На русском языке читайте здесь — Значение мацы — опресноки в Библии.
Пасхальна трапеза знаменує початок тижневого «Свята опрісноків». Ізраїлю було заповідано їсти прісний хліб, мацу, хліб без дріжджів (без хамеця), протягом цілого тижня. Отже, ізраїльський народ торував свій шлях хрускотом квадратних аркушів маци і мрійливо задивлявся на вітрини закритих пекарень, якби це було в наші дні. Але що все це означає? Найочевидніша відповідь — це нагадування про швидкий вихід із Єгипту, коли не залишалося часу для того, щоб тісто скисло. Але є одне маленьке зауваження з приводу такого пояснення...
Своєчасні вказівки
Бог насамперед проговорив Мойсеєві про Свої задуми на період Песаха, у книзі Вихід 12:1-6 читаємо: «Скажіть усій ізра́їльській громаді, говорячи: „У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня́ за домом батьків, ягня на дім… і нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його ці́лий збір Ізраїлевої громади на смерка́нні...» До речі, цей ритуал забою жертовних пасхальних ягнят у сутінки досі практикують самаритяни на горі Гаризим.
Але повернемося до суті — Бог, вочевидь, дає таке доручення на початку місяця, тому що Він каже «цього місяця», і це повинно статися хоча б до 10-го числа місяця, тому що до цієї дати Бог говорить Мойсею, що кожен повинен вибрати своє ягня. Потім вони повинні були вбити його в 14-й день місяця.
Отже, навіть якщо Бог говорить Мойсеєві про це 9-го числа, то до Великодня ще залишалося 5 днів... чому ж у них не було достатньо часу для того, щоб тісто скисло?
Вірш 39 стверджує: « І пекли вони те тісто, що винесли з Єгипту, на прісні коржі́, бо не вкисло воно, бо вони були вигнані з Єгипту, і не могли бари́тися, а поживи на дорогу не пригото́вили собі». Але якщо вони знали, що виходитимуть поспіхом, напевно вони могли б почати приготування хліба заздалегідь. Однак, поспіх — не єдина причина того, чому хліб залишився прісним. Насправді, наказ позбутися хамец явно простежується через увесь розділ:
«Першого місяця, чотирна́дцятого дня місяця бу́дете їсти опрісноки аж до вечора дня двадцять першого того ж місяця. Сім день ква́шене не буде знахо́дитися в ваших дома́х, бо кожен, хто їстиме квашене, то буде ви́тята душа та з Ізраїльської громади, чи то серед прихо́дьків, чи то тих, хто народився у кра́ї» (18-20).
Що не так із закваскою?
Те, що мав на увазі Бог, здасться трохи заплутаним, і все ж, чому так важливо прибрати все квасне. І як це часто буває, Новий Завіт проливає світло на це питання.
1-е Послання до Коринтян 5:6-8 малює паралель між хамецем (закваскою) і гріхом, особливо гріхом гордині:
«Велича́ння ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала ро́зчина все тісто заква́шує? Отож, очистьте стару́ ро́зчину, щоб стати вам нови́м тістом, бо ви прісні́, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву прине́сений.Тому́ святкуймо не в давній ро́зчині, ані в ро́зчині злоби́ й лука́вства, але в опрі́сноках чистости та правди!»
Ця ідея «роздмухування» від гордості також згадується Павлом і в інших місцях: 1-е Коринтян 4:18, 8:1 і Римлян 11:21-31. Символізм зрозумілий — хліб, що піднявся, роздувається від закваски і нагадує гріховну гордість, а прісний хліб маци — смиренний, простий і чистий.
Через те, що навіть у повітрі достатньо закваски, яка може справити певний ефект на тісто, необхідно докласти особливих зусиль, щоб запобігти його підняттю і збільшенню в об'ємі. По всьому аркушу маци проходять насічені лінії, проколоті отвори для того, щоб не дозволити хлібу піднятися. Це нагадує нам про Єшуа, смиренного, чистого і безгрішного, який був пошматований і пронизаний, віддавши за нас Своє життя і ставши остаточною Великодньою жертвою.
Ще один цікавий аспект, що стосується прісного хліба, маци, можна поспостерігати під час Пасхальної вечері, в тій її частині, що має назву «Афікоман». Традиція з «Афікоманом» розвинулася приблизно за часів Єшуа, в Римській імперії. Афікоман — це грецьке слово, що означає «солодке» або «те, що приходить після», і ця традиція була натхненна римським звичаєм, як і більша частина сьогоднішнього Пасхального седера. Традиція полягає в наступному: три аркуші маци накриваються чистою тканиною, середній аркуш розламують на дві частини, з яких одну де-небудь ховають. Дітям пропонується знайти заховану частину маци, яку вони обмінюють на солодке частування, коли знаходять. Нам це говорить про Отця, Сина і Святого Духа — Син був узятий, зломлений, захований на деякий час, і цим принісши спасіння — найсолодшу нагороду, яку ми коли-небудь знали.
Не так як із листом маци: жодна насічена смужка, жоден проколотий отвір не могли втримати Єшуа. У ньому взагалі не було гордості — Він піднявся, повстав із мертвих і перебуває праворуч від Свого Отця зараз, у славі, піднявся вище за будь-яке інше ім'я завдяки неймовірній жертві, яку Він здійснив, щоб визволити вас і мене від рабства, гріха і смерті.
Хліб пам'яті
У Пасхальній вечері є така частина церемонії, під час якої всі присутні разом їдять прісний хліб, мацу, і кажуть одне одному такі слова: «Це хліб скорботи, який наші батьки їли в Єгипті». Він символізує нещастя, рабство, відсутність розкоші.
Мацу їдять з усією їжею під час Пасхальної вечері, щоб допомогти дітям Ізраїлю знову уявити події Песаха, — рік за роком, кожне покоління розповідає історію наступному. Так, маца — це нагадування про те, що Бог зробив для них, визволивши їх із рабства і від смертного вироку.
За деякий час після тих подій Єшуа триматиме такий самий аркуш Пасхальної маци і скаже Своїм послідовникам не «Це хліб скорботи, який наші батьки їли в Єгипті», а «Це моє тіло, що віддається за вас; робіть це на згадку про мене».
Це не збіг, що смерть Єшуа сталася під час Великоднього жертвопринесення, тому що історія визволення з Єгипту була великим відлунням набагато більшої прийдешньої спокути, яка була спланована тим самим композитором, що диригував чудесний Вихід. Друзі, ми служимо наймогутнішому і найгеніальнішому Богові, який задумав усе від самого початку.
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
