На русском языке читайте здесь — «Унылый дух сушит кости» – как это понимать?
Якщо Христос обіцяв, що «хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть» (Ів. 7:38), то чому сьогодні багато віруючих людей зовсім висохли і вмирають від спраги? Вони зовні здаються живими, ходять до церкви, беруть участь у служіннях, звершують молитви, але всередині не переживають руху духу. Такі люди роблять усе за звичкою, виконують певні релігійні ритуали, а радості та миру в серці вже давно немає.
Писання говорить, що одна з причин, через яку віруюча людина може висихати зсередини, — це пригнічений дух, адже «...пригнічений дух сушить кістки» (Притчі 17:22).
1. Що означає «пригнічений дух»
Пригнічений, давньоєврейське слово נָכָא / нака' (Стронг H5218): зломлений, уражений, поранений.
Отже, «зломлений, уражений, поранений дух сушить кістки».
«Дух людини підтримує її у хворобі, але хто підтримає її підупалий дух?» (Притчі 18:14)
Інакше кажучи, людина у важких обставинах перемагає духом, але коли її дух зломлений, уражений або поранений, то звідки їй узяти силу для перемоги? У життя приходить поразка.
2. Що означає «сушить кістки»
Сушити, давньоєврейське слово יָבֵשׁ / ябеш (Стронг H3001): бути присоромленим, розгубленим або розчарованим; висохнути (як вода) або засохнути (як трава); бути заплутаним, в'янути.
Кістки, давньоєврейське слово גָּרַם / ґарам (Стронг H1634): кістка, сутність якогось предмета, сила, верхівка.
Беручи до уваги значення слів, другу частину Прит. 17:22 можна альтернативно перекласти так: «...Зламаний, поранений або уражений дух втрачає себе, у ньому висихає / в'яне сила, і він забуває про свою сутність».
Інакше кажучи, коли дух людини зломлений, поранений або уражений, то вона забуває, ким вона є в Бозі, втрачає свою сутність, перестає бути здатною насолоджуватися життям Христа в собі і перестає приносити плід. Зрештою, така людина перестає спілкуватися з Богом і її дух помирає від спраги до спілкування з Духом життя. У підсумку, вона втрачає силу протистояти будь-яким викликам і стає рабом обставин.
Яким чином наш дух може бути уражений? Що може його поранити? Писання стверджує, що «дух занепадає при сердечній скорботі» (Притчі 15:13). Словом занепадає тут перекладено вже відоме нам давньоєврейське слово נָכָא / нака'. «Дух раниться, уражається або ламається ВІД СЕРДЕЧНОЇ СКОРБОТИ».
3. Що означає «сердечна скорбота»
Біль, давньоєврейське слово עַצֶּבֶת / аццебес (Стронг H6087): ідол, біль, рана, печаль.
«Наш дух вражається присутністю ІДОЛІВ У НАШОМУ СЕРЦІ»
Хочу поділитися трьома поширеними ідолами, присутність яких вражає людський дух:
1. Невиправдані очікування від самого себе.
Можливо, ти думав, що зможеш досягти певних висот, що ти в чомусь кращий за інших, що зможеш усього домогтися, що в тебе вийде більше, ніж в інших. АЛЕ настав момент, і ти зрозумів, що, насправді, ти нічим не кращий за інших, що твої очікування не виправдалися і ти розчарувався в самому собі, що ти такий самий грішник і без Христа нічого не можеш робити. Тут настає ключовий момент: або допускаєш у свій дух зневіру, або волаєш до Божої милості для відновлення твого духу в радості. На жаль, багато хто в цей момент піддається розчаруванню, починає себе жаліти, стає жертвою своїх же ідолів та очікувань і допускає зневіру в серці. Така людина починає почуватися невдахою, думати про те, наскільки несправедливими до неї є обставини та наскільки жорстоким до неї є життя. Вона опускає руки, відмовляється від нових спроб і можливостей і каже сама в собі, що «все одно в мене нічого не вийде, і в цьому житті я нікому не потрібен, і нікому немає до мене діла».
2. Піднесення своїх дітей над іншими.
Діти є особливим даром від Бога. На жаль, багато батьків, не усвідомлюючи значення слова «особливий», плутають його зі словами «кращий за інших». Особливість кожної людини полягає в тому, що вона створена для особистої мети за індивідуальним дизайном Божим («дивно я створений»). Для того, щоб людина змогла досягти цієї мети, Творець заклав у неї особливі дари та потенціал або силу. Завданням самої людини є пізнання цієї мети, розкриття в собі цих дарів і розвиток потенціалу або сили для її досягнення. Жодна людина не краща, не вища і не перевершує інших. Вона — ІНША, особистісна, оригінальна, що й робить її особливою. Щоб уникнути цього руйнівного ідола в серці, ми повинні відмовитися від думки про те, що наші діти — кращі за інших.
Момент розчарування в дітях обов'язково настане, і рано чи пізно ти побачиш, що твої діти аж ніяк не кращі за інших. Ти побачиш, що твої діти чинять так само, як усі: приймають егоїстичні рішення на користь своїх інтересів, забуваючи про тебе і, часто, про Самого Бога. Коли ти зрозумієш, що твої діти не кращі за інших, а є такими самими грішниками, як і всі інші, подякуй Богові за милість мати дітей, покайся в тілесних очікуваннях і молися, щоб той особливий план, який Отець має для них, здійснився в їхньому житті. Віддай їх у Божі руки і дозволь їм пройти свою дорогу богопізнання, частиною якої є розчарування в самому собі. Молися, щоб це розчарування не зруйнувало їхній дух і щоб вони не втратили життя.
3. Обожнювання служителів і церкви.
Коли ми приходимо до церкви, ми наповнені надприродними очікуваннями. Ми думаємо, що в зібранні всі абсолютно святі й непорочні. Раптом ми починаємо помічати, що служителі помиляються, борються з гріховною природою, потребують підтримки. Ми бачимо, що ті, хто любить Бога, дуже далекі від досконалості. А тут ще виявляється, що в церкві є люди підлі, які є безпосереднім знаряддям диявола для того, щоб зламати наш дух і привести нас у зневіру.
У момент виявлення ідолів у серці, схилися на обличчя твоє перед Отцем і попроси Його захистити твій дух і зберегти в тобі життя.
«...Щосили я волаю до Господа, на повен голос я кричу в молитві до Господа. Виливаю перед Ним своє благання, відкриваю Йому свою журбу, особливо коли знемагає у мені мій дух. Але Тобі відома моя стежка, – на дорозі, якою я ходжу, розставили на мене пастку… Виведи мою душу з в’язниці, аби я прославив Твоє Ім’я. Навколо мене зберуться праведні, коли Ти виявиш до мене благовоління» (Псалом 141:1-4, 8).
У наступній статті ми поговоримо про те, як можна зцілити пригнічений дух веселим серцем.
«Веселе серце як хороші ліки, а пригнічений дух сушить кості» (Притчі 17:22).
Автор — Валентина Невмержицька
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Валентина Невмержицька — магістр богослов'я, місіонерка, дружина Люїса Сервантеса, пастора месіанського служіння «Ministerio Internacional Casa de Santidad — Beit Kodesh» у м. Канкун, Мексика. Ви можете знайти її у Facebook і Youtube.
Последнее: 01.01. Спасибо!
