На русском языке читайте здесь — Почему христианкам пора прекратить дожидаться мужчин.
Завдання церкви — надихати і чоловіків, і жінок брати на себе відповідальність за свої стосунки.
Нещодавно я брала участь в онлайн-інтерв'ю про період зустрічей і залицянь. Із сотень поставлених запитань почала вимальовуватися сумна для мене тема.
Запитання за запитанням від жінок звучали одні й ті самі страхи. Запитання були такими:
- Чому чоловіки багато чого очікують і так мало дають натомість?
- Як стати привабливою для чоловіків, молодих людей?
- Чому так складно зустріти побожних чоловіків, які не просто заявляють привселюдно про свою віру, а й справді поспішають за Богом?
- Як християнка чи показую я поганий приклад, якщо перша роблю крок назустріч стосункам?
- Ми дружимо протягом багатьох років, як мені зрозуміти, чи подобаюся я йому взагалі?
- Що чоловіки думають про дівчину, яка бореться за їх увагу?
У відповідь на всі ці запитання можна було б написати більше статей, адресованих таким чоловікам, які закликають їх давати більше, дбати про те, щоб стати кращими, сильнішими, побожнішими... і так далі, і тому подібне. Це — найпростіше рішення, не позбавлене здорового зерна. Однак мені здається, що, відповідаючи на всі ці запитання в такий спосіб, ми нехтуємо дечим важливим:
Як мені здається, у низці християнських кіл ми створили культуру, в рамках якої самотнім жінкам навіюють, що вони мають чекати першого кроку з боку чоловіків, що основна відповідальність за початок і розвиток стосунків покладається на чоловіка.
Немає нічого поганого в тому, щоб у стосунках чекати ініціативи від чоловіків, але й жінки повинні брати на себе відповідальність. У різних ситуаціях з різними учасниками виглядати це буде по-різному, але ось із чого можна було б почати:
Починайте проводити час із гідними хлопцями — такі є!
Мені постійно надходять запитання від жінок, які розчарувалися в чоловіках, що їх оточують. Брехня, зради, пасивність, гордовитість, грубість, егоїзм — список претензій нескінченний.
Деяким жінкам складно повірити в те, що гідні чоловіки залишилися, тому вони погоджуються на стосунки з тими, хто поводиться з ними негідно. Я ж кажу таким жінкам: припиняйте скаржитися на те, що вас оточують одні «нікчеми» — краще зробіть що-небудь із цього приводу. Присвячуйте свій час гідним. Я знаю, що гідні є, оскільки спілкуюся з ними щодня в рамках власного блогу, в церквах, коледжах і на конференціях, які відвідую.
Візьміть на себе відповідальність за свої стосунки, присвячуючи свій час тим людям, які вас цінують.
Припиніть віддавати, не отримуючи нічого натомість
Ще одна тема, яка постійно звучить у рамках таких бесід: жінкам здається, що вони занадто багато віддають, практично нічого не отримуючи від чоловіків натомість. Мені здається, що частково це — приклад стосунків, у яких жінки дозволяють собі опинитися.
У християнському житті трапляється безліч ситуацій, коли ми покликані віддавати свій час і присвячувати себе оточуючим цілком і повністю, не розраховуючи ні на що у відповідь. Однак початок романтичних стосунків — не той випадок. Якщо участі людини у вашому житті не відчувається, навіщо витрачати зайвий час на переконання її в необхідності більше віддавати? Якщо такі стосунки складаються у вас у період залицянь, можете собі уявити, як жахливо буде перенести той самий процес спілкування у шлюб?
Візьміть на себе відповідальність за свої стосунки, сказавши «ні» одностороннім стосункам.
Припиніть сидіти склавши руки в очікуванні — почніть жити
Нещодавно я прочитала статтю в християнському виданні, авторка якої закликала жінок «чекати на чоловіків». Буду чесною: в якийсь момент я просто зірвалася на крик, просто сиділа і кричала на монітор. Готова посперечатися, що Писання вчить нас чекати на Бога, а не на чоловіків.
Мені здається, що деякі церкви закликають християнок просто чекати, дозволяючи чоловікам у їхньому житті «робити перший крок». Часом це призводить до того, що жінки покірно слідують за чоловіком, потрапляючи в неоднозначні, незручні, хто знає які ще стосунки, в яких не мають жодного уявлення про те, чи подобаються вони чоловікові, чи він просто вбачає в них «сестру у Христі».
Певний ступінь незручності та непорозуміння у стосунках неминучий, але іноді християнки настільки «застрягають» на ідеї про «лідерство» чоловіків, що забувають про те, що Бог закликає нас слідувати за таким «лідерством» лише у шлюбних стосунках, які ґрунтуються на коханні, взаємній повазі та підпорядкуванні.
Самотнім жінкам необхідно брати на себе відповідальність, навчившись помічати у стосунках той самий момент, коли вони переходять у «неоднозначну площину», і одразу ж зупинятися. Щойно помічаєте, що стосунки з чоловіком набувають ексклюзивного характеру, на самому початку емоційної та фізичної близькості, або ж щойно стосунки починають бути схожими на стосунки пари, не чекайте ще кілька місяців (або навіть років), не знаючи, що саме коїться у нього в голові.
Захистіть своє серце, зробивши кілька кроків назад, надавши йому можливість боротись за вашу увагу, або ж прямо запитайте його, що відбувається. «Наша дружба, схоже, переростає в щось більше: ми стаємо парою... Чого саме тобі від цих стосунків хотілося б?» Церквам слід надихати жінок не просто сліпо слідувати, а брати на себе відповідальність за стосунки, захищаючи своє серце та розум від нескінченних сумнівів, що їх сіє недомовленість: адже саме в цій «сутінковій» зоні стосунків розбиваються серця та плутається розум.
Бог закликає нас берегти наші серця, а це означає брати на себе відповідальність за власне життя і стосунки, а не «чекати на чоловіків». Усе цінне потрібно захищати, а кожна з вас, дорогі жінки, нескінченно цінна.
Автор — Дебра Кей Філета / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
