На русском языке читайте здесь — Я бы поверил в теологию замещения, если бы не...
Фото: Ця пара статуй, Ecclesia et Synagoga, є типовим середньовічним готичним мотивом, який можна зустріти на соборах по всій Європі (наприклад, у Страсбурзі, Бамберзі, Шартрі). Вона візуально представляє теологію суперсесіонізму або «заміщення» тієї епохи, в якій Церква розглядається як така, що успадкувала завіт Ізраїлю. Сучасна наука часто вказує на ці зображення як на приклад середньовічного християнського антиюдаїзму. Такі настрої спричинили велику кількість переслідувань єврейського народу.
Я зайшов у свій будинок сьогодні вранці о 4 ранку. Моє перебування в Берліні було дуже насиченим, але виснажливим. У підсумку я викладав близько 9 години протягом трьох з половиною днів. Вчора було особливо весело, бо друге служіння церкви було для українських іммігрантів, і будівля була переповнена. Коли ми жили в Одесі, в Україні, ми жили на найвідомішій вулиці міста. Усі в Україні знають про пішохідну вулицю під назвою Дерибасівська. Коли я розповів про це, миттєво з'явився контакт. Загалом на зустрічі було сильне помазання. Я навчав про відповідальність Церкви стосовно Ізраїлю і хочу поділитися з вами цим посланням.
Теологія заміщення — це хибна теорія, згідно з якою Бог порушив Свій завіт з Ізраїлем на користь Церкви. Звичайно, ніхто з її прихильників не скаже, що Бог порушує Свої обітниці. Однак якщо Бог замінив Ізраїль Церквою, Він дійсно порушив Свою обіцянку Аврааму, яка була підтверджена через пророків.
«Так говорить Господь: Як висоту неба неможливо зміряти, й не можна дослідити глибин основ землі, так і Я не відкину нащадків Ізраїля, – запевняє Господь, – незважаючи на все, що вони вчинили» (Єремія 31:37).
Головна думка Єремії в тому, що Бог не відкине Ізраїль. У попередніх віршах говориться, що тільки якщо сонце, місяць та зірки перестануть працювати, тоді Бог відкине Ізраїль. Оскільки Бог не може брехати, Він не може відкинути Ізраїль.
Без Ізраїлю...
Церкві слід пам'ятати, що без Ізраїлю немає спасіння. Ісус прийшов через єврейський народ. Біблія була написана переважно євреями. Такі герої віри, як Анна і Симеон (і тисячі подібних до них) молилися, щоб Бог послав Месію. Справді, була таємниця, яку вони не розуміли. Часто, коли Павло використовує слово «таємниця», воно пов'язане з Ізраїлем і Церквою (див. Римлян 11:25; Ефесян 3:3, 4, 6, 9; Колосян 1:26–27).
Навіть апостоли не розуміли цієї таємниці близько 10 років. Вони проповідували виключно єврейському народові. Вони не знали, що язичники можуть вірити в Ісуса, не стаючи спочатку євреями. Незважаючи на те, що Ісус послав їх у народи (Матвія 28:18-20; Дії 1:8), вони залишилися в Юдеї, Самарії та Галілеї.
Поворотний момент для народів
У Діях 10 Петру було дивне видіння, в якому йому було сказано їсти нечистих тварин. Він ніколи не їв некошерну їжу. Внесемо ясність, це було видіння не про їжу, а про те, що язичники могли взяти участь у тому, що відбувається. Звідки ми це знаємо? Петро не спустився з даху і не з'їв свинячу відбивну; натомість він пішов у дім Корнилія в Кесарії. Зрозумійте, Петро ніколи не був у домі язичника (Дії 10:28). Це було заборонено через закони чистоти/нечистоти. Ось чому Бог ясно дав зрозуміти, що те, що Він робить, є кошерним:
- Тричі він бачить видіння про споживання нечистих тварин.
- Святий Дух велить йому піти з трьома чоловіками.
- Троє чоловіків свідчать, що ангел послав їх запросити Петра до дому Корнилія.
- Під час проповіді в домі Корнилія Святий Дух сходить на язичників, що зібралися, і вони починають говорити мовами.
Чи можна хрестити язичників?
Далі Петро говорить щось досить кумедне: «Хіба може хто стримати воду, щоб не хрестилися ті, хто, як і ми, одержав Святого Духа?» (Дії 10:47) Дійсно, сьогодні хрещення язичника не було б спірним питанням. Однак, якщо єврей захоче сповідати віру в Ієшуа і увійти у води занурення, це спричинить великий ґвалт... саме це сталося в моєму домі 40 років тому. Але за часів Петра лише євреї занурювались у воду для спасіння. То справді був величезний прорив. Це було перше одкровення «таємниці… що і язичники є співспадкоємцями, одним тілом і співучасниками обітниці в Ісусі Христі через Євангелію» з Ізраїлем! (Ефесян 3:6)
Будьте логічними
Це призвело до великої суперечки всередині месіанського тіла. Ви повинні зрозуміти дещо — логічним висновком було б те, що якщо язичники хочуть стати віруючими в єврейського Месію, їм доведеться навернутись в юдаїзм. Ось чому Павло назвав це таємницею, яку вони не розуміли.
Замисліться про це: Ісус – єврей. Його мати – єврейка. Його вітчим – єврей. Він виріс у Галілеї і народився у Віфлеємі, неподалік Єрусалиму. Всі його послідовники – євреї, і коли неєврейська жінка попросила про чудо, Він дорікнув їй, сказавши, що Він прийшов тільки до загиблих овець дому Ізраїля (Матвія 15:21-28)! Він помирає в Єрусалимі і там же воскресає з мертвих. Його остання розмова з учнями відбувається на Оливній горі. Дух Божий виливається на місто Єрусалим у дворах Храму (я вважаю, що того дня вони зібралися саме там, а не в Горниці). Він помирає на Песах і воскресає в день приношення перших плодів (Левіти 23:11). Дух виливається у єврейське свято Седмиць (Шавуот). Здається, це досить по-єврейськи!
Отже, віруючі євреї в Діях 15, які стверджували, що язичники мають бути обрізані та дотримуватися закону Мойсея, наводять логічний аргумент. Аргумент Петра ґрунтується на божественному одкровенні. Павло свідчить про те, як Бог діє серед язичників. Зрештою, Святий Дух вирішує (Дії 15:28), що язичникам не потрібно навертатися до юдаїзму.
Разом, а не замість!
Проте це призвело до масового розширення Царства Божого серед язичників. Зрештою, язичники настільки перевершили чисельністю євреїв, що почали розробляти теологію, яка зараз називається теологією заміщення. Вони, мабуть, пропустили ці слова: «Тож ви більше не чужі й не захожі, а співгромадяни святих і домашні для Бога» (Ефесян 2:19). У контексті слово «святі» стосується етнічного Ізраїлю, тобто Павло говорить, що вони приєднуються до Ізраїлю, а не замінюють Ізраїль.
Приблизно через 100 років апологет Іустин Мученик написав таке:
«І ми, які приведені до Бога через цього розіп’ятого Христа, ми дійсний духовний Ізраїль» («Розмова з Трифоном юдеєм», розділ 11). Він навчав, що Церква є законною спадкоємицею заповітних обітниць Ізраїлю. Отець Церкви Єронім, відомий тим, що переклав Біблію на латину (Вульгата), пише у своєму коментарі до Ісаї: «До пришестя Господа синагога процвітала; але коли це світло зійшло для народів, вона згасла». Це досить ясно! У всіх своїх коментарях до пророків Єронім застосовує старозавітні обітниці Ізраїлю до Церкви. У своїй книзі «Про Град Божий» Августин говорив про євреїв, які перебувають під Божим судом для того, щоб показати, що пророцтва про Ісуса є справжніми.
«Іудеї... через свої Писання вони служать для нас свідченням того, що пророцтво про Христа — це не наша вигадка… Таким чином, у той час, як нашим писанням іудеї не вірять, на них самих виконуються їхні власні, які вони читають сліпими очима» (Августин, «Про Град Божий», Книга 18, Розділ 46)
Отець церкви Оріген повторює за Юстином, вважаючи, що «стара економіка перевершена новою», маючи на увазі суперсесіонізм, тобто, що Церква замінила Ізраїль.
«І ми стверджуємо з повною рішучістю, що їхнє царство не буде вже відновлено. Адже вони вчинили злодіяння, що перевершило всі межі мерзенності, задумуючи свої підступи проти Спасителя роду людського... Ось чому саме те місто, в якому Ісус переніс усі ці страждання, і потрібно було зруйнувати вщент, весь же юдейський народ позбавити його місця проживання і розсіяти його по всьому світу, а інші (народи) закликати до участі в блаженстві, обіцяному Богом» (Оріген, «Проти Цельса», книга 4, розділ XXII; пер. з рос.).
Отці Церкви повсюдно прийняли цю доктрину. Але вона не почалася у другому столітті; її коріння сягає першої римської громади. Саме про це ми поговоримо далі.
Павло порушує своє правило
Кожна книга в Біблії, написана Павлом, була написана для церкви, де він мав пряму апостольську владу, або для людей, які чекали від нього апостольського керівництва, таких як Тимофій і Тит. Однак Павло ніколи не відвідував римських віруючих, але чув про них добре (Римлян 1:8). Він сказав їм, що хоче їх побачити (Римлян 1:10-11). Але це не просто лист любові. Павло писав послання громадам, щоб розібратися з якимись проблемами.
Послання до Филип'ян було написане через суперечку між двома лідерами, причиною якої була гординя. Послання до Филимона було написано, щоб попросити про милість для слуги Онисима. 1 Послання до Коринтян розглядає безліч проблем від розділення до терпимості до сексуального гріха.
Так із якою ж проблемою розбирається Павло в Римі? Мабуть, з дуже серйозною, адже Павло порушує власне правило, звертаючись до групи віруючих, над якими він не має прямої апостольської влади.
Светоній та Хрестос
Давайте звернемося до визнаного вчителя Біблії Девіда Посона (David Pawson):
«Потім прийшов імператор Клавдій. Під час свого правління в Римі йому довелося мати справу з великою кількістю цивільних заворушень, які, мабуть, відбувалися серед євреїв у Римі, яких у ті дні було сорок тисяч. Історичні записи говорять нам, що заворушення виникли через когось на ім'я “Хрестос”, що, ймовірно, є римським ім'ям Христа, і що тому євреї в Римі були збуджені, як і по всій імперії. Куди б не йшов Павло, він засмучував стільки ж євреїв, скільки [приводив до віри в Ієшуа]. Тут ми знову бачимо те саме. Клавдій, досить незрілий імператор, сказав: “Всі євреї повинні залишити Рим”, і він вигнав їх. Ми читаємо про це в Діях 18. Коли Клавдій сказав, що всі євреї повинні залишити Рим, це включало й віруючих євреїв. Ті, хто вірив в Ієшуа ХаМашиаха, були вигнані разом з рештою євреїв. Потім, звичайно, Римська церква стала повністю язичницькою церквою» (Коментар Посона до Послання до Римлян, 7).
Історія підтверджує питання про Хреста. Римський історик Светоній пише: «Юдеїв, яких постійно хвилював Хрестос, він вигнав з Риму» (Светоній, «Клавдій» 25.4). Вчені довго сперечалися, чи є згадка Світонієм «Хреста» (лат. Chresto) насправді помилкою або альтернативною формою, що відноситься до «Христа» (лат. Christus), але, враховуючи той факт, що немає іншого пояснення і що в Діях 18 Прискила та Акила згадуються як месіанські євреї, які були вигнані, ми можемо висунути гіпотезу, що саме суперечка про те, чи був Ієшуа обіцяним єврейським Месією, стала причиною того, що Клавдій, який сам вважався богом, вигнав їх усіх із Риму.
Відсутність Біблії призводить до неправильного вчення
Коли євреї пішли, вони забрали із собою щось дуже цінне. Ви повинні розуміти, що на той час не було Нового Завіту. Послання до Римлян не було написано, коли Павло писав Послання до Римлян! (Замисліться про це на мить). Навіть написані ним Послання, які колись стануть частиною біблійного канону — офіційно визнаними книгами Біблії — тоді вважалися лише листами.
Коли Павло говорить про те, що все Писання «богонатхненне» (2 Тимофія 3:16), він має на увазі Тору, Пророків і Писання, відомі під абревіатурою Танах або Єврейська Біблія (Старий Завіт). Коли 40 000 євреїв було вигнано з Риму, вони забрали свої сувої з собою. На той час не було такого поняття, як Біблія на вашому телефоні або iPad. Єдиним планшетом у них була справжня кам'яна табличка! (гра слів в англ.: tablet – «табличка» та «планшет») Єдиною можливістю для вивчення Біблії було слухання щотижневих читань у синагозі. Це одна з причин, через яку віруючі євреї продовжували ходити до традиційної синагоги, а потім зустрічалися пізніше, у суботу ввечері як віруючі (Дії 20:7). Яків підтверджує це: «Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи» (Дії 15:21).
Протягом цих п'яти років молода римська громада не мала Біблії. А юдеї, які найкраще знали Біблію, пішли. Схоже, що в цей час у язичників-римлян розвинулися антиюдейські настрої. Звідки ми це знаємо? Просто подивіться на аргументи Павла. У розділі 9 Павло пояснює бажання Божого серця відновити Ізраїль, проголошуючи, що він сам пішов би в пекло, якби це привело єврейський народ до їхнього Месії. У 10 розділі він починає з того, що бажає побачити, як єврейський народ приходить до спасіння в Месії Ієшуа. Але в розділі 11 він найвиразніший.
Павло стурбований
Він починає з питання, чи відкинув Бог єврейський народ. Грецькою його відповідь буквально звучить: «Хай не буде цього» або, як сказано в англ. перекладі Короля Якова: «God forbid» — «Нехай заборонить Бог» або «Не дай Бог». Вчений рабин пояснює, що Бог має план для єврейського народу на останні часи. Вони пройшли через тимчасову запеклість щоб дати язичникам час навернутися до Ієшуа. Але за повноти язичників він каже, що весь Ізраїль прийде до віри (вірші 25-26). Він благає їх не розвивати засуджуюче ставлення до єврейського народу (вірші 17-24).
Павло наполегливо намагається, благаючи римських віруючих і покоління християн, які прийдуть після них, мати правильне розуміння Ізраїлю, віру в його повернення та подяку за те, що вони принесли Євангелію язичникам (Римлян 11:25-27). На жаль, слова Павла могли мати вплив у першому столітті, але до середини другого століття Церква була так само сліпа до Божого плану для Ізраїлю, як і сам Ізраїль був сліпим до месіанства Ієшуа.
Чи можна їх звинувачувати?
Однак, якщо подивитися навколо, опинившись у середині другого століття, все насправді виглядало так, ніби Бог порушив Свою обітницю Ізраїлю. Ізраїль не був схожим на народ Його завіту. Полководець Тит зруйнував Єрусалим у 70 році нашої ери, зруйнувавши, осквернивши та пограбувавши Святий Храм. Імператор Адріан придушив єврейське повстання, яке було викликане його забороною на обрізання та інші єврейські обряди, а також його планами перетворити Єрусалим на язичницьке місто з храмом, присвяченим Юпітеру.
Після війни євреям заборонили в'їзд до Єрусалиму. Щоб етнічно очистити регіон від його єврейського коріння, Адріан перейменував регіон на Палестину. (Все вірно, назва «Палестина» була дана регіону римським імператором і не має жодного відношення до людей, які сьогодні називають себе палестинцями.) Цей символічний захід був спрямований на те, щоб відокремити народ Ізраїлю від його історичної батьківщини. Ці заходи призвели до вигнання євреїв з Юдеї.
Отже, якщо ви римський християнин, який живе в 150 році н.е., і ви читаєте обітниці Бога про Ізраїль, це збиває з пантелику. Їх виганяли та знищували. Їх ненавиділи та переслідували. Римське ставлення до євреїв, яке розвилося завдяки язичнику Адріану, прижилося у Церкві. Очевидно, що Бог назавжди відкинув Ізраїль... чи ні?
Розходження шляхів
Учені називають цей розкол між віруючими євреями та віруючими язичниками розходженням шляхів. Це розходження шляхів не було чітким розривом в один день, а скоріше поступовим процесом, що складався з численних подій та дебатів щодо релігійної ідентичності, закону та традиції.
Більшість сказали б, що це почалося близько 70 р. н.е. із руйнуванням Храму та перетворенням юдаїзму з релігії жертвоприношень у щось, засноване на вченнях рабинів. Дотримання Тори і відданість традиціям ставилися вище за необхідність жертвоприношень у Храмі. Остаточне розходження шляхів прийшло, коли Рим став християнською імперією на початку 300-х років.
Згодом віруючі в Ісуса євреї стали маргіналами в юдаїзмі, а християни-язичники створили нову релігійну ідентичність, дедалі більше відокремлену від єврейських звичаїв. До кінця четвертого століття «християнство» та «юдаїзм» значною мірою функціонували як дві окремі релігійні традиції з окремими інституціями, богослов'ям та ідентичностями громади.
Християнство без юдаїзму
Оскільки юдаїзм і християнство стали різними традиціями, християнські отці, такі як Єронім, дивилися на євреїв зверхньо. Багато хто вважав їх проклятими. Вони не мають країни. Вони втратили свою столицю та Храм. Християни почали переслідувати євреїв. Наприкінці четвертого століття Іоан Золотоустий говорив про свою ненависть до синагоги та євреїв.
Тож поставте себе на їхнє місце. Можливо, ви теж повірили б, що Бог покінчив із Ізраїлем. Церква – це новий Ізраїль. Обітниці, що колись належали фізичним дітям Авраама, тепер належать його духовним дітям. Все виглядало саме так.
Насправді, ви могли б переконати мене в цьому в 500 або 1000 році н.е. Можливо, всі ці обіцянки про відновлення Ізраїлю стосувалися зростаючої Церкви. Але потім сталося те, що все змінило.
Пророки
Якби пророк Божий сказав 100 років тому, що 11 вересня 2001 року Всесвітній торговельний центр у Нью-Йорку буде атакований та зруйнований, ви припустили б, що це пророцтво від Бога. Вони навіть не знали, що таке Світовий торговельний центр. Стародавні єврейські пророки в унісон пророкували, що єврейський народ буде розсіяний зі своєї батьківщини, але повернеться наприкінці часів. Є багато уривків. Давайте розглянемо лише два:
«Слухайте Господнє слово, народи, й сповіщайте його на далеких островах, говорячи: Той, Хто розпорошив Ізраїль, знову збере його й стерегтиме його так, як пастир своє стадо» (Єремія 31:10).
«Я візьму вас з-посеред народів, зберу вас з усіх країн і поверну вас у вашу землю» (Єзекіїль 36:24).
Наприкінці 1800-х років євреї почали повертатися до Ізраїлю. Вони купували землю та будували будинки. Вони розвивали ферми та створювали економіку. Іврит став національною мовою (навіть до того як з'явилася нація). В 1948 народилася єврейська держава, коли була проголошена незалежність. Сполучені Штати були першою країною, яка його визнала, а решта — історія.
Тому так само, як ви могли подумати після руйнування Храму та Єрусалиму, що Бог відкинув Ізраїль, як хтось міг не побачити, що пророцтво виконується на їхніх очах у 1948 році? Бог надприродним чином захищав Ізраїль у багатьох війнах. Після Шестиденної війни було повернуто Єрусалим, і ізраїльський прапор вперше з моменту набуття державності майорів над Єрусалимом.
Коли розпався Радянський Союз, понад мільйон російських євреїв приїхали до Землі Ізраїлю. Це виконання пророцтва. У 16 главі Єремії йдеться про день, коли відбудеться вихід євреїв із землі, що знаходиться на північ від Ізраїлю, який затьмарить вихід з Єгипту. Як Єремія міг знати 2500 років тому про цей масовий вихід із колишнього Радянського Союзу? Звичайно, він не міг, якщо сам Бог не відкрив це.
Я б повірив у теологію заміщення, але...
Але Ізраїль — це нація. Єврейський народ повернувся. Десятки тисяч євреїв поклали свою надію на Ієшуа як на Месію і продовжують жити як євреї. Громади цих віруючих євреїв процвітають у всьому світі, і понад 300 з них перебувають в Ізраїлі. Внески цієї маленької близькосхідної нації у різних галузях благословляють увесь світ. Ми вирощуємо троянди в пустелі і маємо молочні ферми в районі Мертвого моря. Нація створила низку неможливих речей. Фактично, без Божої руки її відновлення було б неможливим. Ось чому я ніколи не зможу повірити в теологію заміщення... Я просто не маю стільки віри.
Автор — Рон Кантор (ч. 1, ч. 2, ч. 3)
Переклад — Ганна Іващенко для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
