На русском языке читайте здесь — Как быть уверенным в том, что с вами говорит Бог.
Я знаю, що багато християн відчувають розчарування в питанні розпізнавання Божого голосу. Пам'ятаю, коли я тільки починала свій шлях як християнка, я чула, як старші служителі говорили: «Господь сказав мені те і те», і я задавалася питанням: що ви маєте на увазі? Що означає «Господь сказав вам?» Він що, розмовляв з вами? Ви буквально чули Його голос? Звідки ви знаєте, що це був Господь?
Таке явище мене неабияк дратувало. Однак з роками мого ходіння з Господом я усвідомила, що Він – це той подув тихого вітру, той ніжний голос, який говорить до мого духу, і Він бажає говорити зі мною і направляти мене навіть більше, ніж я сама того бажаю. Те саме Він хоче робити і для вас. Скажу, що це вимагало певного тренування, але тепер я чую Його постійно, і Він веде мене щодня і щогодини. Те ж саме Він бажає і для вас.
Провідник всередині вас
Під «тренуванням» я маю на увазі вироблення звички запитувати і слухати, усвідомлювати Його присутність в собі. Перебуваючи на роботі, сидячи за кермом машини або потрапляючи в незнайому вам ситуацію, прислухайтеся до Святого Духа. Кажіть так: «Господи, як мені вчинити в цьому випадку?» Почніть практикуватися в дрібних питаннях, таких як пошук речі, яку ви не поклали на місце, або знаходження потрібного повороту на дорозі. Дуже скоро ви зможете чітко розрізняти Його голос.
Як навчитися і надалі розпізнавати голос Бога при прийнятті рішень? Відповідь така: дивіться всередину себе – на Божого Святого Духа всередині вас. Дух Святий – це «Провідник всередині вас», і кожен відроджений віруючий Його має.
Діти Божі – це означає ви – ведені Духом Божим (Рим. 8:14). Коли Ісус покинув землю і вознісся на небо, Він залишив нам Свого Духа (тобто Святого Духа, або Духа Божого), щоб Він жив у нас і скервував нас. Дух самого Господа Ісуса Христа живе в вас як у народженому згори віруючому: «...Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він» (Ів. 14:17). Ісус не залишив нас безпорадними! Він залишив нас з Помічником, який підтримує і наділяє нас силою для завершення Його справи на Землі.
Нашою метою в моменти прийняття рішень має бути слухання і слідування голосу Святого Духа. В Ів. 10:27 сказано: «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть».
Ніколи не забувайте про це! Він знає вас, і ви чуєте Його голос. А якщо так – ви можете слідувати Його керівництву.
Особисто я, коли прочитала слова Ісуса «Мого голосу слухають вівці Мої», почала вірити в те, що я можу чути Його голос. Якщо ваш друг або подруга покличе вас, коли ви стоїте в темній кімнаті, і скаже: «Сюди!», то ви, почувши його (її) голос, підете на цей голос і будете йти за ним, поки не виберетеся на світло. Точно так само і з голосом Господа, і Біблія запевняє нас, що ми його чуємо.
Занадто часто я чую, як християни кажуть: «У мене не виходить чути Божий голос» або «Я не знаю, чи Бог говорить зі мною, чи ні». Однак у Біблії сказано протилежне. Там сказано, що ми чуємо Його голос! Написано також, що ми знаємо Його. Сам Ісус сказав: «І вблагаю Отця Я, — і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, — Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він» (Ів. 14:16-17).
Ви Його знаєте! Коли ви знаєте людину, ви впізнаєте її голос і знаєте наміри її серця. Пора почати вірити в те, що наміри Божого серця щодо вас завжди добрі, і ви дійсно Його знаєте і чуєте Його голос.
І далі вам потрібно слухати. Кажучи це, я маю на увазі, що потрібно зупинятися і проводити час у Божій присутності – у читанні Його Слова і молитві – щоб Він міг говорити до вашого серця і направляти вас. Занадто часто ми так занурюємося в життєву метушню, що не залишаємо Богу можливості говорити з нами.
Святий Дух – джентльмен. Він не буде нав'язувати Себе вам або втручатися у ваше повсякденне життя, якщо ви не дасте Йому на те дозвіл. Я думаю, дуже часто Він чекає, щоб ми залишили свою зайнятість і звернулися до Нього. Чути Його – більшою мірою наше рішення, а не Його.
Я закликаю вас, особливо в моменти прийняття рішень, проводити більше часу з Господом. Тобто, приділяйте більше часу читанню Писання, роздумам, слуханню і молитві. Деякі з нас постійно практикують щоденне спілкування з Господом. Якщо у вашому випадку це не так, виробіть у собі цю звичку. Читайте Біблію щодня!
Багато християн, як правило вранці, читають одну сторінку з книги щоденного читання і відповідне місце Писання; потім переглядають свій молитовний список і моляться протягом п'яти хвилин. І це добре. Однак коли ми стикаємося з більш відповідальними рішеннями, цього може бути недостатньо. Іноді критичні моменти вимагають критичних заходів. Напевно, вам доведеться приділяти таким питанням більше часу, щоб почути Божий голос, перш ніж приймати рішення.
Замість того, щоб прочитати два або три вірші з Писання, прочитайте весь розділ. Або ж знайдіть вірші, що підтверджують те, у що ви вірите, і витратьте час на читання і роздуми про них, просочуючи свій дух істиною до тих пір, поки у вас не з'явиться віра.
Обов'язково проводьте час просто слухаючи. Так часто, коли ми відчуваємо потребу, наша молитва являє собою монолог. Але молитва – це двостороння розмова між нами і Богом, і саме Він знає все! Ми і так знаємо те, що ми знаємо. Нам потрібно дізнатися те, що відомо Йому. Тому приділяйте час тому, щоб слухати.
Як знати, що це Бог?
Не знаю, як щодо вас, але я зустрічала багато християн, які стверджували, що Бог сказав їм щось зробити, але тим не менше кінцевий результат їхніх рішень виявлявся вельми сумним. Такі випадки турбують і насторожують нас, тому що виникає питання: як же тоді бути впевненим у тому, що мене веде Божий голос?
Бути переконаним у тому, що ми чуємо голос Святого Духа, можна, приділяючи час і навчаючись цьому. Як вийшло, що ви почали впізнавати голоси своїх батьків, коханої людини, дітей? Це тому, що ви проводили з ними час. Якби вас не було поруч із ними, ви б не розрізняли їхні голоси. Те ж саме і з Божим голосом. Його голос стає вам знайомим у міру того, як ви проводите з Ним час – тобто читаєте і розмірковуєте над Його Словом, адже через це Слово Він говорить з вами.
Одного разу я почула чудовий приклад цього. Метод, яким Департамент казначейства США навчає своїх співробітників розпізнавати фальшиві долари, – це присвячення великої кількості часу на вивчення справжніх доларів. Вони знають їх досконало завдяки тому, що багато разів тримають у руках, розглядають, нюхають і піддають різним тестам. Фальшива купюра миттєво кидається їм в очі, тому що поводиться і виглядає не так, як справжня.
Так само і з вами. Якщо ви добре пізнаєте Бога через Його Слово – завдяки вивченню і розумінню того, як Він мислить, діє і сприймає вас – тоді в ті моменти, коли інший голос спробує вести вас, ви миттєво розпізнаєте його як брехню або підробку.
Ні я, ні ви ніколи не навчимося впізнавати справжній голос Бога, якщо не будемо проводити час у Його Слові. І це хороша новина, тому що це означає, що тут ми самі все вирішуємо! Ви самі визначаєте, скільки часу хочете перебувати в Божому Слові. Просто пам'ятайте: у міру того, як ви будете це робити, Його голос буде ставати вам все більш і більш знайомим.
Внутрішнє свідчення
В основному ви і я «чуємо» голос Бога не буквально чутним чином. Це відбувається за допомогою, як я Його називаю, «внутрішнього свідчення». Дух Божий дає спонукання в наш власний дух, або нашу внутрішню людину (Еф. 3:16), яка є тією частиною нас, яка була народжена згори і створена новим творінням у Христі (2 Кор. 5:17).
Побудження – це настрій або думки. Я люблю пояснювати побудження як «знання в нашій свідомій істоті». Воно приходить під час читання Слова, пошуку Бога в молитві або уважному слуханні і очікуванні Його керівництва. При думці про прийняття того чи іншого рішення ви починаєте відчувати або мир, або неспокій. Мій духовний батько описував мир як «гладеньке, оксамитове відчуття» в нашому дусі, а неспокій – як «шорстке» відчуття.
Мені подобається таке порівняння.
Я була керована внутрішнім свідченням більше, ніж можу порахувати – і в важливих, і в незначних питаннях. Я часто промовляю вголос: «Святий Дух, яким шляхом мені йти?» або «Що я повинна тут зробити?» і потім я слухаю – чекаю почути не гучний голос, а саме «подув тихого вітру» всередині мене, в моєму дусі (1 Цар. 19:12-13). Я чекаю, щоб Він дав мені спонукання.
Я також часто вдаюся до цього, коли консультую когось. У той час, як людина, сидячи навпроти мене, викладає мені свою проблему, я її слухаю, але про себе я запитую Святого Духа: «Як допомогти цій людині? Що я повинна сказати? Яке тут має бути рішення?» По суті, я налаштовую свою духовну антену, зосереджуючи увагу на внутрішньому свідченні, яке дасть мені відповіді на те, як найбільш ефективно допомогти цій людині.
Іноді, втративши щось, я запитую Святого Духа, де знайти загублену річ (адже Він знає все!), і до мене приходить думка на кшталт «подивися під переднім сидінням в машині». Мій розум може заперечити: «Це безглуздо. Такого не може бути». Але коли я все-таки йду і перевіряю, саме там і знаходжу втрачену річ!
Можливо, це приклади чогось незначного, але тренуватися на дрібних речах корисно. Коли мені належить прийняти важливе рішення, я зазвичай виділяю більше часу на те, щоб почути внутрішнє свідчення. Я даю Господу можливість затвердити слово в моєму дусі і потім «випробовую» його, перш ніж зробити крок в ту чи іншу сторону.
Автор — Карен Дженсен-Салісбері / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
