На русском языке читайте здесь — 10 точек зрения на Писание, радикально влияющих на христианское мировоззрение.
Коли я був новонаверненим християнином, я вважав, що всі народжені згори християни читають і тлумачать Біблію однаково. Я пережив справжній шок, коли через півроку від початку мого християнського життя я зустрів баптистського проповідника, який намагався переконати мене в тому, що всі п'ятидесятники обмануті дияволом.
З моменту мого навернення я не перестаю дивуватися, як наш світогляд впливає на те, як і чому ми читаємо Святе Письмо, і як ми його тлумачимо.
Наприклад, якщо хтось читає Біблію з прагненням отримати благословення в особистому житті, то він звертатиме увагу на все, що стосується Божих благословень, і застосовуватиме це до себе. При цьому ця людина може випустити з уваги умови отримання цих благословень. І навпаки.
Якщо людина читає таку книгу, як «Радикал» Девіда Платта, вона дуже легко може змінити своє сприйняття Писання з індивідуального на місіонерське, яке ставить у центр необхідність проповіді та навернення інших, точно так само, як чинили перші апостоли, коли залишили все і пішли за Ісусом. Але ті, кому, подібно до мене, близька парадигма «Царства», читатимуть «Радикала» у світлі першого розділу книги Буття (Бут. 1:28). А це може привести до сучасного тлумачення, яке включає необхідність отримання хорошої освіти, розвитку творчих здібностей та навернення нових учнів Господа з числа лідерів сучасного світу.
(Гадаю, що автор книги не заперечував би проти такого підходу.)
Це відповідає духу послань апостола Павла, в яких йдеться про тиху й повільну особисту та культурну революцію, що відбувається в нашому житті, коли ми все й завжди робимо в Господі (Кол. 3:17; Еф. 5). Це не такий радикальний досвід, коли ми продаємо все, що маємо, і вирушаємо в далекі країни для проповіді Євангелія.
Нижче я наводжу десять найпоширеніших християнських поглядів і тлумачень Писання:
1. Точка зору руху «Слово Віри»
Ті, хто виріс у традиції Кеннета Хейгіна, Кеннета Коупленда та їм подібних у русі «Слово Віри» (який зародився в 1950-х роках і став дуже популярним у 70-х), читають і сприймають Писання крізь призму віри як засобу здобуття Божих обітниць та остаточної жертви Христа на Голгофі для отримання божественного зцілення та процвітання.
Як наслідок, вони не особливо глибоко вивчають Старий Завіт, за винятком уривків П'ятикнижжя, які говорять про зцілення (Вих. 23:25; Пс. 103:1-5; Притчі 4:22 та інші). Вони читають Новий Завіт для того, щоб побачити, ким вони є і що вони мають «у Христі».
Таким чином, це індивідуалістичний, зосереджений на правах людини підхід до розуміння Писання, що не зовсім вірно, з огляду на те, що бачення, призначення та благополуччя мають колективну природу. Крім того, у ньому відсутній біблійний світогляд, коли йдеться про застосування Божих законів Старого Завіту до громадянського суспільства.
Але, незважаючи на свою слабкість, такий підхід до розуміння Писання може виявитися досить ефективним, коли потрібно дізнатися, як повірити в Божі чудеса!
2. Перспектива теології визволення
Прихильники теології визволення та їхні послідовники роблять акцент на стражданнях Христа, оскільки дивляться на Писання крізь призму класової боротьби, забобонів та віктимології. Страждання і хрест Ісуса (який був розп'ятий відповідно до культури більшості) стають прикладом для всіх страждаючих і пригноблених, які вірять у те, що Ісус прийшов для того, щоб звільнити їх від економічного та політичного гноблення. Цей підхід здатний звести вчення Христа до простої антропології, а християнство — до національної та економічної визвольної боротьби.
3. Погляд на Писання як джерело самоствердження
Останні 20 років ми спостерігаємо дивовижний підйом популярності ораторів-мотиваторів, таких, наприклад, як Тоні Роббінс. Багато проповідників використовують Писання як джерело самомотивації. У результаті багато проповідей використовують Біблію як практичний посібник для стимулювання старанної праці, віри, концентрації, усвідомлення своїх унікальних дарів і талантів, а також того, як ми, створені за образом і подобою Божою, покликані до великих справ, подібних до Його справ.
Складність такого сприйняття Писання полягає у відсутності балансу.
Ті, хто дивиться на Слово Боже з цієї точки зору, часто не врівноважують своє послання іншими уривками з Писання, які говорять про вчення Ісуса щодо зречення себе, страждання, необхідності взяти хрест і залишити все, щоб йти за Ним. Писання вчить нас, що перш ніж ми врятуємо своє життя, ми повинні його втратити (Мк. 8:35). Крім того, все, що говориться в Біблії про довготривалі благословення, тісно пов'язане з особистими змінами через святість, смиренність і залежність від Господа, а не з самоствердженням через впевненість у наших власних природних талантах, навіть якщо вони дані нам Господом.
4. Погляд з позиції пієтизму
Прихильники пієтизму досліджують Святе Письмо насамперед для того, щоб досягти внутрішніх змін і особистої близькості з Христом. На перше місце виходить особиста святість, ходіння в Дусі, здатність чути голос Господа і зречення від себе (все це прекрасно, правильно і абсолютно необхідно). Слабкість цього підходу полягає в тому, що віруючі надто зосереджуються на собі, на особистих емоційних і духовних змінах, так що вони можуть не приділяти достатньої уваги заклику Христа йти по всьому світу проповідувати Євангеліє (Мк. 16. 15-18) і перетворювати культуру, стаючи світлом і сіллю (Мт. 5.13-16).
5. Євангельсько-місіонерська перспектива
Цей підхід зосереджений на спасінні душ і наверненні нових людей до Христа. Усе, що робиться в церкві або особисто віруючими і безпосередньо не веде до навернення нових людей до Христа чи зростання у вірі, відкидається як баласт або вважається марним. Слабкість такого підходу полягає в тому, що він, як правило, дієвий у межах одного покоління і недостатньо практичний для застосування у повсякденному житті сімей, що зростають.
Крім того, цей погляд на Писання є непродуктивним для тих, чиє служіння спрямовано на служіння Царству Божому в довгостроковій перспективі, і тих, хто хотів би дати своїм дітям освіту в найкращих університетах для того, щоб вони могли стати авторитетними фахівцями. Тут також бачиться недостатня увага до виховання впливових лідерів, які могли б працювати і приносити користь у різних сферах сучасного суспільства (наприклад, як пророк Даниїл).
6. Реформатська точка зору
Ті, хто виховані в системі реформатського тлумачення Святого Письма, читають Біблію виключно у світлі вищого авторитету Господа. І хоча мені дуже близький такий підхід, я був свідком того, як віруючі ставали надто пасивними щодо посту і молитви за спасіння душ, а також поширення Божого царства на землі. Прихильники такого погляду на Писання сильно применшують особисту відповідальність людини порівняно з тим, як про це говорить Біблія.
7. Писання очима прихильників теорії вільної волі
Армініанство є повною протилежністю реформаторству (кальвінізму). Свобода волі та відповідальність людини виходять на перший план, що часом підриває суверенітет Господа. Така точка зору призводить до поверхневого тлумачення місць Писання, що стосуються вищого покликання та обрання (Рим. 8:29, Еф. 1:4), заміни напередвизначення на провидіння (кальвіністи насправді їх не розділяють).
Крім того, надмірний наголос на свободі волі призводить до теології прогресу та відкритого теїзму, який вчить, що Бог насправді не володіє повним знанням про майбутнє, яке до кінця нікому не може бути відоме. Якщо свободі волі надається таке велике значення, стає дуже важко повірити в актуальність Писання. Якщо Бог Сам все ще вчиться і зростає в процесі розгортання майбутнього, то дуже важко по-біблійному дивитися на економіку, науку, політику, законодавство, етику, мораль, сім’ю та питання сексуальної орієнтації, оскільки стає неможливо мати позачасові універсальні принципи, яким ми можемо довіряти! І нарешті, якщо Бог не володіє суверенітетом, то людство наполовину автономне, що історично вже відчинило двері ліберальній теології.
8. Точка зору «Царства»
В очах прихильників тлумачення Писання з точки зору Царства, Біблія та всі пов’язані з нею питання беруть свій початок у первинному стані речей, описаному в книзі Буття (1:27-28). У центрі Нового Завіту стоїть не церква, спасіння душ, і навіть не служіння, а Царство Боже, яке означає панування Господа над усім творінням.
Цей погляд спонукає людей відкривати своє справжнє покликання, яке розкривається через служіння дарами та здібностями, даними Богом, тут і зараз. З цієї точки зору служіння охоплює не лише навернення окремих грішників, а й цілих народів відповідно до розуміння слів з Євангелія від Матвія (28:19). Прихильники цього погляду на Писання вірять, що Євангеліє охоплює всі сфери життя і має не тільки спасати грішників, але й перетворювати цілі культурні системи (політику, економіку, мистецтво, законодавство, етику, музику, сім’ю, освіту та науку).
Складність такого підходу до розуміння Писання полягає в тому, що він дозволяє думати, ніби ми служимо Божому Царству, просто покращуючи якість життя в нашому суспільстві, навіть якщо ми не спасаємо душі й не робимо учнів.
9. Індивідуалістична перспектива
Це досить поширений погляд на Писання, який бере свої витоки в нашій національній культурі (знаменитий американський індивідуалізм, втілений у широко відомих героях кіно, таких як Джон Вейн і Рембо). Слабкість такого погляду полягає в тому, що більша частина Біблії адресована народу Ізраїлю (Старий Завіт) або ж Тілу Христа (Новий Завіт). Крім того, ми не можемо реалізувати своє призначення і виконати свою місію виключно самотужки. Нам необхідно бути частиною помісної церкви та ієрархії відповідно до загального контексту Писання, якщо ми хочемо пожинати повноту благословень біблійних обітниць.
10. Еклезіастичний погляд
Ті, хто розглядає Писання крізь призму еклезіології, вважають, що церква і є Царством Божим. Вони вважають, що ми не покликані йти до всіх народів і проповідувати Євангеліє, а маємо зосередитися на створенні субкультури всередині наших власних церков.
Цей погляд має глибоке розуміння корпоративної природи Писання. Але багато його прихильників не можуть зрозуміти, яким чином церква може бути світлом і сіллю світу. На їхню думку, церква має бути небом на землі (з чим я повністю згоден). Але я вважаю, що їм бракує розуміння широти місії церкви, яка повинна являти Царство Боже і Його волю на землі так само, як і на небі (Лк. 11.2-4).
Є ще багато поглядів на Писання, про які я не згадав. Щоб заощадити час, я зупинився лише на десяти основних, які, як я бачу, впливають на Божий народ у вселенській Церкві. Як я вже згадував, я виділив ці десять поглядів, ґрунтуючись на власних спостереженнях, і тому те, як я їх описав, може бути обмежене моїм досвідом і поглядами. Я також усвідомлюю, що статті такого роду дають дуже загальну картину і не торкаються деталей та нюансів, а також те, що описані точки зору можуть перетинатися одна з одною. Я молюся про те, щоб ми були більш відкритими щодо нашого розуміння Святого Письма, і щоб ми просили Господа показати нам, що і як обмежує наше розуміння Слова в тому, як воно було задумане і написане авторами Святого Письма, натхненними Святим Духом.
Автор — Джозеф Маттера / charismanews.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 17.06. Спасибо!
