На русском языке читайте здесь — Мой еврейский нос.
Іноді мене зупиняють на вулицях релігійні радикали, які вручають свічки жінкам, схожим з їхньої точки зору на єврейок. Вони всовують мені в руки невеличкий мішечок з кількома маленькими свічками і брошуру про важливість дотримання Шабату. Після цього вони шепочуть про Месію і про те, що Він не повернеться, доки я не почну практикувати єврейські звичаї, наприклад дотримуватись Шабату. Я часто сперечалась з ними, повертаючи їм свічки і здіймаючи галас через усе це, але з недавніх пір я почала погоджуватись взяти їх і молитись про те, щоб Месія дійсно відкрився єврейському народу. Але молитву я часто закінчую словами, які змушують їх зробити крок назад: я вірю, що Він вже прийшов.
Колись моя єврейська ідентичність здавалася мені чужою, тому що вона передбачає зовнішні прояви, такі як, наприклад, відмова працювати в суботу (чого я не роблю), або підозрілі погляди моїх друзів-неєвреїв-які-знають-про-моє-єврейство, коли я відкушую чізбургер з беконом (кашруту я також не дотримуюся). Але, починаючи від єврейських свят і траурних сидінь Шива, закінчуючи досить крупним дзьобом, який займає багато місця на моєму обличчі — все це часто нагадує мені, що в цій країні, де кожен по-перше — американець, я інша, тому що я нащадок Авраама.
Американські євреї вільні робити багато речей, які не так легко давалися нам в нашій історії; ми маємо право взагалі нічого не практикувати і не дотримуватися, ігнорувати навіть найсвятіші служіння, якщо у нас інші погляди.
Ми вільні виходити до Тори, навіть якщо ми — жінки (в деяких напрямках юдаїзму), і брати участь у ряді обрядів і молитов, які раніше були прерогативою тільки чоловіків. Ми маємо право бути гомосексуалістами, буддистами, одружуватися і виходити заміж за тих, які не тільки не є євреями, але й не мають жодного наміру переходити в юдаїзм. Нам дозволено стільки всього тільки за однієї умови – ми не маємо права вірити в Ієшуа.
Це створює для мене проблему.
Як я вже зазначила вище, моя єврейська ідентичність мала лише зовнішній прояв. У неї не було чогось такого всередині мене, що б, на мою думку, дійсно стосувалося мого життя. Знання того, що в моїх жилах тече кров племен Левія та Юди, не давало мені жодного відчуття зв'язку з цими людьми, які жили задовго до мене. Я була частиною їхніх традицій, але вони не впливали на моє серце.
Так було до тих пір, поки я не почала читати історії про них, про їхніх пророків, коли я почала усвідомлювати, що я є частиною чогось більшого. Чим більше я пізнавала книги Танаху, тим більше розуміла, чому так важливо, що Господь зберіг їх для нас. У Нього був план послати Спасителя — когось, хто мав спасти людей, які настільки зазнали поразки в Законі, даному їм, щоб зробити їх кращими. Закони не повинні були зв'язати їх, вони були формулою більш щасливого і здорового життя для обраного Ним народу. Але людям вдалося лише відділити себе від свого Творця. Тому Він вирішив послати Месію, щоб Той прийшов і зробив їхнє життя кращим.
І тоді прийшов Ієшуа. А ми знову виявились неспроможними побачити, що зробив для нас Господь.
Саме тепер я свідомо говорю — «вони-ми». Справа в тому, що це не просто історії про моїх предків, але й та правда, від якої і сьогодні страждає мій народ. Ми упускаємо істину нашої ідентичності. Ми, євреї, були покликані нести звістку про Месію з покоління в покоління, допоки одного разу Ієшуа не народився під яскравою зіркою в тісному хліві. І після цього ми були покликані слідувати за Ним і відкривати Його у всій Його славі світові, який гине. Але знову ж таки, все, що ми зуміли зробити – створили розкол між собою і Богом, Який знову і знову намагається дотягнутись до нас і стати ближче до нас.
Повернемось.
Моє єврейство не в формі мого носу чи в моїх традиціях, чи навіть у моїх релігійних практиках. Воно в моєму усвідомленні себе частиною Божого плану, де я з гордістю стою серед людей, яких Бог використовує таким чудовим чином. І я вдячна, що навіть у цьому світі, де мені говорять, що я не можу бути одночасно єврейкою і віруючою в Ієшуа як Месію, я знаю про суть Божого закону, який не тільки для Його народу, але для всього світу. І ніхто не може мені сказати, що це змінює те, ким я є. Адже, насправді, це і є мій зв'язок з моїм єврейським народом.
Автор — Рейчел Ротспан
Переклад — Наталія Гудик для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
