Голова Церкви – Цар Ізраїлю

Голова Церкви – Цар Ізраїлю

На русском языке читайте здесь — Глава Церкви – Царь Израиля.

Ієшуа (Ісус) є центральною фігурою в Божому плані і в усьому Писанні. Він є перший і останній (Об'явлення 1:8, 17); учора, сьогодні і навіки Той Самий (Євреїв 13:8). Він втілює в Собі багато ролей. Він Христос-Месія, і одночасно Він також є і Головою Церкви, і Царем Ізраїлю.

Його називають Царем Ізраїлю, коли Він урочисто в’їжджає до Єрусалиму:

Івана 12:12-13«…Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято. Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!»

Їхні вигуки були свого роду інавгурацією; вони намагалися проголосити Його Царем, але час ще не був підходящий. Ієшуа називається Головою Церкви по духу одкровення в молитві апостола Павла (Савла):

Ефесян 1:20-22 — «Що Він її здійснив у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах, вище від усякого начальства, влади, сили, панування… І Він усе підкорив під Його ноги і поставив Його над усім — як Голову Церкви».

Церква (з грецької «екклесія») тут представлена як інструмент Божого правління. Це група людей, які правлять і царюють разом з Ієшуа. Бог керує світом через цю спільноту людей, головою якої є Ієшуа; екклесія є Його правлячим органом.

Як Ієшуа отримав цю владу? – Через вознесіння. Він не просто воскрес із мертвих, але продовжував підніматися вище над усіма духовними силами, поки не досяг найвищого положення на небесах. Через розп'яття ми отримуємо викуплення; через сходження Ієшуа в ад ми отримуємо спасіння від аду; через Його воскресіння ми отримуємо вічне життя; через Його вознесіння ми отримуємо духовну владу правити і царювати.

Екклесія була створена після вознесіння Ієшуа і якості органу управління. Тому міжнародна Церква за своєю суттю «націлена на вознесіння».

Як Ієшуа набув статуса Царя Ізраїлю? – Через втілення (і обрізання).

Матвія 1:1«Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового».

Писання Нового Завіту починаються з народження Ієшуа з роду Авраама і Давида. Влада керувати Царством Божим на землі була дана Ієшуа через заповіт із Давидом з племені Юди від Авраама. Ієшуа не тільки народився на цій планеті, але й був обрізаний, коли прийшов сюди (Луки 2:21). Він народився від жінки, щоб стати на чолі нового людського роду (Буття 3:15; 1 Коринтян 15:45). Він народився від насіння Давида, щоб сісти на престол Давида і правити Царством Божим на землі (Луки 1:32). Втілення передало Ієшуа владу Адама від створення світу; а обрізання передало владу Авраама за заповітом.

Царство Ізраїлю більше відноситься до «володіння на землі», тоді як Церква більше орієнтована на «вознесіння в небеса». Одне рухається вгору від землі до неба, інше — вниз від неба до землі. Ієшуа є головою Церкви через вознесіння і Царем Ізраїлю через втілення. Обидві ролі йдуть паралельно. Ієшуа не страждає роздвоєнням особистості. Він одночасно є і головою Церкви, і Царем Ізраїлю. Одного разу ці два титули стануть одним (Захарія 14:9; Ефесян 1:10).

Обидві ролі передбачають зобов’язання перед певними групами людей. Його положення як голови Церкви включає в себе заповіт, укладений з усіма людьми в міжнародній екклесії. Становище батька в сім'ї включає в себе зобов'язання перед дітьми в сім'ї. Адже батько не може бути батьком сам по собі, Ієшуа не може бути головою Церкви Сам по Собі. Він нерозривно пов'язаний з цією групою людей. Він визначив Себе через них.

Так само як Цар Ізраїлю Ієшуа присвятив Себе цьому народу. Він визначив Себе через цю групу людей. Немає Ієшуа без Церкви, і немає Ієшуа без Ізраїлю.

Подвійна роль Ієшуа як голови Церкви і Царя Ізраїлю потребує заповіту, що об’єднає ці дві групи. Примирення і співпраця між Ізраїлем і Церквою є важливим пророчим відновленням Царства Божого в наші дні. Через Ієшуа Ізраїль і Церква «змушені», або, скоріше, «наперед визначені» для партнерства.

Церква прищеплюється до Ізраїлю (Римлян 11:17), а Ізраїль рухається до національного спасіння (Римлян 11:26). Месіанський єврейський залишок є одночасно частиною і того, і іншого, і тому відіграє важливу роль мосту між ними. Двоє стануть одним тілом (Єзекіїль 37:17-22; Ефесян 2:12-16).

Автор — Ашер Інтрейтер / tikkunglobal.org
Переклад — Юлія Окерешко для ieshua.org

Пожертвовать

Последнее: 3.12. Спасибо!