На русском языке читайте здесь — 10 опасных признаков пророческого злоупотребления.
Я став частиною Тіла Христа наприкінці 1970-х років. Почав брати участь у пророчому русі на початку 1980-х років. Крім того, наша місцева церква виховала багатьох видатних пророчих лідерів і голосів, а також організовувала численні пророчі навчання та школи. Мій основний мотиваційний дар і спосіб служіння — пророчий, навіть якщо здається, що я займаюся вчительством. (Рідко користуюся записами, навчаю й проповідую під натхненням Святого Духа.)
Крім того, я вважаю, що пророчий дар, який включає натхненну проповідь, навчання та пророче слово, є найбільш повчальним серед усіх інших дарів, як сказав апостол Павло в 14-му розділі 1-го послання до Коринтян. Однак із кожним істинним даром від Бога приходить підробка або зловживання ним. Це можна сказати про всі дари, згадані в Посланні до Ефесян 4:11. Пророчий дар може бути особливо небезпечним без перевірки, оскільки люди думають, що слова, які вони вимовляють, походять безпосередньо від Бога, і часто підкоряються їм без дослідження та розрізнення. Спираючись на всі роки мого пророчого служіння, а також на наставництво, виховання, спостереження та організацію багатьох служінь, я виділив 10 ознак пророчого насильства та маніпуляцій.
Я пишу це не для того, щоб перешкоджати пророчій діяльності, але як посібник для підвищення рівня розрізнення та повчання в Тілі Христовому. Усі щирі пророки повинні вітати такі попереджувальні ознаки. Якщо вони справді прагнуть служити Господу, то будуть вітати виправлення та бажати більшої прозорливості у Христі.
1. Пророцтва, навмисно звернені до заможних людей.
За роки служіння я помітив, що деякі пророчі лідери дізнаються, хто має більше грошей і впливу в церкві чи на конференції, і зосереджують пророче слово саме на них. Причини очевидні: по-перше, вони знають, що бізнесмени хочуть мати прямий зв’язок із Богом, щоб ухвалювати правильні рішення в особливо важливих питаннях. Насправді всі впливові люди цього прагнуть, оскільки несуть велику відповідальність. А мотив такого пророка-маніпулятора полягає в тому, щоб отримати особистий номер телефону заможної людини, налагодити з нею стосунки поза стінами церкви і, можливо, отримати від неї особисті пожертви. Я вважаю, що такий мотив є неправильним, а пророчий лідер використовує свій дар для маніпуляції потенційними «донорами», які нічого не підозрюють. Наче й не можна стверджувати, що неправильно пророкувати заможним людям, але дійсно неправильно, коли метою стають приховані наміри — подружитися з потенційним багатим «донором».
2. Пророцтва, що призначають людей на керівні посади.
Пророчі лідери іноді пророкують чинним або потенційним лідерам, кажучи, що вони покликані бути апостолами, пророками чи великими лідерами. Коли пророчі лідери через пророцтво призначають незнайомих людей на посаду в місцевій церкві або на конференції, це небезпечно, оскільки вони можуть таким чином роздути гордість незрілого «одержувача». Такі речі не варто висловлювати, доки не обговорите це зі служителем, що відповідає за дану людину. Це також може призвести до розколу церкви, оскільки «одержувач» після цього може претендувати на роль апостола і перестати підкорятися своєму пастору. Зловживання пророцтвом тут виявляється у шкоді, яку воно завдає як тому, хто «отримав» слово, так і місцевій громаді. Крім того, я підозрюю, що деякі люди, які пророкують, також присвоюють іншим звання апостола чи пророка, бо це дає їм міцний зв’язок і навіть владу. Призначаючи, затверджуючи та вводячи в оману інших як апостолів і пророків, багато пророчих лідерів та організацій залучили їх у число своїх прихильників. У більшості випадків такі стосунки є короткочасними, бо побудовані на хибній основі.
3. Пророцтва, засновані на наявних знаннях.
У 1980-х роках до нашої місцевої церкви приїхав один служитель. Перед початком служіння він почав задавати мені питання про деяких членів нашої церкви. Коли він вийшов служити, я був вражений, почувши, що він пророкує тим людям, про яких я йому щойно розповідав. Його пророцтва були загальними настановами, які ґрунтувалися на тій інформації, яку я надав йому перед служінням. Мало того, він пророкував кільком людям, про яких ми не говорили, помилявся і був неточним. Звісно, люди, які отримали від нього слово, засноване на нашій розмові, подумали, що це великий пророк. Однак після служіння я зустрівся з ним, і він вибачився, сказавши, що більше так не робитиме.
4. Пророцтва заради грошової вигоди.
Є кілька відомих так званих «пророків», які беруть гроші за пророцтва. Ви навіть можете зателефонувати їм і отримати слово — за певну ціну, звісно. Мені розповідали, що одна така людина бере 5000 доларів за «слово, що трансформує життя». Хоча й існують деякі біблійні приклади, коли пророкам підносили дари (1 Сам. 9:7-9; 2 Цар. 4:42), це було радше виявом поваги, ніж чимось іншим. Пророк не вимагав дарів і не стягував певну плату за свій пророчий дар. Пророки, які беруть гроші за пророцтво, винні в «гріху Симона», коли людина використовує дар Святого Духа заради грошової вигоди. Це те, що апостол Петро суворо викривав (Діян. 8:20-22). Воістину, щоразу, коли ми думаємо, що Божі дари та благочестя слугують для наживи, ми сильно помиляємося (1 Тим. 6:5; Тит. 1:11)!
5. Пророцтва, що виходять за межі Писання у проповідях та навчанні.
Пам’ятаю, кілька років тому відомий євангеліст, який практикує зцілення, говорив, що побував на Небесах і бачив там Авраама, який сказав йому, хто написав Послання до Євреїв, та інші подібні речі, що можуть вплинути на розуміння та бачення Писання й біблійних доктрин. Я не заперечую, якщо хтось скаже, що побував на Небесах і чув неймовірні речі; однак небезпечно ґрунтувати біблійне вчення на позабіблійному джерелі. (Наприклад, коли єпископ Карлтон Пірсон помилково заявив, що Святий Дух відкрив йому, що всі люди будуть спасенні, це спонукало його проповідувати «інклюзивне Євангеліє» та/або універсалізм). Отже, якщо ми допускаємо таку небіблійну містичну практику, то відкриваємо двері для ворога, ставлячи суб’єктивне одкровення на той самий рівень, що й Писання, що може привести людей до відступництва.
Найбільшим пророцтвом завжди буде Писання, раз і назавжди дане святим, тому будь-яка традиція чи пророче слово, яке зазіхає на рівність із Біблією, є великою помилкою (2 Пет. 1:19-21). Деякі харизмати настільки екстремальні, що ставлять свої духовні переживання вище за просте вчення Писання та/або керуються пророцтвами при прийнятті важливих рішень, навіть не маючи свідчення у своєму дусі та/або не звіривши їх із біблійними принципами.
6. Пророцтва, що використовуються для маніпулювання стосунками.
Деякі люди використовують пророче слово, маніпулюючи людьми, щоб бути поруч із ними, служити їм і навіть залишатися їхнім другом. Я не маю на увазі пророцтва, дані другові, співробітнику чи члену церкви для їхнього повчання або блага Царства, я говорю про пророчі слова, що вимовляються з метою емоційного маніпулювання людиною, щоб залишатися з нею в будь-яких стосунках. Це зловживання пророцтвом і маніпуляція.
7. Пророцтва, що використовуються для того, щоб змусити людей служити пророку.
Деякі пророчі лідери будуть посилатися на приклад Єлисея, який служив Іллі, щоб таким чином змусити молодших лідерів служити їм (1 Цар. 19). І хоча в цьому принципі є істина, його також можна використовувати для маніпулювання наївними молодими пророками, щоб вони служили старшим, більш досвідченим. Незалежно від того, хто пророкує вам, до цього не варто прислухатися, якщо це підриває стосунки та зобов’язання перед чоловіком/дружиною, родиною та місцевою церквою, і якщо Господь явно не підтвердив це пророцтво. І, звісно, Бог взагалі ніколи не скаже вам покинути чоловіка/дружину та родину.
8. Пророчий лідер не несе відповідальності за свої помилки.
Було багато пророків, які говорили про національні катастрофи, події та навіть про останні часи. Коли стало зрозуміло, що вони помилилися, мало хто наважився зателефонувати їм і сказати про це. Будь-який пророчий лідер, якому бракує робочої, реляційної, підзвітної структури в житті, повинен замовкнути, доки не отримає апостольську згоду на особистий контроль.
9. Драматичні пророцтва — заради створення аудиторії.
Деякі лідери змушені промовляти драматичне слово щоразу, коли служать або виступають на телебаченні. Бо вони покладаються на драматизм, щоб підтримати свою аудиторію, яка жертвує їм. Я дотримуюся думки, що ми ніколи не повинні відчувати тиску, щоб виголосити пророче слово, доки Господь не підведе нас до цього. Типовий приклад: одного разу, після того як я закінчив проповідувати й пророкувати в церкві, пастор оголосив, що я збираюся пророкувати кожній людині, яка перебуває на служінні. Я швидко взяв мікрофон і поправив його, сказавши, що закінчив служити і не маю підстав продовжувати. Більше мене не запрошували до тієї церкви, оскільки я не поводився відповідно до його стандартів та очікувань; мені це підходить, адже я завжди прагну служити під керівництвом Бога.
10. Пророцтва, що привертають увагу до пророка.
Деякі пророцтва починаються й закінчуються самопроголошеннями, в яких автор називає себе «посланою людиною Божою» чи «посланим пророком», або навіть «голосом Бога», який треба почути. Хоча це може бути правдою в обмеженому сенсі, існує лише один цілком точний голос і вираз Отця (і про це написано в Посланні до Євреїв 1:1-2). Мене насторожує, коли людина вказує на себе в пророцтві. Справжнє слово наставляє церкву і прославляє Господа Ісуса Христа, а не того, хто говорить (1 Кор. 12:3, 14:1-4). Щоразу, коли якийсь служитель або віруючий вказує на себе замість Ісуса, треба бути дуже обережним. Павло закликав наслідувати його, як він наслідує Христа (1 Кор. 4:16). Оскільки Ісус не просував Себе, так звані служителі, які страждають на хронічне самозвеличення, не наслідують Христа.
Сподіваюся, ця стаття стане посібником для пророчого служіння в церкві та за її межами.
Автор — Джозеф Маттера / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 12.07. Спасибо!
