На русском языке читайте здесь — Пять больших ошибок в разговоре с атеистами о Боге.
Раніше я ходив до церкви, щоб посміятися з пасторів. Серйозно. Я робив нотатки під час їхніх проповідей, а після служіння чекав, щоб сказати їм про ті 15 моментів, у яких вони помилилися. Крім того, я читав Біблію лише для того, щоб шукати в ній суперечності й наводити аргументи християнам проти їхньої віри.
На жаль, іноді це навіть спрацьовувало. Зараз більшість атеїстів не йдуть таким шляхом. Дехто з них має тверде переконання про релігію, Бога та Його послідовників. Саме тому важливо, щоб ми як християни мінімізували свої помилки, коли в нас є можливість поговорити з ними про Христа.
Два моменти:
Перш ніж ми розглянемо ці п’ять помилок, я хочу згадати два моменти:
Перше. Як матеріал для цієї статті я використаю три різні джерела: себе — як колишнього атеїста; власні помилки в розмовах з атеїстами після того, як я став християнином; і мудрість тих, хто люб’язно поділився своїми думками й досвідом з цієї теми — дякую вам!
Друге. Я хочу заявити, що «розмова з атеїстами» означає шанобливу і бажану розмову між двома і більше людьми, які свідомо завели розмову про Бога.
Ось п'ять найбільших помилок, які робив я особисто або про які чув, коли розмовляв з атеїстами про Бога:
Ми надто швидко засуджуємо їхній спосіб життя і починаємо говорити про гріх
Ні для кого не секрет, що Бог не хоче, щоб ми грішили. Але якщо ми подивимося на життя Ісуса і на слова, що виходять з Його вуст, то Він набагато більше говорить про те, як сильно Бог любить людей, ніж про їхні нічні пригоди. Як висловився один з моїх друзів: «Тебе спасає не поворот від гріха. Тебе спасає радикальна, перетворююча благодать Ісуса».
Якщо ми справді в це віримо, то розмова про гріх і нашу незгоду з їхнім життєвим вибором не повинна бути темою для обговорення. Зрештою, як ми можемо змусити їх відповідати за свої вчинки перед Богом, у Якого вони не вірять? Ми не можемо — і не маємо цього робити.
Ми применшуємо рани в їхньому житті, зцілення яких вони очікували від Бога
Багато атеїстів збудували велику стіну між собою і Богом. Це могло статися тоді, коли вони благали Бога про щось заради дорогої їм людини, а Він цього не зробив; або коли деякі християни не відображали Бога належним чином; або навіть тоді, коли вони зіткнулися з розчаруванням від того, що, як їм здавалося, ніколи так і не почули нічого від Бога. Зазвичай саме це і є головною причиною, чому вони не можуть у Нього повірити.
Це питання, яким ми маємо приділити увагу. Ми не зобов’язані виправляти ці проблеми, але важливо, щоб ми вислухали про них і не знецінювали їх. І останнє, що нам слід робити — це намагатися пояснити мотиви Бога. Зараз не час вести розмови про великий Божий план — час поговорити про їхні рани.
Ми не готові говорити про гроші та церкву
Скандали навколо грошей у церкві добре висвітлюються в новинах. Щоразу, коли виявляють надто багатого пастора або церкву, яка зловживає коштами, — можете не сумніватися, увесь інтернет говоритиме про це. І це не те, що ми могли б проігнорувати. І часто це навіть не щось, що ми можемо пояснити.
До чого ми точно маємо бути готові, так це до того, щоб висловити своє обурення з приводу всього цього. Ми також повинні вміти донести базову суть того, чому Бог просить нас жертвувати десятину — не тому, що Йому потрібні наші гроші, а тому, що Йому небайдуже, де перебуває наше серце стосовно цього питання.
Ми поспішаємо говорити про Бога, часто без запрошення
Це, мабуть, одна з найбільших помилок, яких я припустився на початку і якої намагаюся уникати й сьогодні. Навіть як пастор я дратуюся, коли розмова про Бога нав'язується у невідповідний момент. Розмови про Бога, релігію й особливо про Ісуса — це делікатні теми, які потребують обережності й поваги.
Наш девіз має звучати так: «Коли в них з’явиться запитання — я вислухаю». Це не означає, що не варто ризикувати й скористатися нагодою розпочати таку розмову, але спершу варто запитати людину, чи не проти вона.
Ми запрошуємо їх до церкви, замість того щоб запросити їх до себе додому
Запрошення до церкви майже досягло статусу найбільш «недоречної фрази-наживки». Надмірно нетерпляча людина з добрими намірами мимохідь чинить тиск на неохочу людину в тому, щоб вона пішла туди, куди вона сама зі своєї власної волі не пішла б. Чому б не запросити її до себе додому?
Якщо ви дійсно хочете побачити і почути велике послання про Бога, покажіть їм ваше сімейне життя і свою гостинність. Якщо ви не можете показати їм Бога через власне життя, тоді не маєте права перш за все запрошувати їх до церкви.
Автор — Кайл Бейкер
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
