На русском языке читайте здесь — Христиане, это наша ночь.
Хелловін не повинен лякати справжніх святих. Ця ніч не для того, щоб Божі «святі» тікали і ховалися, але щоб вони піднімалися і насолоджувалися силою нашого суверенного Христа. Це не диявольський день, а наш. Ніяких поступок, ніяких угод, ніякого відступу. Це не заклик до страху, а запрошення на бенкет.
Спочатку «переддень Дня всіх святих» міг бути щорічним вшануванням зовні суперсвятих римських «святих» (латинське слово hallows означає «святі», звідки і «All Hallows’ Eve» — переддень Дня всіх святих, від чого походить слово Halloween — Хелловін). Але з милостивого Божого провидіння нам на допомогу прийшов монах на ім'я Мартін, який 31 жовтня 1517 року почав стукати у двері церкви у Віттенберзі. Зрештою, Лютер і компанія працювали заради того, щоб звільнити Божий народ від безлічі середньовічних помилок, включаючи припущення про те, що лише деякі, а не всі з народу Христа є «святими» (Рим. 1:7; 1 Кор. 1:2; 2 Кор. 1:1).
Твердження про те, що переддень Дня всіх святих дійсно належить святим, не означає, що ми вшановуємо смерть або темряву. Зовсім ні. Ми святкуємо перемогу нашого Спасителя над смертю і всім демонічним. Ми відзначаємо перемогу Христа через смерть над гріхом і сатаною. «А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чином став їхнім спільником, аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола» (Євр. 2:14).
Як у християн з відкритою Біблією, у нас є теологія, якої вистачає на кожну унцію Хелловіна і кожного іншого дня в році. Це ніч не для того, щоб стогнати і переживати, а для того, щоб радіти з упевненістю, посмішкою і солодощами в руках. І з відкритими вухами, тому що жнива дозріли для повторення — або для першого прослуховування — дорогоцінних істин про непохитне панування Христа і про те, що це означає для нас, Його народу.
Тому, сусіди-християни, давайте разом вести наші домівки і церкви від страху до радості. Жнива великі, і Хелловін — це приголомшливий фон для навчання наших дітей і для нагадування самим собі про те, хто ми у Христі.
1. Ми народ-переможець
Почнемо з Ісуса і Його перемоги. Все було створено в Ньому, через Нього і для Нього — «все, що на небі й на землі, – видиме й невидиме, – чи престоли, чи панування, чи начала, чи влади, – все через Нього і для Нього створене» (Кол. 1:16). І на хресті Він, «Скинувши начальства і влади, Він відважно викрив їх і переміг у Собі» (Кол. 2:15). Ісус безроздільно панує над сатаною і всіма бісами, як через творіння, так і через хрест. Він наказує нечистим духам, і вони слухаються Його (Марка 1:27). Він Господь навіть над розумовими процесами прислужників сатани (Об'явл. 17:17).
Перш за все, ми захоплюємося нашим Переможцем, а потім Його бажанням, щоб ми приєдналися до Нього в Його великій перемозі.
Він не тільки розтрощив череп сатани на Голгофі, але й робить нас народом-переможцем, щоб і ми наступали разом із Ним. Ми ставимо свої ноги на череп. «Бог миру незабаром зітре сатану під ваші ноги» (Рим. 16:20).
Бути християнином зовсім не означає, що ми не страждаємо, не стикаємося з гоніннями і навіть не стаємо об'єктами демонічних атак у нашому житті. Але це означає, що ми переможемо (Об’явл. 3:21), не нашою власною силою, але силою Божого Духа. Вирішальна битва виграна. Фінальний матч — це тільки питання часу.
Ми народ-переможець у найважливішій у світі війні, і разом з апостолом Павлом ми можемо сказати:
«Смерть поглинута перемогою! Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало смерті – це гріх, а сила гріха – Закон. Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа» (1 Кор. 15:54-57).
2. Ми відважний народ
Оскільки ми знаємо, що перемога, безсумнівно, наша у Христі, ми можемо набратися сміливості. Наш Господь не тільки завдав сатані смертельного удару, але й не залишає нас боротися самих. Він обіцяє бути з нами (Мт. 18:20) і каже Своєму народу завіту: «Але будьте відважні: Я переміг світ!» (Івана 16:33)
Оскільки Ісус переміг, і Він з нами, ми не тікаємо від диявола, але тримаємося за обітницю Христа. «Протидійте дияволові, й він утече від вас» (Як. 4:7).
Ми знаємо, що «Той, Хто у вас, ніж той, хто у світі» (1 Ів. 4:4), і тому ми сміливо кидаємо виклик нашому супротивнику саме в ту ніч, коли він найбільше бажає, щоб ми тремтіли і ховалися.
Диявол може лютувати, його лакеї можуть плести інтриги, але «Той, Хто знаходиться на небі, посміхається» (Пс. 2:4), і Він запрошує нас впевнено посміхатися разом із Ним.
3. Ми народ на місії
У Христі ми не закритий в оточенні, згорблений народ, що постійно обороняється. Ісус дає нам місію: «Тож ідіть і навчіть усі народи» (Мт. 28:19). Ми більше не від світу цього, але ми послані в цей світ за підтримки безмежної влади Царя (Мт. 28:18) для найбільшої наступальної операції в історії, щоб в радості боротися з темрявою. Як Ісус молився Своєму Отцю про Його святих:
«Не благаю, щоб Ти забрав їх від світу, але щоби зберіг їх від злого. Вони не від світу, як і Я не від світу. Освяти їх істиною [Своєю]! Твоє Слово – то істина. Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ» (Ів. 17:15-18).
Наш великий Первосвященник молився не про наше видалення зі світу, але про те, щоб ми досягли миру, рятуючи грішників від «[бога] цього віку, [який] засліпив розум [невіруючих], щоби [для них] не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він – образ Бога» (2 Кор. 4:4).
Наша місія полягає в тому, щоб звільняти наших полонених сусідів і співробітників, родичів і друзів, які живуть «за звичаєм цього світу, як і князь, який панує в повітрі, згідно з духом, що тепер діє в синах непокори» (Еф. 2:2).
Ми молимося разом з Павлом: «[щоб мені] було дано слово, аби відважно проповідувати таємницю Євангелії, за яку я є послом у кайданах, щоб сміливо про неї говорити, як мені й належить» (Еф. 6:19-20).
4. Ми цілеспрямований народ
Але бути на місії не означає бути наївними. Якраз навпаки. Божа настанова закликає нас до цілеспрямованості та пильності заради справи. «Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог – диявол – ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути» (1 Пет. 5:8). Бог дав нам керівництво для війни, «щоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми нам добре відомі» (2 Кор. 2:11).
І з усією обережністю та свідомістю ми спираємося на обітницю Христа: «На цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її» (Мт. 16:18). Ми купуємо цукерки, вмикаємо світло на ґанку, робимо яблучний сидр і приносимо тепло щасливих облич у холодну ніч, бо ми знаємо: Він обіцяв, що «ця Євангелія Царства буде проповідуватися по всьому світі на свідчення всім народам, – і тоді прийде кінець» (Мт. 24:14).
5. Ми народ щедрий
Нарешті як народ Ісуса ми стаємо все більш щедрими. Він наповнює наші серця і відкриває наші руки. Навіть цієї ночі ми пам'ятаємо «слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35). Ми вирішуємо жертвувати «не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Кор. 9:7).
Зверніть увагу: невіруючі люди — не вороги нам. Диявол і його біси — вороги. «Адже наша боротьба не з тілом і кров’ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби» (Еф. 6:12).
Ми дивимося з розумом і серцем Христа на найогидніші костюми і найжахливіших гуляк. «Побачивши ж юрби, Він змилосердився над ними, оскільки були втомлені та розпорошені, наче вівці, які не мають пастуха» (Мт. 9:36). І ми проганяємо темряву, вмикаючи світло на ґанку свого будинку і ділячись найкращими ласощами, а не скупими дарами.
Ісус прийшов знищити сатану, всі його справи і всі його шляхи (1 Івана 3:8). Він звільнив «тих, які через страх смерті все життя утримувалися в рабстві» (Євр. 2:15). Зміцніть себе Господом і могутністю сили Його (Еф. 6:10) і напередодні Дня всіх святих протистаньте підступності диявола (Еф. 6:11).
Зрештою, це наша ніч.
Автор — Девід Метіс / © 2022 Desiring God Foundation. Website: desiringgod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
