На русском языке читайте здесь — Когда кажется, что надежда потеряна.
Є такі моменти в Писанні — і в нашому житті також — коли здається, що все розвалюється. Обітниці здаються втраченими. Надія здається нерозумною. Віра виходить за межі логіки. І все ж, коли ми уважно подивимося на Божу історію, ми побачимо вражаючу закономірність: момент, який здається кінцем, часто є моментом, що передує найвеличнішому Божому прориву.
Один з найперших і найяскравіших прикладів — історія Авраама і його сина Ісаака. У 22 розділі книги Буття Бог просить Авраама принести Ісаака в жертву — того самого сина, через якого Бог обіцяв встановити Свій завіт (Бут. 17:19; 21:12). З людської точки зору, це повеління суперечило всьому, що Бог говорив раніше.
І все ж Авраам послухався.
Новий Заповіт дозволяє нам уявити, що відбувалося в серці Авраама. У Посланні до Євреїв 11:17–19 пояснюється, що Авраам вірив, що Бог може навіть воскресити Ісаака з мертвих. Це надзвичайна віра. На той момент біблійної історії не було жодного зафіксованого воскресіння. Нічого подібного. Жодних свідчень, на які можна було б спертись. Авраам довіряв Богу, незважаючи на відсутність будь-якого досвіду, логіки та розуміння.
У той самий момент, коли здавалося, що Авраам ось-ось втратить все, Бог втрутився (Бут. 22:11–14). Ісаак був врятований, і Бог знову підтвердив Своє заповітне благословення (Бут. 22:15–18). Те, що здавалося кінцем, стало початком ще більшої обітниці.
Цей принцип досягає свого найвищого проявлення в розп'ятті Ієшуа. З точки зору учнів, хрест був повною трагедією. Їхній Месія був мертвий. Надія була втрачена. Все, у що вони вірили, зруйнувалося за один день (Лк. 24:17–21). Навіть сили темряви повірили, що перемогли (Лк. 22:53).
Але небеса проголошували зовсім іншу версію.
На третій день Ієшуа воскрес із мертвих (Лк. 24:6–7). Те, що здавалося поразкою, стало найбільшою перемогою в історії людства. Через Його воскресіння прийшло прощення гріхів (Рим. 4:25), примирення з Богом (2 Кор. 5:18–19) і справжня свобода для людства (Ів. 8:36). Хрест не був кінцем — він був дверима.
Також писання вказує нам на майбутнє, яке буде розвиватися за таким самим сценарієм. У книзі Захарії 12–14 ми читаємо про час, коли всі народи виступлять проти Єрусалима (Зах. 12:2–3; 14:2). Місто буде атаковане. За цим послідують поневолення і спустошення. Буде здаватися, що все втрачено.
І тоді — у найважчий момент — сам Господь втрутиться. Ієшуа з'явиться і стане на Оливній горі, Він буде боротися з усіма народами, які виступили проти Ізраїлю (Зах. 14:3–4). Звільнення прийде як у фізичному, так і в духовному сенсі як виконання обіцянки з Послання до Римлян 11:26: «Весь Ізраїль спасеться». Те, що спочатку здаватиметься повною поразкою, перетвориться на національне і духовне звільнення.
Це не просто історія з Біблії — вона має велике значення для нашого сьогодення.
Ми живемо в дні нещасть. Ми бачимо несправедливість, гноблення і страждання по всьому світу. Може здатися, що темрява наступає, а надія згасає. І часом ситуація дійсно погіршується, перш ніж стати краще.
Але Писання знову і знову вчить нас цій істині: Бог часто здійснює Свої найвеличніші діла в той момент, коли вся людська надія виглядає втраченою (Псалом 45:2; Ісая 60:1–2).
Якщо ви зіткнулися з особистою кризою або дивитеся, як розвалюється світ, і замислюєтеся над питанням, де ж Бог, — не впадайте у відчай. Момент, який здається кінцем, може виявитися моментом, коли Бог готує Свій найбільший прорив. Тримайтеся.
Бо в Божій історії, коли надія здається втраченою, Його слава часто виявляється ближчою, ніж ми думаємо.
Автор — Джеремайя Сміловічі / tikkunglobal.org
Переклад — Юлія Окерешко для ieshua.org
Последнее: 04.03. Спасибо!
