На русском языке читайте здесь — День Независимости Израиля: возникала ли страна в один день?
Є два дуже важливих дні для Ізраїлю, які йдуть один за одним, — день жалоби, за яким слідує день радості. Перший — це щорічний День Пам'яті всіх тих, хто загинув у боротьбі Ізраїлю за існування, чи то в лавах збройних сил, чи то внаслідок терактів. Це день урочистого визнання того, що при народженні і під час подальшого існування держави Ізраїль було багато жертв. Як це, схоже, часто буває в єврейському способі життя, гіркота і солодкість йдуть пліч-о-пліч, практично без можливості перевести подих. Наступний день — це День Незалежності Ізраїлю, в який країна влаштовує грандіозне свято, щоб відзначити своє відновлення після 2000 років вигнання.
Звук сирен
Єврейський день починається напередодні ввечері, тому День Пам'яті офіційно розпочинається ввечері о 20:00 звуком сирени, що триває одну хвилину, і церемонією біля Стіни Плачу. Наступного ранку об 11:00 по всій країні лунає двохвилинна сирена, і всі зупиняють свої справи та стоять у мовчанні. Навіть люди, що їдуть по шосе, зупиняються і виходять зі своїх автомобілів у пам'ять про всіх загиблих. 23645 осіб було вбито під час виконання службових обов'язків, унаслідок чого багато родин втратили близьких, і 3134 цивільних загинули внаслідок терактів (статистика на 2019 рік [1] — прим. ред.).
Для вшанування пам'яті загиблих проводяться спеціальні служби. Потім пізніше, того ж вечора, настрій змінюється на 180 градусів, і на вулицях починається святкування Дня Незалежності.
Чудове народження
Британці почали виводити свої війська в кінці квітня 1948 року. 14 травня 1948 року Давид Бен-Ґуріон, голова Єврейського агентства Палестини, проголосив про створення нової держави Ізраїль. Він сказав:
«Нацистський Голокост, що охопив мільйони євреїв у Європі, знову довів екстрену необхідність відтворення Єврейської Держави, яка розв'язала б проблему єврейської безпритульності, відчинивши двері для всіх євреїв і поставивши єврейський народ на один рівень з іншими в міжнародній сім'ї націй» [2].
Бен-Ґуріон побачив у жахах Голокосту шлях до народження Єврейської Держави, і він не самотній у своїх припущеннях. Відбулося б коли-небудь диво відновлення Ізраїлю без звірства таких масштабів, які ми досі насилу можемо осягнути? На ці питання неможливо відповісти людству, прив’язаному до землі, але знову ж таки, ми бачимо тісно переплетені гіркоту і солодкість — аж до незручної близькості.
І те, що було днем дивовижної радості для єврейського народу, було також і днем печалі та скорботи для арабів, які більше не володіли землею, на якій вони жили з покоління в покоління. І знову, радість і біль незручно пов'язані один з одним.
Хоча ми й можемо радіти виконанню Божих обітниць і новому старту для Ізраїлю, ми також знаємо, що цей день непростий для всіх його жителів. Бог, як і раніше, дуже піклується про всі народи на цій території і прагне дати їм благословення, надію і спасіння. Хоча багато арабів-християн виступають проти святкування цього дня, є чимало віруючих арабів, які щиро радіють фізичному відновленню Ізраїлю Богом і прагнуть до його духовного відновлення, обіцяного в Писанні. Це теж диво і справа рук дивовижного Бога.
Бо Бог визначив, що збере Свій народ і поселить їх знову в землі, яку Він обрав для них. І Він обіцяв, що це станеться за один день:
«Хто чув про щось подібне, чи щось таке бачив? Хіба може без страждань і болі з’явитись країна в один день? Хіба може народитись народ відразу? Що ж до Сіону, то ледве відчув він муки, як народились його діти. Хіба можу Я довести до переймів, – питає Господь, – і не дам народити? Хіба можу затримати дитинку, яка з’являється на світ? – говорить твій Бог. Тож радійте з Єрусалимом, і веселіться з ним усі, хто його любить! Тіштесь ним усі, хто його оплакував» (Іс. 66:8-10).
У Розширеному Коментарі до Біблії про цей вірш ідеться так:
«Ніколи раніше у світовій історії такого не відбувалося, але Бог тримає Своє слово. Як ясно передбачено тут і в Єзекіїля 37:21-22, Ізраїль став визнаною державою, дійсно 'народженою в один день'».
Після того, як євреї протягом майже 2000 років перебували далеко від своєї батьківщини, вони отримали національну батьківщину в Палестині в результаті Декларації Бальфура, яка була проголошена в листопаді 1917 року. У 1922 році Ліга Націй дала Великій Британії мандат на Палестину. 14 травня 1948 року Велика Британія відмовилася від свого мандата, і одразу ж після цього Ізраїль був оголошений суверенною державою, а його зростання і значення для народів стали дивовижними.
Варте очікування
«Адже видіння стосується визначеного часу, – воно провіщає, що станеться в кінці, і не обмане. Якщо навіть забариться, продовжуй чекати, бо воно збудеться неодмінно і не запізниться» (Авв. 2:3).
Отці Церкви намагалися зрозуміти, як інтерпретувати численні згадки про Ізраїль після того, як минули сотні років, а держави Ізраїль очевидно не було. Після руйнування Храму єврейський народ був розсіяний по найвіддаленіших місцях, і з кожним наступним сторіччям здавалося все менш і менш імовірним, що ситуація коли-небудь зміниться або може змінитися. Як зрозуміти ті обітниці для цього народу, який, здається, зник назавжди? Рішення, яке вони знайшли, полягало у проголошенні того, що всі згадки та обітниці мають бути переадресовані Церкві. Ізраїль відкинув Месію, тому Бог відкинув їх, і тепер істинним Ізраїлем, звісно, має бути Церква.
«Хіба відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні!» (Рим. 11:1)
Павло рішуче відкидає такий хід думок в 11-му розділі Послання до Римлян, але досить легко зрозуміти, чому це виглядало так сумно. У нас із вами є привілей, якого не мали мільйони віруючих, які жили й померли до нас, — ми знаємо, що це пророцтво справді нарешті здійснилося. Ми можемо знати, що Божі обітниці Ізраїлю залишаються в силі.
Бог обіцяв знову зібрати розсіяних з чотирьох кінців землі, і Він обіцяв відновити Ізраїль. Це зайняло дуже багато часу. Люди здавалися і заплутувалися під час цього очікування. Яке ж це велике нагадування для нас про те, що ми повинні триматися Божих обітниць і не здаватися! Якщо навіть забариться, продовжуй чекати, бо воно збудеться неодмінно.
[1] Статистика 2019 року: https://www.timesofisrael.com/israel-prepares-to-commemorate-23741-fallen-soldiers-3150-terror-victims/
[2] The United States Holocaust Memorial Museum
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
