На русском языке читайте здесь — Этот человек видит, как грубые слова выглядят в духе — и это страшно.
Якось ми з моєю дружиною Ейпріл посварилися. В процесі нашої суперечки мені на думку прийшла одна фраза. Я миттєво усвідомив, що не зовсім правильно було б це говорити. Безумовно, в ній не було нічого страшного, але вона не була ані духовною, ані доброю. Я знав це, але оскільки ми не могли дійти єдиної думки, якась частина мене наполягала на тому, що, незважаючи поганий характер цих слів, мені було б дуже приємно промовити це. Тому, перш ніж моя світла сторона перемогла, я висловив думку, яка крутилась в моїй голові.
І раптом я побачив маленький поріз на щоці моєї дружини. Він був невеличким, всього лиш декілька сантиметрів у довжину, але досить глибоким для того, щоб виступила крапля крові.
«Ох...», — видавив я.
«Що?», — запитала Ейпріл.
«Мені не слід було цього казати".
«Не хвилюйся, все нормально».
«Ні», — сказав я, не відриваючи очей від тієї краплі крові, що котилась по її щоці, — «Це було неправильно. Мені не слід було цього казати, і мені страшенно шкода, що я це сказав».
Вона посміхнулася і відповіла: «Все гаразд. Я прощаю тебе».
Крапля крові повернулась по її щоці назад, а рана загоїлась, не залишивши жодних слідів того, що вона колись там була.
Я бачу духовні рани на людях скрізь, куди б я не йшов. Від невеликих порізів, на зразок того, що був викликаний моїми недобрими словами по відношенню до моєї дружини, до глибоких затяжних поранень внаслідок травм і знущань протягом усього життя, — все це невід'ємна складова життя на землі.
Деякі такі рани виглядають набряклими і зараженими, це свідчить про те, що гіркота і непрощення починають поширюватися. Інші виглядають загоєними і чистими, що є ознакою того, що людина дозволяє Богові вести себе до зцілення. Іноді залишаються тільки шрами, — доказ того, що, хоча рани більше немає, спогади про біль, завданий порізом, все ще дуже живі.
Ми всі потерпаємо від ран, але не всі переживаємо це однаково. Я спостерігав, як якась дрібниця, — щось подібне до того, коли хтось не вітається, проходячи повз, — гноїлась і перетворювалося на рану, настільки глибоку, що нагадувала про себе з дня на день в житті раненої людини. Я помічав, як щось серйозніше, — на зразок неодноразових зрад і важкого розлучення, — було перемінено на вінець слави готовністю раненої людини віддати свою біль під опіку Святого Духа.
Я не знаю, як Бог дивиться на кожну біль в цьому світі, але я достатньо пізнав природу Його доброти, щоби повірити, що Він має відповідь для кожної людини, яка проживає біль. Я також досить добре знаю свою власну природу, щоб бути впевненим в тому, що, якщо я відмовлюся від ризику повірити в Його доброту, як Він сам про це говорить, тоді я не побачу ані Його благості, ані Його реакцію на страждання.
Ми всі самі вирішуємо, як нам реагувати на такого роду травми. Ми приймаємо рішення зациклитися на наших ран і дозволяти їм навчати нас погляду на світ, або ми вирішуємо віддати свої рани Богові і дозволяти Йому навчати нас погляду на світ. Можливо, нам знадобиться хтось, хто допоможе нам навчитись тому, як віддати це Богу. Це нормально. Чого б це нам не коштувало, потрібно навчитися приймати зцілення, яке є у Бога для кожного з нас.
Незалежно від того, наскільки глибокі чи незаслужені рани у вашому житті, у Бога є досконалий план повного зцілення— кожного разу, коли ви зазнаєте поранень.
Автор — Блейк К. Хілі / charismanews.com
Переклад — Вікторія Кучурян для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
