На русском языке читайте здесь — Воздержаться от секса до брака – это лишь полдела.
Погляд на «духовну чистоту» під ширшим кутом.
Одного разу мама таки застала мене зненацька з «тією самою» розмовою. Я був у неї в машині, подітися було нікуди. Без жодного попередження вона випалила: «Тримай своє господарство при собі в штанях і навіть не думай когось “забрюхатити”».
«Яка тонка розмова», — подумав я.
Хоч це і був більше монолог, ніж розмова, вона, на щастя, була короткою і практичною. У той момент це було актуально. Я якраз тільки-тільки став першокурсником в університеті. Хоча, звичайно, за великим рахунком, розмова ця, скоріше, травмувала мене, ніж допомогла.
Сексуальна стриманість, мабуть, вважається основною частиною «духовної чистоти», особливо в християнських колах. Із самого раннього віку діти вірян слухають проповіді про утримання від численних пасторів і церковних лідерів. І мене не здивує, якщо хтось із читачів носить «каблучку заповіту» як символ свого «утримання до весілля».
Послідовники Христа, звичайно, повинні утриматися від «зрізання кутів» до шлюбу. Біблійне вчення про розпусту трактується цілком однозначно (див. 1 Кор. 7:2). Хоча є й інша, більш біблійна версія чистоти, та, яку проповідував Ісус, і вона відрізняється від тієї, що викладають у недільній школі.
Слідування за Богом усім серцем
Суть християнської чистоти — це нерозбещена віра і слідування за Богом усім серцем. І справа тут навіть не стільки в уникненні певного типу поведінки, хоча і в ньому теж, скільки в повному присвяченні себе слідуванню за Христом і ходінню Його шляхами. Чистота концентрується на пошуку Бога. Саме тому Ісус каже, що «блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать».
Зсередини назовні
Чистота — це мандрівка, яка починається всередині і звідти виходить назовні. Будь-який інший початок шляху приведе в глухий кут фарисейства. Фарисеї настільки були стурбовані бажанням все зробити правильно, що випустили з уваги процес становлення «особистістю певного типу». Законництво походить із двох джерел: занедбаного серця та ідолопоклонства зовнішній поведінці. Ось чому Ісус застерігав таких учителів: «Бо очищаєте чашу й миску ззовні, а всередині вони повні здирства та ненаситності» (Матвія 23:25).
Внутрішня чистота для Бога важливіша за зовнішню. І її власними руками не досягти. Розбещення людини занадто серйозне, щоб вона могла сама все полагодити. На щастя, Син Божий став тілом, щоб не тільки полагодити зламані серця, а й повністю замінити їх. Він прийшов, щоб якраз почистити нутрощі наших чаш.
Тому в Посланні до Тита 3:5 говориться: «Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом».
Навіть коли ми чисті, ми час від часу робимо помилки. Ба більше, ми розуміємо, що по-іншому й бути не може через нашу «повну зіпсованість», якщо тільки Бог не втрутиться. Я навіть не порахую, скільки разів мені довелося вдаватися до 1 Івана 1:9: «Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності».
Комусь вдалося втримати свої ворота до шлюбу, а хтось переспав з усією командою — і той, і той мають розуміти, що наша чистота ґрунтується на ділах Христа, а не на наших. Той, хто визначає свою чистоту тим, що він зробив або не зробив, заграє з богословською анафемою.
Чистоту не можна здобути або втратити. Чистота — це незмінний стан послідовників Христа, в якому Він тримає їх. Звісно, при цьому не варто вважати гріх чимось неважливим і нікчемним, думати, що в нас тепер є ліцензія на гріх (читайте Рим. 6). Головне, що треба пам'ятати — це «падати вперед», коли раптом не втрималися найкращого, що Бог нам приготував. Ми каємося, виносимо уроки і рухаємося далі. На щастя, Бог не веде рахунок нашого матчу проти гріха. І нам теж цей рахунок вести не слід.
А ще чистота — субстанція комплексна. Згодом вона заповнює всі темні кути нашого життя і видаляє звідти запорошене павутиння. Наші бажання перестають розривати нас на частини. Внутрішнє і зовнішнє перестають одне з одним конфліктувати. «Біла брехня» зникає. Внутрішня боротьба стихає. Ми перестаємо використовувати людей для своїх корисливих цілей.
Чистота в русі
Серйозному у своїй вірі християнину потрібне виховання зрілого характеру. Але цим усе не обмежується. Мета чистоти — це дія: любити Бога, інших, себе Божою любов'ю. Петро каже, що «очистивши [Духом] ваші душі на нелицемірне братолюбство через послух істині, ревно й щиросердечно любіть один одного» (1 Петра 1:22).
А Яків заявляє, що чиста релігія — це піклуватися про сиріт і вдів (1:27). Але до якого б служіння ми не були покликані — піклуватися про вдів і сиріт, боротися із сексуальним рабством, захищати природу, займатися бізнесом, проповідувати проти абортів чи виховувати богоугодних дітей — усі наші справи мають підживлюватися з духовного колодязя (див. Івана 7:38).
Звичайно, християнам слід уникати сексуальних гріхів. Але чистота — це щось набагато більше. Чистота перед Богом — це коли все, що ми робимо, перетворюється на акт поклоніння Йому.
Автор — Ерік Деметер / hristiane.ru
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
