На русском языке читайте здесь — Джон Бивер: Не впали ли вы невольно в эту обманчивую форму прелюбодеяния?
Якось увечері Джастін повертається додому з роботи та бачить, що його дружина зібрана та гарно одягнена. Він думає, що вона, мабуть, запланувала щось особливе для них, і питає, чи не вбратись і йому.
Трохи збентежена Анжела відповідає: «Коханий, я сьогодні зустрічають із Тоні. Ми повечеряємо, підемо в кіно і залишимося в готелі Фейрмонт. Повернуся лише зранку».
«Хто такий Тоні?» — питає Джастін.
«Він був моїм бойфрендом у старших класах», — відповідає вона.
«Що? Ти не можеш піти з ним!»
«Чому ні?»
«Бо ми одружені; ми віддані одне одному. Ми не ходимо на побачення з іншими людьми!» — відповідає він, говорячи про те, що, на його думку, є очевидним.
«Чекай, любий! – Відповідає Анжела. — Ти мій коханий. Я кохаю тебе більше, ніж будь-кого зі своїх колишніх хлопців, але ти ж не можеш очікувати, що я більше не бачитимуся з ними. Я була близька з деякими з них кілька років, я досі люблю їх і хочу насолоджуватися спілкуванням із ними. Що в цьому поганого?»
Очевидно, що це не справжня пара. Ми навіть не можемо уявити, що хтось не розуміє, що в шлюбі мають бути ексклюзивні відносини. Звичайно, ніхто з нас не одружується як Анжела, сподіваючись на продовження побачень з колишніми хлопцями.
І все ж саме так багато хто з нас ставиться до наших відносин з Ісусом.
В Писанні Бог неодноразово порівнює наші стосунки з Ним зі стосунками в шлюбі. Так само Бог говорить про Свої стосунки з Ізраїлем у Старому Завіті. Цікаво, що кожного разу, коли Бог говорить до Ізраїля через пророків про те, що вони чинили перелюб відносно Нього, йдеться про ідолопоклонство.
Можливо, ми думаємо, що ідолопоклонство — це поклоніння статуям, але суть його в поклонінні, шануванні. Бог визначає поклоніння вперше у Писанні в історії Авраама та Ісаака. Тут ми бачимо, що поклоніння – це послух.
Поклоніння – це не якась повільна гарна пісня, це послух. Не важливо, що ми «виконуємо» у церкві, якщо ми не слухняні Богові у своєму щоденному житті, ми не поклоняємося Йому і, по суті, живемо в перелюбі, як Анжела.
Як таке розуміння поклоніння змінює ваше уявлення про християнське життя?
«На самому початку, коли Господь почав спілкуватися з Осією, Господь сказав Осії: Піди й візьми собі за дружину жінку-розпусницю і матимеш дітей з розпусти, адже край, відступивши від Господа, цілковито віддався розпусті» (Осії 1:2).
«Тоді Самуїл промовив: Хіба Господу приємніші всепалення і жертви, ніж послух Господньому слову? Запам’ятай: Послух кращий за жертву, й покірливість краща за баранячий жир! Адже непокірність (бунт) — такий же гріх, як чаклунство, а свавілля, — як злочин ідолопоклонства. За те, що ти відкинув Господнє слово, то й Господь відкинув тебе, щоб ти не був царем» (1 Самуїла 15:22-23).
«Після усіх цих подій Бог випробовував Авраама. Він сказав йому: Аврааме! Той відповів: Ось я! Тоді Бог звелів: Візьми твого сина, свого єдиного, якого ти любиш, Ісаака, і йди в землю Морія та принеси його там у всепалення на одній з гір, яку тобі покажу. Вставши рано-вранці, Авраам осідлав свого осла, взяв із собою двох слуг і свого сина Ісаака. Нарубав дров на всепалення і пішов до місця, на яке йому вказав Бог. На третій день, підвівши свої очі, Авраам побачив те місце здалека. Тому Авраам сказав своїм слугам: Залишайтеся тут з ослом, а ми з хлопцем підемо он туди. Поклонимось Богові і повернемося до вас» (Буття 22:1-5).
Автор — Джон Бівер / mycharisma.com
Переклад — Оксана Шуляк для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
