На русском языке читайте здесь — Что происходит при «падении в Духе»?
Нещодавно я впав у Дусі...
Сьогодні, коли хтось вимовляє ці сильно заряджені слова — «падіння в Дусі» — вони пробуджують усі найнеправильніші образи, ну, наприклад, такий собі демонстративний телеєвангеліст вдаряє когось по голові в ситуації явної і відвертої маніпуляції.
Таке відбувається? На жаль, так. Але у кожної підробки є оригінал. Я вірю, що існує справжній, автентичний досвід, коли сила Бога може торкнутися людини настільки потужно, що вона падає (тремтить, трясеться, сміється або плаче).
Що означає «впасти в Дусі»? Зазвичай так говорять про людину, за яку молилися — часто з покладанням рук — і яка впала (зазвичай назад). Я хотів би дати роз'яснення цьому визначенню.
Мій недавній досвід «падіння в Дусі»
Коли я «падав у Дусі», чи молилися за мене і чи покладали на мене руки? Так... і ні. Так, за мене молилися, і я відчув, як щось, подібне до електричного струму, увійшло в мене — тим самим штовхнувши мене на землю. Я також падав на землю, коли проявлена Божа присутність входила в кімнату і суверенно торкалася мене — без будь-якого людського посередництва. І я просто хочу сказати вам: Він — Бог; дозвольте Йому робити те, що Він хоче!
Прошу зазначити, що я є непохитним і послідовним прихильником того, щоб ставити авторитет Святого Письма вище за особистий досвід. Я вірю в абсолютний авторитет Біблії і ніколи не дозволю будь-якому духовному досвіду або уявному пророцтву кинути виклик тому, що ясно написано в Старому і Новому Завітах.
Водночас, як людина, яка дуже серйозно ставиться до вивчення Писання (я здобув диплом із богослов'я в університеті «Регент»), я не можу заперечити один кричущий факт, який можна знайти в усій Біблії від Буття до Об’явлення: коли Бог доторкається до людської плоті, щось відбувається. Крапка.
Настав час змінити наше ставлення до заяв про «явні прояви Святого Духа». Нам потрібно перейти від відкидання (у гіршому випадку) або терпимості (у кращому) до теплого прийняття різних способів, якими Дух торкається до людей. А що якщо виникне безлад? А якщо проявлятиметься і втручатиметься тіло? А якщо все перетвориться на шоу та виставу? Тоді ми зростатимемо в нашій здатності розрізняти доти, доки зможемо побачити й визначити проблему, з любов'ю звернути на цю проблему увагу або просто перервати те, що відбувається, чи вийти з нього.
Ми не можемо увійти в справжнє пробудження без беззастережної капітуляції перед рухом Святого Духа.
Ми співаємо пісні про те, що хочемо Божого руху.
Ми молимося про пробудження.
Ми кричимо до Святого Духа, щоб Він «доторкнувся» до людей.
Усе це є вагоме і цінне.
У чому ж проблема? Ми хочемо Бога на наших умовах, а не на Його. Ми хочемо, щоб Святий Дух рухався в повній згоді з нашим порядком богослужіння, замість того, щоб підлаштовуватися під Нього. Я особисто вважаю за краще бути з «хорошим, поганим, злим» (назва старого американського вестерну — прим. пер.), але відкритися руху Святого Духа, ніж продовжувати залишатися зі звичним християнством.
Духовні ефекти «падіння в Дусі»
Давайте на хвилиночку зупинимося і поміркуємо над тим, що відбувається, коли Всемогутній Бог проявляє Себе в нашому обмеженому, кінцевому людському просторі.
Писання говорить, що коли небеса торкаються землі і коли Бог торкається творіння, все здригається:
«Перед Ним тремтять гори, і тануть узгір’я. Від Його присутності хитається земля та Всесвіт, – у страху всі його мешканці» (Наума 1:5).
«А в той час сінайська гора вся диміла від того, що Господь у вогні зійшов на неї. Дим над нею підіймався, наче дим з печі. Вся гора сильно здригалася» (Вихід 19:18).
Навіть у Новому Завіті ми стаємо свідками того, як творіння реагує на рух Бога. Коли Ісус помер, «завіса храму роздерлася надвоє – згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися, гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих встали і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом» (Матвія 27:50-53).
Це лиш три приклади з безлічі інших. Почитайте Псалми і книги пророків, і ви знову і знову зустрічатиметеся з описом того, що відбувається, «коли сходить Бог». Земля реагує. Трясеться. Коливається. Гори схиляються. Пагорби тануть, як віск. Якщо творіння так сильно реагує на рух Бога, наскільки ж сильніше реагуватиме людське тіло?
Люди реагують на присутність Божої Слави
І Старий, і Новий Завіти сповнені свідченнями того, що можна назвати приголомшливою, неймовірною силою Бога. Бог добрий, це так. Він ніжний і добрий, поза всякими сумнівами. Але подивіться на мову Біблії, що описує момент нашої зустрічі зі Святим Духом. Він завжди вривається всередину або шумно і швидко сходить на когось у силі.
Ми всі знаємо це місце з Дій 2:2: «Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи» (Дії 2:2).
Слова зовсім не тихі й стримані: «подув бурхливий вітер». (У грецькому оригіналі використано слово «біАйас», що може означати сильний, різкий, насильницький, примусовий — прим. пер.). Не гнівний, божевільний або злобно жорстокий. Але наче небеса чекали кілька тисяч років того найправильнішого моменту, коли Дух Божий зможе бути вивільнений на Землю — і залишитися на ній.
До того, що було звершене Ісусом на Голгофі, люди були перед Богом у неправильній позиції і тому не могли бути наповнені Святим Духом так, щоб Він міг жити в них (пам'ятайте, що Він святий, а тому вимагає святого місця для свого проживання). У Старому Завіті Дух міг перебувати тільки на деяких обраних і тільки тимчасово.
Але навіть тоді, за часів Старого Завіту, мова, що описує рух Духа, була вельми характерною.
Цар Давид: «Тоді Самуїл взяв ріг з єлеєм, і помазав його поміж його братами. Господній Дух зійшов на Давида, і з того дня й надалі перебував на ньому. А Самуїл повернувся в Раму» (1 Самуїла 16:13). У деяких перекладах використовується сильніша мова, наприклад: «Того дня дух Господа охопив Давида».
Ґедеон: «Божий Дух зміцнював Ґедеона…» (Суддів 6:34) (пер. Турконяка).
Самсон: «У ту мить зійшов на нього Господній Дух, і він розірвав його, наче це було козеня, хоч у його руках не було нічого» (Суддів 14:6).
Самуїл пророкує Саулу: «Тоді зійде на тебе Господній Дух, і ти захоплено пророкуватимеш з ними, і перетворишся на іншу людину» (1 Самуїла 10:6).
Священники: «...І коли усе Святилище сповнилось хмарою Його слави! Тому священики не могли далі стояти здійснювати служіння через ту хмару, оскільки Господня слава заповнила Божий Храм» (2 Хронік 5:13-14).
Навіть Іван, улюблений учень Христа — той самий, що лежав на грудях Ісуса, — впав як мертвий, коли зустрівся з Ісусом у Його силі воскресіння (Об'явлення 1:17).
Чому ж нам так важко прийняти, що якщо Божа присутність входить у контакт із людиною, людина реагуватиме?
Що ж відбувається, коли ви падаєте в Дусі?
Вам не обов'язково падати на підлогу, щоб пережити Бога. Однак я вірю, що в певні моменти це трапляється, і тоді може відбуватися духовна хірургічна операція. Так сталося зі мною.
Коли Керол Арнотт молилася за мене, це було схоже на блискавку, що увійшла в моє тіло. Я не знаю, як ще це описати. І коли я вже лежав на підлозі, у мене було відчуття, що Господь робить мені хірургічну операцію: «Я видаляю страх людей із твого життя, особливо коли це стосується свідчення про Духа Святого». Це було напрочуд прекрасне переживання, але я мав виконати свою частину, щоб воно було реалізоване в дійсності. Чи буду я працювати разом із Богом у партнерстві? Чи повірю я, що Він справді здійснив цю дивовижну роботу, і чи піднімуся я після цього дотику, почавши жити так, наче щось справді сталося? Або ж я просто задовольнюся цим дотиком самим по собі, хоча його метою було зробити в мені стійку трансформацію? Рішення залишається за нами.
Звичний аргумент проти цього феномена звучить приблизно так: «Я бачив, як люди падали, вставали і продовжували жити тим самим дисфункціональним життям, що й до цього Божого дотику». Люди самі розпоряджаються наслідками зустрічі з Богом.
Люди можуть підробити такий досвід, зробити вигляд, хоча насправді дотику не було — і це між ними та Господом. Або вони можуть отримати справжній дотик, але відмовитися правильно розпорядитися роботою Святого Духа, що здійснюється в цей священний момент.
Ми повинні виконати свою частину в отриманні та подальшому прояві у своєму житті Божого дотику до нас.
Я відкрито пишу про цей досвід, тому що я вірю, що в наш відчайдушний час відповідь на всі хвороби й недуги нашого світу лежить не в християнській риториці. Так, будьмо людьми, які твердо стоять у вірі й захищають незмінні істини Писання. Безумовно. Але річ ось у чому: людям не потрібні красиві світлові шоу з християнською назвою. Їм потрібно щось справжнє і живе. Давид описує навколишній світ, як суху пустелю — місце, де немає води. Ми — носії живої води. Насправді, Бог не задоволений тим, що Його люди просто сидять по місцях і зберігають живу воду Його Духа тільки для самих себе. Точно ні! Ця жива вода призначена для того, щоб бути вивільненою, подібно до потужної річки! (Івана 7:37-39)
Нехай ця річка потече в наших церквах і в наших життях. І нехай Дух Святий шумно і потужно увірветься до нас із силою на Його умовах, не на наших.
Автор — Ларрі Спаркс / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
