Як позбутися пригніченого духу?

На русском языке читайте здесь — Как избавиться от унылого духа?

У попередній статті під назвою «Пригнічений дух сушить кості» — як це розуміти?» було розглянуто питання, що таке пригнічений дух і яким чином він сушить кістки. Нагадаємо, що пригнічений, з давньоєврейської мови נָכָא/нака' (Стронг H5218), означає зломлений, уражений, поранений. Слово «пригнічений» ще можна перекласти як «депресивний, сумний, меланхолійний». «Зломлений, уражений, поранений, депресивний, пригнічений дух сушить кістки».

Контрастний паралелізм віршів, які ми вивчаємо, показує, як можна позбутися «пригніченого духу». Отже, «Веселе серце як хороші ліки (цілюще), а пригнічений дух сушить кості» (Притчі 17:22). «Веселе серце робить радісним і обличчя, а коли на серці журба – дух занепадає» (Притчі 15:13).

Діагноз: пригнічений дух. Лікування: веселе серце

1) Серце, з дав-євр. לֵב / лев (Стронг H3820): серце; скарбниця почуттів, волі й навіть інтелекту; потаємна внутрішність, розум, мудрість, розуміння, увага тощо. Іншими словами, серце людини — це її розумовий, чуттєвий і вольовий центр. «Адже чим переповнене серце, те промовляють уста» (Матвія 12:34).

2) Веселий, з дав-євр. שָׂמֵחַ / самеах (Стронг H8056): радісний, веселий, такий, що викликає радість

Щоб дух був здоровим, а обличчя веселим, серце (центр думок, внутрішня скарбниця) має продукувати радість.

3) Цілюще, з дав-євр. יָטַב / ятав (Стронг H3190): бути причиною добра, бути здоровим, успішним, праведним; бути прийнятим, змінитися, отримати користь, обрізати та ін.

Радісне серце приносить користь людині, як ліки, зцілює і виробляє в ній радість.

4) Ліки, з дав-євр. גֵּהָה / геха (Стронг H1456): лікування, ліки

«Думки, що викликають або виробляють радість, зцілюють людину, як ліки і роблять обличчя веселим...»

Важко переоцінити силу людської думки. Писання резюмує це так: «Бо він такий, як його думки» (Притчі 23:7). Багато філософій і релігій світу будуються на динаміці мислення, намагаючись змінити людей і вирішити їхні проблеми за допомогою трансформації мислення. Однак, рішення полягає не тільки у формі мислення, але, насамперед, у природі мислення. Апостол Павло пояснює це так:

«Тому що ті, котрі за тілом, думають про тілесне, а ті, які за Духом, – про духовне. Адже тілесні задуми – то смерть, а задуми Духа – то життя і мир, оскільки тілесні задуми – ворожнеча проти Бога, тому що вони не коряться Божому Законові, та й не можуть. І ті, хто живе по-тілесному, догодити Богові не можуть» (Римлян 8:5-8).

Мислення

Як ми бачимо, є два види мислення:

1) Тілесне мислення. Результатом такого мислення є пригнічений дух, який призводить до смерті. Причиною такого мислення є невіра та непокора Богові. Тілесне мислення зосереджене на земному добробуті, на земних цілях, на людських амбіціях («пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість»), тож постійно призводить до розчарування та зневіри. Не дарма апостол Павло каже таке: «Отже, коли ви з Христом воскресли, то шукайте горішнього – того, де Христос сидить праворуч Бога. Думайте про горішнє, – не про земне» (Кол. 3:1-2).

2) Духовне мислення. Цей вид мислення зосереджений на Божих цілях, методах і планах. Його результатом є здоровий дух, який призводить до вічного життя. «Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться» (Мф. 6:33).

Коли 2014 року Господь покликав мого тата у вічність і я, після похорону і місяця з мамою, повернулася до Мексики, мій дух був близький до зневіри. Сумувала я не тільки від того, що тата вже немає з нами на землі, а й від того, що я залишила в Україні маму, овдовілу після 53 років життя в шлюбі. У мене перед очима постійно проходили картини останніх днів життя мого тата, дня його переходу у вічність і самого похорону. Я знову і знову переживала момент втрати. Потім я уявляла собі маму... одну. Картини самотньої мами ножем впивалися в глибину моєї свідомості, серце знемагало від болю, душа «плакала і не хотіла втішитися».

Одного разу, десь за півтора місяця після того, як тато пішов, я сиділа і вкотре переживала втрату. І тут я почула в серці голос: «Хіба не говорить Писання: “Плачте з тими, хто плаче, радійте з тими, хто радіє”? Ти плачеш і душа твоя знемагає, а твій тато радіє вічною радістю і насолоджується в присутності Отця. Радій з тими, хто радіє, тому що твоя скорбота — тілесна, а “думки тілесні — це смерть”. Думай про життя і житиме твоя душа. І дозволь твоїй мамі пройти її шлях. Це її дорога, вона повинна її пройти від початку до кінця. Довір Мені твою маму». І тоді в моє серце прийшов мир, і душа моя погодилася прийняти розраду. Думки духовні, думки про життя і про Царство Боже створили в мені життя.

Хорошим прикладом зцілення духу є Давид. Після того, як пророк Нафан викрив його в гріху перелюбу і вбивства, Давид приносить до Бога свій розбитий дух. Він закликав до Бога, благаючи: «Дай мені відчути радість і веселість, – тоді зрадіють скрушені Тобою кості».

Псалом 51

«³Помилуй мене, Боже, задля милості Своєї і з великого Свого милосердя зітри мої беззаконня. ⁴Цілковито обмий мене від моєї провини і очисть мене від мого гріха. ⁵Бо я усвідомлюю свої беззаконня, і мій гріх постійно переді мною. ⁶Супроти Тебе, – Тебе єдиного, – я згрішив і вчинив те, що є злом у Твоїх очах, тому Ти будеш справедливим у Своїх словах вироку, бездоганним, коли судитимеш. ⁷Я народився в беззаконні, і в гріху моя мати мене зачала. ⁸Ти ж любиш правду в глибині серця і об’явив мені таємниці мудрості. ⁹Тож окропи мене гісопом, і я стану чистий, – обмий мене і я стану біліший від снігу. ¹⁰Дай мені відчути радість і веселість, – тоді зрадіють скрушені Тобою кості. ¹¹Відверни Своє обличчя від моїх гріхів і зітри всі мої беззаконня. ¹²Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правоти віднови у мені. ¹³Не відкидай мене від Свого обличчя і не відбирай від мене Свого Святого Духа. ¹⁴Поверни мені радість Свого спасіння і зміцни в мені Духа слухняності. ¹⁵Я навчатиму злочинців Твоїх доріг, і грішники навертатимуться до Тебе. ¹⁶Звільни мене, Боже, від вини за пролиту кров; Боже мого спасіння, нехай мій язик з радістю проголошує Твою справедливість».

• він усвідомлює і сповідує свої гріхи (51:3, 4, 5, 11);
• він бере на себе відповідальність за свої гріхи, не перекладаючи провину ні на кого іншого (51:5-6);
• він усвідомлює і сповідує праведність Божу (51:8);
• він усвідомлює зневіру свого духу і жадає зцілення (51:10-12);
• він приймає Боже прощення і дякує (51:9);
• він стає Божим союзником у (51:16).

Саме така скорбота робить людський дух здатним прийняти зцілення. З цього моменту починається дорога радості, яку апостол Павло називає «перетворенням розуму», до розуміння досконалості Божої волі. Коли скарбом серця є усвідомлення того, що «воля Божа добра, приємна і досконала», то дух стає здатним «чути втіху і радість», а «скрушені кістки радіють».

«Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму. І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням [вашого] розуму, щоб ви пізнавали, що є Божа воля: добре, приємне і досконале» (Римлян 12:1-2).

Дорогий друже! Можливо, ти втратив мир і життя тобі не приносить насолоди; можливо, ти згрішив і перервав стосунки з Богом; а може, втратив близьку людину і втратив інтерес до життя; або, можливо, тебе зрадили близькі люди, ти розчарувався і більше не хочеш жити. Чи є для тебе надія? Чи є для тебе можливість вийти зі зневіри і увійти в радість Господню? Звичайно ж, є! Прийди в Божу присутність, сповідуй свою зневіру, яка привела тебе до смутку, і воскресни разом із Тим, Хто переміг смерть, щоб жити в повноті радості перед обличчям Його через перетворення твого мислення — «І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене» (Гал. 2:20).

«Давид говорить про Нього: ”Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він – праворуч мене, щоб я не похитнувся. Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє сповниться надією, бо Ти не залишиш душі моєї в аді й не даси Своєму Святому побачити тління. Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю присутності Своєї!”» (Дії 2: 25-28).

Автор — Валентина Невмержицька
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org

Валентина Невмержицька — магістр богослов'я, місіонерка, дружина Люїса Сервантеса, пастора месіанського служіння «Ministerio Internacional Casa de Santidad — Beit Kodesh» у м. Канкун, Мексика. Ви можете знайти її у Facebook і Youtube.