На русском языке читайте здесь — Боль, которую я испытал в аду.
Бог дав мені видіння про пекло, яке я описав у своїй книзі «23 хвилини в пеклі». У ній я розповів, що Бог допустив мені відчувати певний рівень болю, поки я там був. Я знав, що мої відчуття були лише малою частиною того, що відчуватимуть засуджені в пекло, оскільки Бог вирішив заблокувати певну частку болю для мене.
Люди запитують, навіщо Богу взагалі допускати християнам відчувати біль або муки, навіть у видіннях. Він допустив мені відчути біль, щоб я міг застерегти людей, що це не якийсь метафоричний або алегоричний біль. Це реальні, болісні, безкінечні страждання.
Декілька людей запитували мене: «Навіщо Богу взагалі було допускати тобі відчувати біль, якщо Він заплатив за це ціну?»
Але це все одно що сказати: «Оскільки Ісус постраждав за нас на хресті, жоден християнин тепер не повинен переживати болісні відчуття, у будь-який час і з будь-якої причини». Чому Він допустив апостолам так страждати? Їх розпилювали навпіл, вішали догори ногами на хрест, побивали камінням, вони зазнавали корабельних аварій, їх кидали до в'язниць, били і заковували в ланцюги. Бог сказав про Павла в Діях 9:16: «Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє».
Я в жодному разі не хочу ставити свій досвід на один рівень із досвідом Павла або апостолів. Я хочу сказати, що якщо Бог зумів допустити одному з найважливіших людей у Біблії зазнати величезних страждань, та ще й Його обраному народу, то хто я такий, щоб сумніватися в Його задумі? Хоча 23 хвилини здалися мені 23 тижнями, це все одно був лише короткий проміжок часу. Те, що я пережив, було дрібницею порівняно з тим, що переживали великі мужі Божі в Біблії.
У посланні до Євреїв 11:35 говориться: «А інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння».
Я дуже вдячний за те, що це було всього лиш видіння і я не засуджений до пекла так, як засудили б людину, що загубилась. Так, там було чотири демони, які прагнули відірвати мені руки і ноги, але Бог не дозволив їм цього зробити. Натомість Він позбавив мене їхньої присутності, а потім помістив поруч із величезною бурхливою вогняною ямою. Саме тут я вперше побачив, як горять тисячі людей. Це було жахливе видовище.
Крім того, Бог дозволив мені відчути жахливий сморід, огидні запахи демонів, отруйний запах палаючої сірки, брак кисню, приголомшливі крики, сильну спрагу, голод, фізичне виснаження, сильний страх, жар полум'я, самотність і, що найгірше, безнадійність. Відчувати себе безнадійним настільки нестерпно, що я ніколи цього не забуду. Абсолютна покинутість та ізоляція навіки — це немислимо. Ми навіть не можемо уявити собі, як це — залишитися без будь-якої надії.
Увесь біль, дискомфорт і жах, які я відчував у пеклі, аж ніяк не порівняти з тим, що чекає на засуджених на вічність у пеклі. Я не можу уявити, який біль і жах вони відчувають зараз. В Об'явленні 14:10 говориться, що Бог буде виливати Свій гнів у повноті в майбутньому пеклі, в озері вогняному. Можливо, що в нинішньому пеклі, званому також ад (грец. ά̣δης/гадіс), Бог ще не вилив усю міру Свого гніву. А яка вона, ця міра? Я би не хотів цього дізнатися.
Автор — Білл Візе / mycharisma.com
Переклад — Юлія Окерешко для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
