На русском языке читайте здесь — Значение Праздника Кущей.
Свято Сукот — одне з моїх улюблених. Усі Божі свята сповнені творчості та чудес, скарбів і обітниць. Але в єврейській літературі Сукот зазвичай називається просто «Свято». З великої літери, так би мовити, — і не потрібно жодних пояснень. Тричі на рік увесь Ізраїль мав здійснити подорож до Єрусалима на Песах і Шавуот навесні і потім на Сукот восени. Сукот означає «курені», «намети» або «кущі». Це свято, на яке Бог повелів Своєму народу зробити тимчасові укриття або намети, щоб ночувати просто неба протягом тижня. У дитинстві я любив робити «халабуди» з гілок, і Сукот — це щось подібне. Але чому в нашому сучасному світі Бог хоче, щоб ми робили курені?
Навіщо робити курені?
У Його творчій геніальності, видимій не тільки у фізичному світі навколо нас, а й у законі, який Бог Сам продиктував, ми можемо також бачити, наскільки ефективно будівництво куреня може допомогти генерувати думки. Він знав, що така активність нагадає людям подорож, яку вони здійснили з Ним через пустелю. Поневіряння пустелею було тим часом, коли народ раз і назавжди сформувався як спільнота віри, що слідує за Богом Авраама, Ісака та Якова. Їхні намети були лише тимчасовими — вони йшли до більш постійного дому, де зможуть жити зі своїм Богом.
Рабинські приписи щодо будівництва цих куренів стали вельми заплутаними, але, по суті, повинно бути щонайменше три стіни (зазвичай із дерева або тканини) і дах має бути зроблений із натуральних матеріалів, як-от пальмове віття, щоб можна було через просвіт у ньому бачити небо. Ці курені повинні нагадувати народу Ізраїлю про час, який вони провели в дорозі в пустелі, живучи в тимчасових наметах, складаючи їх і рухаючись далі в міру необхідності. Протягом тижня люди повинні їсти у своїй суці (сука́ — крите гілками тимчасове житло), і навіть спати в ній, якщо вони досить сміливі :) Суку зазвичай прикрашають сезонними фруктами, і це веселе сімейне заняття — будувати суку і прикрашати її разом. Сьогодні, звісно, ви можете купити готову суку, на кшталт намету або переносної хатини, і в магазинах є вже готові прикраси, щоб додати до неї останні штрихи.
Час ділитися і спілкуватися
Це традиція запрошувати щовечора впродовж усього святкового тижня гостей, щоб провести час разом і насолоджуватися сукою — проявити гостинність, дружбу і розповідати одне одному різні історії. Це час святкувати врожай і радіти, дякуючи Богові за все, що Він дав нам, і приносити Богові жертви. Второзаконня 16:13-17 говорить:
«Коли збереш урожай зі свого току та зі своєї виноградної чавильні, то протягом семи днів будеш відзначати Свято Наметів. Будете веселитись на своєму святі ти, твій син і твоя дочка, твій раб і твоя невільниця, левіт і приходець, сирота і вдова, які перебувають у твоїх поселеннях. Сім днів буде продовжуватись свято для Господа, твого Бога, на місці, яке обере Господь. Адже Господь, твій Бог, поблагословить тебе в усьому твоєму врожаї і в кожній справі твоїх рук. Тож ти справді будеш сповнений радості. Тричі на рік кожна особа чоловічої статі з’являтиметься перед Господом, твоїм Богом, на місці, яке Він обере: на Свято Опрісноків, на Свято Тижнів і на Свято Наметів. Однак не з’являтимешся перед Господом з порожніми руками. Кожен по змозі прийде зі своїм даром, відповідно до благословення Господа, свого Бога, яке Він дав йому».
Господь викладає Свої вказівки про це свято тричі: у Левітах 23, у Числах 29 і у Второзаконні 16. Це час, в який Він хоче, щоб Його народ усвідомив, що вони мають, приносячи плоди зі свого врожаю, і це час, коли Він наказав своєму народові РАДІТИ! Бог хоче, щоб ми пройшли цей процес спогадів, збору, подяки, дарування і радості.
Чи можемо ми радіти за командою?
Можливо, вам здається дивним наказ радіти, але Біблія дійсно багато разів наказує радіти.
Чи можемо ми просто «увімкнути» це почуття? Насамперед, радість — це радше дія, ніж почуття, і, по-друге, напевно, є речі, які ми можемо робити, щоб наповнюватися радістю.
Вдячність
Якщо ми поміркуємо над усіма гарними речами в нашому житті і перерахуємо наші благословення, ми безсумнівно виявимо, що в нас є багато всього, чому варто радіти. У мене є звичка писати список подяк щоранку в блокноті в лінію і переконуватися, що я дійшов до кінця сторінки до того, як зупинюся. Блокноти відрізняються за розміром, але це гарна вправа, якою варто зайнятися. Я чув, що спогад про всього п'ять речей, за які ви вдячні, щоранку істотно вплине на ваші погляди. Інша гарна вправа: пройтися алфавітом, буква за буквою, думаючи про щось, що починається на кожну літеру і за що ви вдячні. Думаю, ви вхопили думку. Стан вдячності вимагає трохи зусиль спочатку, але це стає дедалі природнішим, що більше ми це робимо. І що більше ми підтримуємо в собі вдячний настрій, то радіснішими ми будемо.
Бути наповненими Святим Духом
Дух Святий природним чином виробляє плід радості в наших життях, і тим більше, коли ми бажаємо, щоб Він наповнив нас повністю.
Бог любить давати нам Свій Дух, і плоди Духа — любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність, стриманість (Галатів 5:22-23). Фактично, у нас є заповідь у Ефесян 5:18 наповнюватися Святим Духом. Як ми це робимо? Відповідь Єшуа в Луки 11 проста: Просіть! Єшуа запевняє нас, що Отець хоче і готовий дати Святого Духа тим, хто просить про це. Однак, коли ми «наповнені собою», ми не можемо бути наповнені Святим Духом. Ми повинні бути готові дати Духу більше простору, контролю і влади в наших життях. Коли ми сповнені гріха, гордості, страху та іншого, наше его стає на заваді, але ми можемо постати перед Богом, сповідувати наші гріхи, отримати Його прощення та з вірою попросити Його посісти знову перше місце. Наша молитва може бути такою: «Менше мене і більше Тебе, Господи!»
Радість приходить від послуху
Кажуть, що якщо ви почуваєтеся роздратованим, проста посмішка в багато разів може поліпшити ваш настрій. Подібним чином, порада рабина чоловіку, який щосили намагається любити свою дружину, полягала в тому, щоб робити те, що б він робив, якби справді кохав її, і таким чином почуття прийдуть самі собою у свій час.
Відомий єврейський мудрець Рамбам сказав, що якби він мав 1000 монет, які треба було б роздати, то він би краще дав по одній монеті тисячі людей, аніж тисячу монет одній людині, бо повторення акту дарування тисячу разів зробило би його щедрішою людиною. Наші дії можуть стати звичками, які потім вплинуть на наше серце. Таким самим чином ми можемо радіти перед Богом, дякуючи Йому, прославляючи Його і радіючи, навіть якщо ми не відчуваємо себе радісними, але якщо ми продовжуємо дотримуватися цієї заповіді радіти, врешті-решт наші серця по-справжньому наповняться радістю.
Спілкування з Богом
Кожен із нас пройшов довгий шлях і здійснив небезпечну подорож, подібно до ізраїльтян. Це гарний час подумати про Божу милість і забезпечення на цьому шляху і згадати, як Він проводив нас через важкі часи і пустелі в нашому житті. І в Сукоті чудово те, що він також вказує на Боже бажання жити зі Своїм народом. Його забезпечення не тільки фізичне (хоча в нас є багато чого, за що можна Йому дякувати), але Він і не пошкодував Свого єдиного Сина для того, щоб ми змогли жити разом із Ним вічно.
Ми можемо мати спілкування з Богом, тому що Він зійшов на землю як людина і мешкав з нами. Він став плоттю і кров'ю, видимим і відчутним, втіленим Богом, що живе серед Свого народу на землі, і Його Дух живе і мешкає в наших життях, якщо ми запрошуємо Його. Єшуа сказав: «Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Об'явлення 3:20). Ось як висловився найкращий друг Єшуа про це:
«Про те, що було від початку, що ми почули, що побачили на власні очі, що ми оглядали і до чого доторкнулися наші руки, – про Слово життя; і життя з’явилося, і ми побачили, і свідчимо, і сповіщаємо вам вічне життя, яке було в Отця і з’явилося нам. Те, що ми побачили й почули, сповіщаємо й вам, щоб і ви мали спільність з нами. А наша спільність- Отцем і з Його Сином – Ісусом Христом. І пишемо вам про це, щоб наша радість була повною» (1 Івана 1:1-4).
І за сотні років раніше Захарія пророкував про цю подію:
«Радісно співай і веселися, дочко Сіону, тому що Я прийду і замешкаю посеред тебе, – говорить Господь. Того дня приєднається до Господа багато народів, і стануть вони Моїм народом, – Я поселюся посеред тебе, і ти зрозумієш, що Господь Саваот послав Мене до тебе» (Захарія 2:14-15).
Сукот також вказує пророчо на друге пришестя Єшуа і кінцеву мету всього, коли Бог буде мешкати посеред нас, і ми будемо жити з Ним вічно. Яка ж прекрасна причина для радості!
Джерело — oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
