На русском языке читайте здесь — Он в ад нисходил?
«Він, купивши плащаницю, і знявши Його, обвив плащаницею, і поклав Його в гробі, що був висічений у скелі, і привалив камінь до дверей гробу» (Мк. 15:46)
Ми всі знаємо, що Ісус помер. «І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...» (Лук. 23:46). Але що сталося після того, як Він помер? Ми знаємо, що Його тіло було покладено в могилі Йосипа, а як же Його людська душа?
Роздуми над цим питанням не тільки проливають світло на біблійне вчення про смерть і те, що відбувається після неї, а й є великим підбадьоренням для нас, тих, хто повинен зустрітися зі смертю і бажає зробити це без страху.
Що таке смерть?
Перш за все, що ж таке смерть? Смерть — це відокремлення, розділення речей, які мають бути з'єднані. По суті, це відділення від Бога. Павло говорить про це в Еф. 2:1-2: «І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали...» Жити в гріху означає бути мертвим, бути в рабстві у темних сил, бути відокремленим від Бога, бути дітьми Його гніву. Таке відділення — це віддалення, ворожість, відчуження від життя і надії живого Бога. У цьому сенсі всі ми, за своєю природою, народилися мертвими, і саме цю смерть Ісус пережив у Своїх стражданнях на хресті.
Але звичайно ж, смерть — це більше, ніж просто відділення від Бога. Смерть також визначає відділення душі від тіла. Бог створив людей як втілені душі й одухотворені тіла, а смерть розриває цей союз. Але що відбувається з цими двома частинами після розділення? Псалом 15:10 проливає світло на це біблійне вчення.
«Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!»
Цей уривок приводить нас до звичайного розуміння того, що відбувалося після смерті людини до смерті і воскресіння Ісуса. Душа відправлялася в «Шеол», а тіло переживало розпад або розкладання.
У Дії 2:29-31 Петро говорить нам, що Давид, який написав цей псалом, передбачав воскресіння Христа, «що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління» (зверніть увагу, що Петро читає другий рядок як посилання на тіло або плоть Ісуса). Таким чином, до Ісуса, після смерті душі зазвичай йшли в Шеол (або Пекло), а тіла (плоть) розкладалися. Нам усім відомо останнє, але перше не так явно. Швидкий біблійний розбір покаже нам, чому Петро думає, що пророцтво Давида в Пс. 15 є такою прекрасною новиною.
Що таке Шеол?
У Старому Заповіті Шеол — це місце, де перебували душі померлих — і праведників (таких, як Яків, Бут. 37:35, і Самуїл, 1 Цар. 28:13-14), і грішників (Пс. 30:18). У Новому Заповіті івритське слово Шеол перекладається як Пекло, і опис Шеола в Старому і Новому Заповітах трохи нагадує Пекло в грецькій міфології. Воно під землею (Числ. 16:30-33), і воно подібне до міста з воротами (Іс. 38:10) і заставою (Йов 17:16). Це країна темряви — місце, де мешкають тіні та примарні душі людей (Іс. 14:9; 26:14). Це країна забуття (Пс. 87:12), де немає ні роботи, ні мудрості (Еккл. 9:10). Найважливіше, це те, що Шеол — це місце, де ніхто не славить Бога (Пс. 6:6; 87:11-12; 113:25; Іс. 38:18).
У Новому Завіті найрозширеніший опис того, що відбувається після смерті, ми знаходимо у Луки 16:19-31. Звідси ми дізнаємося, що подібно до Пекла в грецькій міфології, біблійний Шеол має два компоненти: власне Пекло (куди був посланий багатій, Лк. 16:23) і «лоно Авраама» (куди ангели перенесли Лазаря, Лк. 16:22). Саме Пекло — це місце мук, де вогонь завдає болю ув'язненим у ньому. Лоно Авраама, з іншого боку, хоч і перебуває на відстані крику від Пекла, відокремлене від нього «великою прірвою» (Лк. 16:26) і є, подібно до грецького Елізіуму, місцем відпочинку та спокою.
Хоча залишається ще багато загадок, картина починає набувати форми. Усі мертві душі сходять у Шеол/Пекло, але Пекло розділене на дві окремі частини — одна для праведників, а друга для грішників. Праведники, які померли до Христа, мешкали в Шеолі разом з Авраамом, і хоча їх було відторгнуто від землі живих (а отже, і від поклоніння Яхве на землі), вони не були мученими як грішники.
Куди пішов Ісус, коли помер?
Що ж це говорить нам про те, де був Ісус у Святу Суботу? Ґрунтуючись на словах Ісуса злочинцеві на хресті в Лук. 23:43, деякі християни вірять, що після своєї смерті, душа Ісуса пішла на небо, щоб бути в присутності Отця. Але в Лук. 23:46 не сказано, що Ісус буде разом з Отцем, там сказано, що Він буде разом зі злочинцем («А тепер ти будеш зі Мною в раю»), і ґрунтуючись на Старому Завіті і на Лк. 16, більше схоже, що злочинець, який розкаявся тепер, буде з Авраамом, у місці відпочинку і спокою для мертвих праведників, яке Ісус назвав тут «раєм».
Після своєї смерті за гріхи Ісус вирушив у Пекло, Місто Смерті, і зірвав його двері з петель. Він звільнив Авраама, Ісаака, Якова, Давида, Івана Хрестителя та решту вірних Старого Заповіту, визволивши їх від влади Шеола (Пс. 48:15; 85:13; 88:49). Вони чекали там дуже довго, не отримуючи обіцяного, щоб їхні духи досягли досконалості разом зі святими нового завіту (Євр. 11:39-40; 12:23).
Після Свого воскресіння Ісус зійшов на небеса і приніс із Собою відкуплених мертвих, тож рай тепер не внизу біля місця мук, а вгорі на третьому небі, на найвищому, де мешкає Бог (2 Кор. 12:2-4).
Тепер, в епоху Церкви, коли праведники помирають, вони не просто переносяться ангелами на лоно Авраама, вони йдуть, щоб бути з Христом, що набагато краще (Флп. 1:23). Грішники ж, однак, залишаються в Пеклі в муках, аж до останнього суду, коли Пекло віддасть мертвих, які живуть там, і їх судитимуть за їхніми ділами, а потім Смерть і Пекло будуть кинуті в озеро вогняне (Об'явл. 20:13-15).
Гарна новина для нас
Які наслідки це має для Страсного Тижня? Подорож Христа в Пекло показує, що Він справді був подібний до нас у всіх відношеннях. Він не тільки поніс на Собі гнів Божий за нас, Він переніс смерть — відділення Своєї душі від тіла. Його тіло було в могилі Йосипа (Лк. 23:50-53), а Його душа провела три дні в Шеолі, «в серці землі» (Матв. 12:40).
Але як ясно говорить про це Псалом 15, Ісус не тільки подібний до нас, а й відрізняється від нас. Тіло Ісуса було поховане, як наші, але воно не зотліло. Душа Ісуса зійшла в Пекло, як душі святих Старого Завіту, але не залишилася там. Бог воскресив Його з мертвих, возз'єднав Його душу з прославленим тілом, і Він став першим плодом з урожаю воскресіння.
І в цьому хороша новина для нас, тому що ті, хто у Христі, минають країну забуття, де ніхто не славить Бога. Натомість, коли ми помираємо, ми приєднуємося до хору ангелів і святих минулого в пісні хвали Агнцю, який був закланий за нас і наше спасіння.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Автор — Джо Рігні / © 2018 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 27.04. Спасибо!
