На русском языке читайте здесь — Кем буду я без моего айфона?
Можливо, Стів Джобс був пророком. Або принаймні він передбачив, як його пристрій визначить моє майбутнє. Адже це він поставив літеру «i» (ця літера англійською мовою одночасно є словом «я») поряд з «Phone» (телефон), і з часом, де б я не був, мій телефон був поряд зі мною. Через злети та падіння моїх підліткових років грань між ним і мною поступово розмивалась. Я був своїм телефоном, а мій телефон мною.
Однак мій iPhone був не просто основною частиною моєї особистості – він допоміг мені сформувати нову. В реальності я був Люком Саймоном. Але в iPhone я був luk3simon.
Люк Саймон жадав визнання. Але luk3simon не зважав на думку інших людей.
Люк Саймон почував себе пригніченим, коли дівчата нехтували ним. Але luk3simon посміхався і ставив великі пальці вгору.
Люк Саймон жадав гарного життя. А у luk3simon воно вже було.
З віком я так і не став почувати себе більш комфортно. Натомість я щодня проводив усе більше й більше годин у ролі luk3simon. Так було простіше. Навіщо дивитися на людину в дзеркалі, якщо у людини на селфі є фільтри? Навіщо дивитись на Божу реальність, якщо можна створити свою власну? Навіщо боротися з болем, якщо можна від нього втекти?
В останній рік навчання в школі я нарешті визнав, що в мене є проблема. Я хотів більше Ісуса, але фабрика ідолів у моєму серці хотіла більше дечого іншого: мого телефону. З Божої милості я почав розуміти, що жадав телефон не через його екран, не через згубні розваги і навіть не для того, щоб відволіктись. Насправді я жадав надії — надії на викуплення, надії на відновлення, надії на те, що я стану тією людиною, якою мене створив Бог. Я жадав надії Євангелії. Але що б не пропонував luk3simon для Люка Саймона, це не було надією. Це був порожній світ, що висмоктує душу і тільки залишає мене без надії у реальності.
На щастя, Ісус врятував мене від luk3simon.
Цифровий детокс
Приблизно в цей час я прочитав книгу «Листи Крутеня» К.С. Льюїса, у якій дядько-демон Крутень нагадує своєму племіннику, що «всі звички пацієнта, як душевні, так і тілесні, як і раніше, на користь [демонів]». Пацієнт, про якого він говорив, був новонаверненим християнином, і я побачив у ньому себе.
Хоча я мріяв панувати над своїм телефоном, я розумів, що роки звичного користування телефоном проклали глибокі борозни в моєму мозку, і тільки нові звички зможуть замінити їх. Тому, як і будь-який наркоман на шляху до одужання, я визнав своє безсилля, покликав на допомогу Бога і вирушив до реабілітаційного центру.
Мій процес реабілітації від iPhone включав у себе три правки:
- Постійне використання режиму «В літаку», якщо не потрібне підключення до Інтернету.
- Залишати телефон у машині, коли їду на заняття або гуляю з друзями.
- Видалити всі соціальні мережі.
Це було нелегко. Раптово «Phone», який був поруч зі мною сім років, зник, і залишилося тільки «i», тобто я. Ким я був без телефону? Розбитість, від якої я так довго тікав, тепер стала тією розбитістю, з якою мені довелося зіткнутися. Без цифрового світу, в якому можна було грати в Бога, я мусив боротися разом із Богом реального світу. Але під час того як тривало моє цифрове голодування, я нарешті почав долати первісний голод за екранами. Замість них я почав відчувати смак Божої благості.
У вільний час, що з'явився у мене, я здобув нове захоплення: читання. Я читав романи, богословські та філософські книжки, біографії — все, що траплялося під руку. Але в основі своїй я читав Біблію. І в словах Писання я знайшов справжнього Люка Саймона очима Бога: Я — Його дитя (Ів. 1:12), Його творіння (Еф. 2:10), член Його царського священства (1 Пет. 2:9). Я дивовижно створений (Пс. 139:14). Я створіння нове у Христі (2 Кор. 5:17).
Коли я читав Боже Слово, мені здавалося, що Він піднімає дім мого життя з хитких пісків цифрового світу і ставить його на тверду скелю Христа. Це була особистість, яку мені не потрібно було створювати. Цю особистість мені не потрібно було підробляти. Це була особистість, від якої я не хотів тікати.
Тверезе повернення
Врешті решт я зміг повернутися до свого телефону. По цей бік реабілітації мій телефон став інструментом для спілкування з Божим світом, а не світом, у який можна втекти. Але це ще не щасливий кінець. Оскільки мій телефон, як і раніше може викликати залежність, я навчився тверезо оцінювати його силу, усвідомлюючи, що він набагато кращий слуга, ніж господар, і він із тих слуг, які завжди хочуть помінятися ролями.
Щоб уникнути рецидивів, я навчився використовувати його в богоугодних цілях. Програмний додаток тепер керує моїм читанням Біблії та молитвою щоранку та щовечора. У класах «Біблійного проєкту» я безкоштовно отримую поглиблені біблійні знання. Хоча я все ще утримуюся від соціальних мереж, однак я беру активну участь у групових чатах, які допомагають моїм особистим і дистанційним зв’язкам: від груп підзвітності до молитовних прохань і (звісно ж) обміну мемами.
Однак ця історія не про цифрову відповідальність. Це історія про Євангелію. Краса Ісуса зробила luk3simon, з усіма його фільтрами, потворним і непривабливим. Краса Ісуса прибрала букву «i» (моє «я») з iPhone і дала мені нову особистість у Ньому. Краса Ісуса дала мені сили побачити людину в дзеркалі, покаятися в її гріхах і жити в істинному «я», яке мій iPhone тільки розмивав, — в істинному «я», що ожило у Христі.
Автор — Люк Саймон / thegospelcoalition.org
Переклад — Юлія Окерешко для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
