не тільки алкоголь може викликати неправильну радість, не спрямовану на Бога. Гордість, заздрість, самовираження і самореалізація як самоціль, і ще багато іншого відводять нас від істинного прославлення і поклоніння Богу.
У цьому зв'язку достатньо згадати сатану, який був лідером прославлення (Єзекіїль 28). Сатана знає ціну і силу впливу музики і танців на людину. Він батько брехні. Спотворити, змінити і обернути на зло — це його майстерність. І в сучасному світі нас оточує культура, музика, танці, які оброблялися і спотворювалися сатаною. Ми не можемо сліпо або безтурботно брати у цього світу щось для служіння Богу.
У наш час навіть у деяких церквах роблять великі помилки цього плану. Особливо, коли для веселощів і радості на служіннях використовують різні світські формати, які від початку спрямовані на цілі, протилежні тому, чого хоче від нас Бог.
Більшість із нас не зростала в сім'ях віруючих (що, в принципі, теж не гарантує правильного виховання) — ми прийшли до Бога вже у зрілому віці, з певним чином сформованим мисленням і життєвими установками. Тому поняття свята радості та веселощів у нас вже спотворене, справжні цінності були розмиті або підмінені. І за відсутності іншого розуміння ми можемо втілювати нашу радість не у тих формах або, навпаки, обмеженнях.
Досвід Ізраїлю
Тут як ніколи стане в нагоді досвід Ізраїлю. Ті підходи та дії, які були збережені крізь століття, за винятком релігійно-ритуальних аспектів, що нагромадилися за століття після смерті та воскресіння Ієшуа. У жодного народу в світі, крім народу Ізраїлю, немає і не було такої практики життя з Богом! Немає іншого народу, чия культура, спосіб та сенс життя були б так переплетені. Віруючі з будь-якого іншого народу без цих знань і практики або позбавляють себе певних благословень, або ризикують припуститися помилок на цьому шляху.
У танцювальній культурі різних країн зустрічаються танці різного походження та призначення: танець-бойове мистецтво, танець-змагання, ритуальний танець. Наприклад, національний танець держави Бірма — це танець 12-річної дівчинки на плечах у чоловіка, після вдихання нею парів опіуму. У традиції Бірми це — форма спілкування з духами та предками. І як, скажіть, танцювати віруючому жителю цієї країни без певних знань, без єврейського (біблійного) підходу? Він змушений або змішувати поклоніння Богу зі старою практикою, або брати приклад з якихось мультиверсій цього світу (у тому числі й християнської його частини), або взагалі відмовитися від будь-яких практик у цьому напрямку.
Цей великий розрив існує не тільки між світською та єврейською практикою танцю (тут він просто величезний, це радше протилежності), але й між християнською та єврейською практиками. Розрив зумовлений різними причинами, зокрема історичними.
Переклад — Олена Бочковська для ieshua.org
Последнее: 31.03. Спасибо!
