Чому в Ізраїлі День Пам'яті жертв Голокосту відзначають в інший день?

На русском языке читайте здесь — Почему в Израиле День Памяти жертв Холокоста отмечают в другой день?

Увесь світ відзначає День Пам'яті жертв Голокосту 27 січня, у день, коли було звільнено концтабір Аушвіц. Але в Ізраїлі ми відзначаємо цей день 27 числа єврейського місяця Нісан, за єврейським календарем, — і це зазвичай відбувається у квітні або травні, але дата змінюється з року в рік. Чому дати цих Днів Пам'яті відрізняються?

«Йом ха-Шоа ве-ха-Ґвура» означає «День Голокосту і Героїзму»

Назва цієї пам'ятної дати, що відзначається в Ізраїлі, вказує на причину відмінності дати. Можна зрозуміти, чому дата річниці визволення Аушвіца була обрана для Міжнародного Дня Голокосту, але в Ізраїлі ця дата — річниця повстання у Варшавському Гетто, і ось чому вона має значення: більше, ніж ми пам'ятаємо про Голокост, ми також пам'ятаємо про проявлений героїзм.

82 роки тому, 27 нісана (19 квітня 1943 року) євреї, ув'язнені в гетто нацистами, наважилися піднятися і битися. Близько 400 тисяч євреїв було поміщено в маленький район Варшави, без можливості вижити, без продовольства і приречені на голодну смерть. Їх було занадто мало порівняно з нацистською міццю, але, тим не менш, вони героїчно утримували своїх ворогів на відстані протягом чотирьох довгих тижнів.

Це дивно, якщо ми згадаємо, що нацисти окупували всю Польщу за 28 днів, але не могли цілий місяць зломити опір ослаблених єврейських в'язнів, які голодували. На жаль, єврейські воїни були переможені. Вони відмовлялися здаватися до самого кінця. Загалом загинуло приблизно 13 тисяч євреїв — приблизно половина з них згоріла живцем унаслідок масових підпалів будівель нацистськими військами. Повстання у Варшавському Гетто мало місце в період з 19 квітня по 16 травня 1943 року, і це було найбільшим актом єврейського опору в жахливі роки Голокосту.

Чого багато людей не враховують, так це того, як багато євреїв вірило в Ієшуа в той час. До гітлерівського буйства у Східній Європі налічувалося близько 250 тисяч месіанських євреїв, і багато хто з в'язнів Варшавського Гетто були месіанськими віруючими. Вони також залишили після себе велику спадщину та історії героїзму під час цього потворного історичного періоду. У своїй науковій роботі, «Герої Голокосту: Польща, Варшавське Гетто і Ієшуа» д-р Мітч Глейзер пише: «Досягнення та свідчення віруючих євреїв під час Голокосту, зокрема у Варшавському гетто, фактично залишаються невідомими більшості сучасних євреїв, що вірять в Ієшуа. Ми стоїмо на плечах героїв Голокосту — єврейських віруючих Варшавського гетто — і їхню історію, відому нам чи ні, необхідно розповісти».

Як ми відзначаємо цей день в Ізраїлі?

Єврейський день починається з вечора, тож Йом ха-Шоа починається з вечора напередодні, з офіційної церемонії в Яд Вашем у Єрусалимі. Прем'єр-міністр, президент і шестеро тих, хто вижив у Голокості, представляються до запалення меморіальної свічки, в пам'ять про шість мільйонів загиблих. Громадські розваги заборонені, до вечора зачинені ресторани, кафе і бари. О десятій ранку по всій країні лунає сирена, і всі зупиняються, хоч би що вони робили, в данину тиші та пам'яті. Автомобілі на дорогах також зупиняються, і водії виходять, щоб провести хвилину тиші та пам'яті.

У 2010 році було започатковано нову ініціативу до Йом ха-Шоа, що набула широкого поширення в Ізраїлі — вона називається «Зікарон БаСалон». Ця назва перекладається як «пам'ять у вітальні» — збирається група людей, щоб послухати історії тих, хто пережив Голокост, у вітальні чийогось будинку. Захід складається з трьох частин: свідчення тих, хто вижив у Голокості, творчої реакції та відкритої дискусії.

Як пояснюють засновники ініціативи, «Поряд із формальними заходами, Зікарон БаСалон пропонує новий, осмислений і особистісний підхід до відзначення цього дня, і розгляду його наслідків у спілкуванні вдома в колі сім'ї, друзів і гостей. Це унікальна, автентична традиція народу, що збирається, щоб відкрити свої серця історіям тих, хто вижив, щоб співати, думати, читати, спілкуватися і найголовніше — слухати».

Я вперше відвідав Зікарон БаСалон торік, приблизно 30 осіб зібралися вдома в мого друга — сусіди, колеги, друзі, люди з месіанської громади, студенти за обміном і члени сім'ї — усі разом, щоб із перших вуст почути жінку на ім'я Роузі, яка розповідала про те, що вона пережила, і який це вплив мало на її сім'ю. На розі будинку повісили знак, що запрошує всіх охочих зайти і почути її історії, і подібні заходи проводилися в багатьох оселях по всьому Ізраїлю. Люди приходили зі своїми віршами, піснями, і ділилися своїми думками протягом вечора. Час минає, і все менше і менше залишається людей, які безпосередньо пережили Голокост, які вижили, щоб поділитися своєю історією. Це вірно і правильно — надати їм повноту нашої уваги, і насправді слухати те, що сталося з ними, і як це відображається на них донині.

Героїзм і Надія

Мені подобається той факт, що Ізраїль робить акцент на героїзмі, який часто забувається в історіях про Голокост. Кінець офіційної церемонії також включає в себе загальний спів національного гімну Ізраїлю, «Ха-Тікви», що перекладається як «Надія». Народ Ізраїлю жорстоко винищувався, але не був знищений.

Він продовжив жити, рости і бути благословенням світу в багатьох аспектах, зі своїми технологічними і сільськогосподарськими досягненнями, а також медичними проривами, народженими в цій крихітній країні. Відтоді як Бог відновив Свій народ на його землі, подібно поверненню сухих кісток до життя, число євреїв, які прийняли дихання Боже, Його Дух Святий, також продовжує зростати. Є надія. Бог вірний народу Своєму, Ізраїлю.

Слова національного гімну Ізраїля «Ха-Тіква»

Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org