Ушпізін

IMG_0286_-_Succot 1_-_Dana_Friedlander_ IMOT. Photo taken by Dana Friedlander for the Israeli Ministry of Tourism. Flickr, CC BY-ND 2.0

На русском языке читайте здесь — Ушпизин.

Свято Суко́т настає через кілька днів після Йом Кіпуру, і це радісне свято! Сука́ — це тимчасова споруда, що символізує намети, в яких жили ізраїльтяни під час мандрів пустелею (Левіт 23:42–44). В Ізраїлі в дні, що передують святу, багато людей будують суки́ поза своїми будинками, у дворах і на балконах. Під час свята сім’ї їстимуть у своїх сука́х, а деякі навіть спатимуть у них. У єврейській рабиністичній традиції прийнято приймати в суц́і сім «цадиків» («праведних гостей») протягом семи днів свята, щодня з іншим «цадиком». Цей звичай арамейською мовою називається «ушпізін», що означає «гості». Хоча ми, можливо, й не дотримуємося рабинської традиції, це чудова практика, яка вчить нас важливості гостинності та прийому гостей.

Свято Сукот призначене для того, щоб відзначатися з радістю в колі сім’ї, але не тільки для цього —

«І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх» (Повторення Закону 16:14).

Свято Сукот запрошує нас ознайомитися з концепцією гостинності, «Ушпізін».

Можна сказати, що це урок для нашого життя загалом. Приємно святкувати й отримувати задоволення від життя поруч із людьми «нашого рівня», з людьми, які розуміють нас, з людьми, з якими нам подобається бути разом. Але що говорить Новий Завіт про гостинність? І як виглядає гостинність у наші дні?

Тема гостинності зустрічається в кількох місцях Нового Завіту. Ми бачимо, що вона згадується серед якостей, якими повинен володіти потенційний лідер церкви (Тита 1:8; 1 Тимофія 3:2). Однак це стосується не лише лідерів: «Беріть участь у потребах святих; дбайте про гостинність» (Римлян 12:13). Це заклик до всіх і кожного з нас, хто вірить.

Однією з основних цінностей нашої спільноти «Revive Israel» є те, що ми не відкидаємо тих, кого Бог посилає до нас. Чи то зломлена людина, яка потребує великої турботи й уваги, чи сильний і зрілий лідер у вірі.

Ісус закликає нас мати м’яке серце. М’яке серце — це те, яке готове прийняти слабких і подбати про них. М’яке серце — це серце, яке не вважає себе вищим за інших перед Господом.

Коли я була новонаверненою, я пам’ятаю, що було багато людей, які відкривали для мене свої домівки й допомагали мені на цьому шляху. Без цих людей я не була б тією, ким я є сьогодні. Я не була простою чи зрілою людиною, і все ж вони прийняли мене у свої серця й допомогли мені подорослішати, коли я вчилася бачити себе в очах Господа.

Нелегко ділитися своїм простором, їжею та речами з іншими людьми. Я пам’ятаю студентку, яка жила зі мною вдома, і спочатку мені було нелегко. Але з часом вона дедалі більше зміцнювалася в Господі й із молодшої сестри, яка потребувала постійної турботи, перетворилася на старшу сестру для інших. Немає нічого прекраснішого за це! Дійсно, у тому, щоб запросити когось у своє життя, є ризик. А що, якщо нам заподіють біль? А що, якщо це буде занадто важко для мене? Господь знає наші здібності. Він посилає нам тих, хто потребує наших навичок, дарів чи умінь. Насправді, коли ми приймаємо гостей, ми робимо крок віри. Наша віра не в гостей, а в Бога, який їх послав. Бога, який знає мене і вас і знає, на що здатний кожен із нас.

«Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів» (Євреїв 13:2).

Коли ми приймаємо гостей, у цьому є щось чудове — ми теж змінюємося. Коли до нашого дому приходить хтось новий, ми схильні бачити ті сфери, де йому потрібно зростати, ті аспекти його життя, які нам не підходять. Але що, якщо ми дозволимо людині, яку привели до нашого дому, змінити нас? Якщо ми щиро віддані гостинності, ми віддамо все, що маємо, нічого не залишаючи собі. Тоді досконала Божа любов сповнить нас зсередини. Який це привілей, коли Ієшуа розширює межі наших сердець і впускає гостей у наше життя, щоб через це дедалі більше перетворювати нас за Своїм образом і подобою.

Ісус каже:

«Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!» (Луки 14:13-14).

Цього року, коли кожен із нас сидітиме у своїй суц́і, давайте відкриємо наші очі, а насамперед — наші серця — для тих, кого Господь спонукає нас запросити до себе. Давайте не дозволимо жодній частині тіла Господа блукати на самоті цим світом. Давайте знайдемо «гостей», яким потрібне добре слово, гаряча їжа та уважне вухо.

Я запрошую вас помолитися з вірою разом зі мною:

Господи, я довіряю Тобі й дякую Тобі за те, що Ти дав мені за Своєю милістю дім, таланти, дари, гроші та різні здібності. Я дякую Тобі за те, що я можу поділитися тим достатком, який Ти дав мені, з іншими. Я молюся, щоб Ти відкрив мені очі на людей, яких я можу прийняти у своєму серці чи у своєму домі, на тих, кому я можу допомогти тим, чим Ти мене благословив. Господи, я дякую Тобі за те, що Ти знаєш мене і знаєш, на що я здатний, і я довіряю Тобі свої турботи та хвилювання. Допоможи мені довіряти Тобі та віддано служити Тобі.

Автор — Таль Хароні / reviveisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org