На русском языке читайте здесь — Пять очень плохих причин уйти из церкви.
Є хороші причини покинути свою громаду і піти в іншу. Але ще набагато більше поганих.
Чесно скажу вам – існують в природі правильні, хороші причини піти з церкви. Але поганих все-таки більше. Мені, пастору церкви, доводиться час від часу їх вислуховувати, коли люди «нагострили лижі» на вихід. Мені, людині, яка займається насадженням церков, доводиться чути їх, коли люди раптом з'являються в дверях. Якщо ви задумали змінити свою громаду на іншу, не варто користуватися жодною з нижчеперелічених причин для відходу.
1. Мене тут не «годують»
Чи покладено на пасторів відповідальність за проповідування Божого Слова і духовну турботу про церкву? Безсумнівно. І, звичайно, все це дуже легко забути, коли стільки різних справ: адміністрування співробітників церкви, систематизація церковного життя, задоволення різних потреб церкви, «гасіння пожеж» і розвиток лідерів – і одночасно потрібно ще не забути, що у церкви є бачення і загальний напрямок зростання.
Давайте поговоримо відверто: якщо у вас є смартфон, комп'ютер або абонемент у бібліотеку – у вас є доступ до хороших проповідей і лекцій, найкращих у світі. Можна навіть знайти архіви з проповідями найвидатніших проповідників в історії. Християнине, у тебе є доступ до такої кількості «м'яса», про яку віруючі раніше навіть мріяти не могли.
Залишати церкву, тому що тут вас «недостатньо» годують – це відмовка.
Ваше головне призначення в церкві – вкладати, а не тільки отримувати. Християнин не повинен вимагати, щоб його годували з ложечки все життя. Згодом потрібно навчитися годувати себе, щоб одного разу почати годувати когось іншого. Пам'ятайте, що наше покликання не тільки бути учнем, але і стати «ловцями людей» – навчати інших.
2. Церква стала занадто великою для мене
Визнаю, із зростанням церкви деякі речі втрачаються. Коли ми заснували нашу церкву, вона була схожа на невеликий музичний колектив братів і сестер, які всі вміщалися в одній маленькій вітальні. Зараз у нашій церкві кілька сотень парафіян, які відвідують кілька богослужінь – це зовсім інші відчуття. Іноді я з ностальгією згадую ту маленьку вітальню. Але залишатися маленькою церквою – це досить жалюгідна і, до того ж, небіблійна мета.
Якщо церкви будуть зберігати відданість Великому Дорученню Христа, люди будуть каятися і приєднуватися до церков. Може, не так швидко і однаково для всіх церков, але зростання вірних Христу церков неминуче, з часом, так чи інакше, воно відбудеться. Якщо вам не подобаються великі церкви, то ранні новозавітні церкви вам теж не здадуться привабливими. Та й в раю вам вже точно не сподобається.
3. Я не можу погодитися з усім, що тут проповідується
Знаєте, я теж не можу погодитися. А я – пастор. І як пастор я зберігаю за собою право не погоджуватися з самим собою. І час від часу я цим правом користуюся. Знаєте чому? Тому що вчуся. Я зростаю.
Я ставлю питання. І я сподіваюся, що пастор вашої церкви теж так робить.
Якщо ви шукаєте церкву, де пастор буде згоден з вами на всі 100 відсотків, смію вас розчарувати: ви або будете все життя стрибати від церкви до церкви, або взагалі кинете це заняття і перестанете ходити до церкви зовсім. Просто шанс, що є церква, в якій ви будете згодні з усім, що там проповідується, дуже низький. Тож, якщо ваш пастор не проповідує справжню єресь, ви можете дозволити собі не погоджуватися з ним у другорядних питаннях. Правда в тому, що церква тільки виграє, якщо ви зі своїми розбіжностями залишитеся в церкві, незважаючи ні на що.
4. Тут не дбають про мої потреби
Коли звучить така причина – це явний натяк на те, що людина десь у глибині серця впевнена, що Церква зобов'язана задовольняти чиїсь потреби. У якийсь момент люди починають думати, що коли мова йде про церкву, мова, насправді, йде про них самих. Ось вам проблема: Церква – це не про вас. Вона про Ісуса Христа. Це Його церква. Він заради неї прийшов. Він помер за неї. Він її викупив. Він продовжує піклуватися про неї. І одного разу Він за нею повернеться. Вона – Його.
Це той самий Ісус, Який прийшов знайти і врятувати загублене, і Своїй Церкві Він заповідав робити так само. Церква існує не заради задоволення ваших потреб. Навпаки, ви – частина церкви, яка існує заради втамування потреб цього світу. Тож відкладіть свій кошик для покупок і беріться за лопату.
5. Невирішений конфлікт
Якщо є громада «святих грішників», будьте впевнені, знайдеться там і конфлікт. Багато конфлікту. Церква – це велика родина, в якій багато людей з характером і без. Іноді сестри сперечаються. Іноді брати б'ються. Іноді хочеться свого дивного дядька закопати десь за сараєм. Але незважаючи на все це, сім'я залишається сім'єю і тримається разом. Навіть якщо важко. Особливо, коли важко. Апостол Павло часто розбирався з конфліктами в церкві. І ніколи він не говорить у своїх посланнях, що, якщо з церквою проблеми, йди пошукай іншу, кращу і легшу. Навпаки, більша частина його послань – настанови і навчання для цих скандальних громад, як служити в такій непростій і заплутаній ситуації разом.
Коли ми залишаємо церкву через конфлікт, що виник, ми позбавляємо Бога можливості зробити диво серед нас. Виходить така спроба обійти весь цей процес покаяння, прощення і благодаті. Ми відкидаємо силу Євангелія принести примирення в ту ситуацію, де примирення неможливе. Всього цього ми позбавляємося, коли вирішуємо піти. Я знаю, деякі конфлікти неможливо вирішити жодними способами. Я знаю, що примирення неможливе, коли немає покаяння. Я розумію це. Але пам'ятайте, покаяння починається з нас самих. І благодать теж від нас повинна йти в першу чергу. Коли ми вирішуємо залишатися, незважаючи ні на що, і продовжувати каятися і давати благодать, Бог може створити такі чудеса, яких ми від Нього навіть і не очікуємо. Іноді у Бога кращі результати виходять саме тоді, коли навколо хаос.
Автор — Аарон Лой / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 04.03. Спасибо!
