Забуваємо... тому нарікаємо

На русском языке читайте здесь — Забываем… поэтому ропщем.

Щоразу, читаючи книгу Вихід, я дивуюсь. Як ці ізраїльтяни могли нарікати? Як вони могли бути такими невігласами, дурними, забудькуватими?

Бог щойно «жбурнув» наймогутнішу людину на землі, як малюк м’яку ляльку. Бог не просто принизив фараона, Він зруйнував саму ідею «божественності» фараона, показавши його повне безсилля. Після звільнення з рабства Божого народу Єгипет опинився в повному хаосі, безладі. Те, що сталося на берегах Нілу, викликало резонанс у всьому світі, наповнюючи цілі народи страхом і жахом перед Богом Ізраїлю.

Смертельна хвороба духовної амнезії

Так, після такого чудесного визволення з Єгипту Ізраїль не стільки поклонявся Богові, славив Його й усім серцем довіряв, скільки бурчав, нарікав і обурювався — «Нема води, Мойсею! Де м'ясо, Мойсею? У мене пухирі на ногах, Мойсею! Хто поставив тебе начальником над нами? Де обіцяна земля?» Духовна амнезія швидко проявила себе, засліплюючи очі й серця ізраїльтян. Так швидко вони забули Божі милості, Його чудесне визволення!

Духовна амнезія (коли ми забуваємо Божі благословення, Його спасіння) — це смертельна хвороба.

Народ Ізраїльський, який став свідком неймовірних Божих чудес, кишені якого були набиті єгипетськими коштовностями, буквально за кілька днів почав нарікати тільки тому, що в пустелі не було зручностей п'ятизіркового готелю. Це не були скарги на кшталт тих, коли в нас болить голова або в крові знижується рівень цукру. Це був прояв невірності. Це був стан серця, яке вважало, що воно «краще за Бога знає, що потрібно робити». У такому стані ми не слідуємо Божим планам, а вимагаємо, щоб Бог виконував наші забаганки.

Чому ми нарікаємо?

Однак, у всіх нас таке серце — схильне до нарікань. «Де обід, люба? Знову залишки? Де протеїн? Це все, що ти сьогодні зробила? Чому не замінила брудний памперс? Що це за липка гидота на стільці?» тощо. Я цілком можу бути схожим на древніх ізраїльтян: «Боже, я знаю, що Ти пробачив на хресті всі мої гріхи, врятував мене від вічних мук і дав вічну радість Твоєї присутності, але все, що у нас сьогодні на обід, — це локшина».

Бурчання, скиглення та інші прояви невдячності — це реакція, в кінцевому рахунку, не на обставини, а на Бога. Народ ізраїльський нарікав ще в рабстві, потім нарікав, коли на сцені з'явився Мойсей, і після нарікав, коли ходив безпечно пустелею. Джерелом такого нарікання були не обставини, але їхні серця. Це стосується і нас із вами.

Справедлива і зворотна ситуація. Серце сповнене вдячності — це те, що не залежить від балансу на банківському рахунку, діагнозу лікарів чи успіхів на роботі. Отже, невдячність і нарікання відображають стан вашого серця — у будь-якій ситуації (навіть якщо ви страждаєте), а отже, є гріхом. Духовна амнезія — це смертельна хвороба, що загрожує вашій вірі та вашій радості більше, ніж будь-яка ракова пухлина. Вона проникає в серцевину вашої істоти, спричиняючи духовне розкладання зсередини.

Як зберегти себе від такої «духовної забудькуватості»? Як викорінити в собі цю ракову пухлину, що загрожує нашій вірі й радості у Христі? Протиотрута дуже проста — ПАМ'ЯТАТИ. Пам'ятати Боже милостиве визволення, викуплення, спасіння. Це має назавжди закарбуватися в нашій пам'яті. Не забувайте, нагадуйте собі. Намалюйте це на стінах свого будинку. Записуйте у своєму щоденнику і читайте щоранку.

Подібний принцип ми виявляємо в книзі Вихід. Протягом наступних 40 років Ізраїлю було запропоновано таке меню: манна з небес. Її потрібно було збирати щодня, крім суботи. У п'ятницю збиралася подвійна порція. Але потім Бог наказав Мойсеєві насипати в спеціальну посудину близько двох кілограмів манни — «для пам'яті», — щоб майбутні покоління пам'ятали про Божу вірність (Вих. 16:32-33).

Тут ми бачимо два чуда. Очевидно, що Бог годував кілька мільйонів людей манною протягом 40 років (це перше диво). Ніякої алергії на клейковину, ніякої низьковуглеводної дієти, ніякої нестачі важливих поживних речовин! Бог чудесним чином підтримував життя Свого народу, навчаючи його, що саме Він посилає їм щоденно хліб насущний — усе, що їм потрібно.

Друге диво — манна в посудині не псувалася, на відміну від звичайної манни (Вих. 16:20). Бог зберігав манну від псування, щоб нагадувати Ізраїлю про Свою турботу і вірність. Він зберігав не тільки манну, а й життя Свого народу — навіть у мертвій пустелі. Таким чином, посудина з цією білою поживною речовиною слугувала нагадуванням про важливу істину: Бог піклується. Він дбав про Свій народ, коли виводив його з Єгипту, і дбав про нього в пустелі.

Маємо пам'ятати...

Про це ж Бог говорить і нам. Якщо ми схильні нарікати, бути невдячними, скаржитися на свої обставини, Бог з любов'ю нагадує нам: «Пам'ятайте про Мою благодатне викуплення і милостиву турботу».

Давайте витратимо кілька хвилин на те, щоб згадати про Божі милості. Нижче наведено список того, що могло статися у вашому житті:

• Бог зберіг ваше життя від повного краху.
• Бог дозволив вам рости і виховуватися в побожній родині.
• Бог пробудив вас і відкрив вам усю огидність гріха.
• Бог врятував вас в автомобільній катастрофі.
• Бог дозволив вашій дружині, мамі або сестрі перемогти рак грудей.
• Бог посилав вам наставників або просто друзів, які духовно вас опікали.
• Бог допоміг вам пройти важкий фінансовий період, коли у вас не було роботи.
• Бог чудесним чином зцілив вас.
• Бог відповів на неможливе, здавалося б, прохання.
• У вас не було грошей, але в останній момент ви отримали конвертик саме з тією сумою, яка вам терміново була потрібна.
• Євангеліє раптом стало «живим» для вас як ніколи раніше.
• Пам'ятайте, що БОГ Є!!!

Отже, єдиний засіб проти духовної амнезії — докладати всіх зусиль, щоб згадувати і не забувати Боже милостиве визволення. Пам'ятай той факт, що ти — грішник, який колись був ворогом Богу, а тепер став улюбленим Божим дитям. Хіба це не диво?! Не дозволь цій істині згаснути, стати банальністю. ПАМ'ЯТАЙ!

Нехай усвідомлені, глибокі спогади пробудять у нас радість і глибоке почуття вдячності Тому, Хто любить нас, знає нас і береже.

Автор — Стівен Лі / Desiring God
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org