Succot, Jewish Feast of Tabernacles. Photo taken by Dana Friedlander for the Israeli Ministry of Tourism. Photo — Israel_photo_gallery, Flickr. CC BY-ND 2.0
На русском языке читайте здесь — Суккот: Иисус обитал в шатре, и Павел делал палатки.
Свято Кущів або Сукот, як воно відоме на івриті, — це встановлене Богом свято з неймовірним значенням. Або, можливо, з низкою дуже значущих моментів. Є таємнича заповідь про необхідні чотири види рослин, аспект запрошення гостей (ушпізін) у свою суку́, радісне свято врожаю, церемонія виливання води та багато інших. Але в цій статті ми розглянемо тільки один аспект, а саме самі сукот (кущі або намети).
Він мешкав серед нас
«Радісно співай і веселися, дочко Сіону, тому що Я прийду і замешкаю посеред тебе, – говорить Господь. Того дня приєднається до Господа багато народів, і стануть вони Моїм народом, – Я поселюся посеред тебе, і ти зрозумієш, що Господь Саваот послав Мене до тебе» (Захарія 2:14-15).
Господь Бог каже, що Він збирається жити серед Свого народу. І що Бог послав Його (якщо ви здатні це зрозуміти). І, як і всі Його слова, це збулося точно так, як Він сказав.
«І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, – славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини» (Івана 1:14).
Ісус, який є втіленим Богом, прийшов на землю, щоб жити з нами... і Він був посланий Богом.
Слово «втілитися» означає, що Він був у тілі... Бог, одягнений в людську шкіру.
Ось що говорить апостол Павло про наше життя в тілі:
«Адже ми знаємо, що коли наш земний дім тіла буде зруйнований, то маємо будівлю від Бога: дім нерукотворний, вічний, на небесах. Тому ми й зітхаємо, прагнучи зодягнутися в нашу небесну будівлю, щоб, хоч і [одягнені], ми не виявилися нагими. Бо ми, які перебуваємо в наметі, зітхаємо під тягарем, оскільки хочемо не роздягтися, а зодягнутися, щоб смертне було поглинуте життям» (2 Коринтян 5:1-4)
Наше земне життя у тілі подібне до життя в наметах. Отже, Ісус зійшов з небесної слави, щоб жити в земній «кущі» людського тіла.
Але хіба не в цьому суть Сукоту? Хіба він не пов'язаний зі спогадами про час мандрівки пустелею після Виходу з Єгипту на шляху до Землі Обітованої? Хіба ці тимчасові житла не нагадують нам про крихкість і швидкоплинність цього життя? У всякому разі саме таке враження має скластися у нас із заповідей, описаних у 23-му розділі книги Левіти:
«Сім днів будете жити в наметах. Кожен корінний житель в Ізраїлі житиме в наметі, аби ваші нащадки знали, що, коли Я виводив Ізраїльських нащадків із єгипетського краю, то поселив їх у наметах. Я – Господь, ваш Бог» (Левіти 23:42-43).
Мешканці наметів
У другому розділі книги Єремії Бог говорить про мандрівку пустелею з ізраїльтянами, як про медовий місяць після офіційної церемонії заручин — встановлення Синайського завіту. Це був чудовий час в історії Ізраїлю, частина подорожі, яку Бог не бажає, щоб ми забували.
Будівництво тимчасових осель — дуже практичне нагадування.
У той час не тільки діти Ізраїлю жили в наметах, але й їхній Бог також жив у наметі — у святилищі або Наметі Свідчення. Бог дуже конкретно сказав, яким має бути Його намет, згідно з небесним зразком, який Він показав Мойсею на горі Синай.
Але цікаво, що автор Послання до Євреїв говорить про це святилище як про «перший намет».
В Євреїв 9:8 нам сказано:
«Святий Дух засвідчує те, що дорога до святині ще не відкрита, доки стоїть перший намет» (грецький вираз πρώτης σκηνῆς — протіс скініс, перекладене як «перший намет», буквально і означає «перша скинія, перший намет» — прим. пер.)
Спочатку присутність Бога була у святилищі в пустелі з ініціативи самого Бога. Пізніше цар Давид збирався побудувати Храм Богу, але це була ініціатива Давида, а не Бога. Однак та сама Шехіна, слава Божа, мешкала в земному наметі тіла — тіла з дому Давида, ні багато ні мало. Давид дійсно зіграв роль у створенні відповідного дому для Бога, і не в одному єдиному сенсі.
Чому це був перший намет? Тому що були й інші
Месія Ієшуа, Назарянин з племені Юди, був самим Господом, що мешкав серед нас у наметі з людського тіла.
Але це ще не все! Наметів більше, ніж два!
Перед тим, як знову піднестися до Отця, Ієшуа обіцяв не залишити нас сиротами, але послати того самого Святого Духа, Шехіну, щоб Він мешкав у нас! Так, тепер саме ми є наметами або скиніями Господа.
Цікаво, що ремеслом Павла було виготовлення наметів (Дії 18:1-3).
Як і у багатьох інших ключових постатей Біблії (наприклад, Гедеона, Давида, Петра, Ісуса), професія Павла не була випадковістю.
Він міг отримувати дохід від будівництва наметів у фізичному світі, але в духовному сенсі його роботою також було перетворювати людей на «скинії». Кожен, кого він приводив до віри, ставав мініатюрною скинією, очищеною жертовною кров'ю Месії і удостоєною прийняти в себе Господа Воїнств.
Шехіна, сам Дух Господа, мешкає сьогодні в нас. Як народжені згори віруючі ми всі стали мініатюрними скиніями, що несуть Божу присутність, куди б ми не пішли. І одного разу ми будемо мешкати разом із Ним у славі у вічному домі, який Він приготував для нас.
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
