На русском языке читайте здесь — Как делать учеников: 11 эффективных принципов.
У Новому Завіті слово «учень» набагато частіше вживається для позначення послідовника Христа, ніж слово «християнин». Ісус дав церкві наказ готувати учнів, а не просто нести Добру Новину тим, хто гине (Мт. 28:19). Але незважаючи на такий чіткий і однозначний фокус уваги, учнівство далеко не завжди є нормою в сучасній церкві. Нижче я ділюся з вами одинадцятьма необхідними принципами, яких я навчився за свою сорокарічну практику навернення учнів.
1. Робити учнів означає перевиховувати.
У наш час у багатьох віруючих із розбитих і зруйнованих сімей немає жодного позитивного досвіду підкорення авторитету, немає розуміння Батьківської любові, дотримання заповіту та життя в благочестивій родині. Оскільки церква є сім'єю для сімей і повинна функціонувати як Божий дім, первинна функція церкви, в певному сенсі, повинна полягати в «перевихованні» новонавернених віруючих, а це, зазвичай, довготривалий процес. Тому, щоб з новонавернених віруючих робити учнів, пастор іноді повинен функціонувати не тільки як проповідник, але й як духовний батько.
2. Не зосереджуйтеся на кількості людей, маркетингу та бюджеті.
Багато сучасних церков насамперед зосереджені на тому, щоб за допомогою грамотного маркетингу та чудового недільного богослужіння залучити якомога більше людей. Однак, щоб готувати учнів, церква повинна зробити своїм головним пріоритетом людей, які щиро увірували та віддані справі Христа, і вкладати в них свої зусилля. Церква буде просувати та поширювати Царство через святу меншість, а не через більшість, яка перебуває у компромісі!
3. Робіть ставку на людей, а не на програми.
Неможливо робити учнів лише за допомогою класичної форми навчання, це не можна здійснити лише через проповіді з кафедри або щотижневі зібрання. Апостол Павло не тільки проповідував Євангелію, але й вкладав своє життя в учнів (1 Сол. 2:7). Учні живуть спільним життям, а не тільки зустрічаються на служінні та спільному вивченні Біблії.
4. На перше місце ставте стосунки, а не створення інституту.
Як і в попередньому пункті, люди, які серйозно ставляться до виховання учнів, дуже неформально підходять до людей, яких вони наставляють, і не покладаються лише на формальні структури та служіння в церкві. Багато пасторів вважають, що для формування учнів достатньо відправити потенційних лідерів до біблійної школи або створити біблійну школу всередині власної церкви. Цей метод може бути хорошим, щоб дати людям інтелектуальні знання, але він ніколи не зможе створити духовно зрілих синів і дочок. Знання для голови без близького особистого контакту лише утвердить світські концепції та ідеї, що може призвести до створення талановитих лідерів, які не володіють благочестивим характером. Такі моделі призводять до розколів у церкві, оскільки лідерами стають люди, які не мають цілісності та не здатні бути справжніми лідерами.
5. Застосовуйте новозавітні принципи у житті своєї церкви.
Новозавітні принципи церкви передбачають наявність провідного пастора, який віддано залишається на одному місці, доки не з’явиться достатня кількість лідерів, щоб підтримувати життєдіяльність громади. Призначення провідного пастора має ґрунтуватися на візії Господа, а не на політичних чи бюрократичних причинах. Новозавітна модель церкви також залишає місце для зростання та розвитку пресвітерів і дияконів на допомогу провідному пастору; таким чином, провідний пастор не повинен виконувати всю роботу у служінні. Новий Заповіт також вчить, що тіло Христа має будуватися в любові, в якій кожен член вносить свій внесок (Еф. 4:15-16), так що служіння не здійснюється лише професійними священнослужителями. Все це створює простір для формування учнів, оскільки широко відкриває двері для зростання у Христі через служіння в Божому домі та за його межами.
6. Підтримуйте життя церкви, а не релігійну церковну культуру.
Багато церков настільки релігійні у своїх підходах і традиціях, що це не дає зародитися близьким і щирим стосункам, необхідним для виховання учнів. Релігійна культура всередині громади замість істинного учнівства породжує у віруючих поверхневі формальні стосунки, церковну політику та лицемірство. Оскільки ми не можемо відокремити динаміку розвитку міжособистісних стосунків від процесу формування учнів, то дух релігії бере активну участь у придушенні культури та духу учнівства всередині громади.
7. Робіть ставку на виховання благочестивого характеру, а не на просування талановитих особистостей.
Багато церков йдуть шляхом просування світських співаків, музикантів і талановитих проповідників, щоб заповнити потреби своєї громади. Однак, для того, щоб виховувати зрілих учнів, церква повинна зосередитися на формуванні у віруючих характеру, подібного до характеру Христа, перш ніж люди будуть допущені до публічного служіння. Коли ми дозволяємо духовно не відродженим людям займати провідні позиції, вони легко піддаються спокусі гордині та самозвеличенню і потрапляють у сатанинську пастку (1 Тим. 3:5).
8. Розвивайте команди лідерів для зміцнення та підтримки провідного пастора.
Багато провідних пасторів прагнуть розпалювати вогонь, відвідують хворих, консультують тих, хто потребує допомоги, та займаються питаннями управління в громаді. Крім того, очікується, що один або два рази на тиждень вони будуть проповідувати. Все це призводить до того, що у пастора не залишається енергії та сил для вкладення в потенційних лідерів, і це заганяє в глухий кут процес формування учнів. Єдиний спосіб для церкви виховувати учнів: провідному пастору зосередитися на формуванні та розвитку команд лідерів, які розділять з ним тягар служіння та братимуть участь у проповідуванні Слова, молитві та вихованні учнів (Дії 6:2-4). Якщо поруч із провідним пастором немає сильної команди лідерів, то готувати учнів стає майже неможливо!
9. Стосунки за принципом «батько-син» необхідні для протистояння духу сирітства в церквах.
Модель триєдності Отця, Сина і Духа є біблійною моделлю для єдності та близьких сімейних стосунків. У цьому світлі і перший, і другий Заповіти дають моделі сімейних, громадських відносин під керівництвом старших (батьків). У Євреїв 1:1 написано, що пророки говорили до батьків, а не до царів чи священиків, тому що саме батьки мали владу й авторитет на землі. У Новому Заповіті до старійшин (духовних лідерів) висувалася вимога, щоб вони добре керували своїми домашніми (1 Тим. 3:5), а не щоб вони були чудовими проповідниками. Чому? Тому що спочатку церква — це сім'я сімей або домівка домівок, так само, як і Ізраїль у Старому Заповіті. І тому для церкви необхідно будувати відносини за принципом «батько-син» (Святий Дух діє в церкві як Утішитель, виконуючи батьківську функцію). Якщо церква діє за такою моделлю, то вона має силу протистояти владі духа сирітства над потенційними учнями, які не можуть функціонувати оптимально, доки не будуть зруйновані прокляття безбатьківства, що вражають цілі покоління (Мал. 4:6).
10. Практикуйте регулярну спільну молитву заради духовного життя в церкві.
Протягом років я спостерігав, що найвидатніші учні, яких я виховував, мали сильне бажання шукати Бога, а не просто промовляти молитви. Молитви, ведені Духом, роблять людину відкритою до Божого Духа, який наділяє її божественною пристрастю, силою та напрямком. Оскільки Ісус служив тільки через Святого Духа (Дії 1:1-2), справжні учні — це ті, кого Дух навчає та направляє у служіння. Найкращий спосіб навчитися молитві — брати участь у сильних молитовних служіннях. Молитву ми швидше осягаємо на практиці, ніж навчаємося через пояснення. У книзі Дій 1 описано, як рання церква народилася й була наділена силою в результаті тривалого служіння Богу та очікування Його. Якщо рання церква жила і дихала молитвою для вивільнення цілей Царства, то як сучасна церква може сподіватися виховувати учнів, які змінюють культуру, без палкої молитви? (Як. 5:16-18)
11. Для виховання учнів робіть акцент на парадигмі помісної церкви, а не парацеркви.
І нарешті, існує чимало щирих парацерковних служінь, які намагаються готувати учнів без їхньої участі в житті місцевої церкви (вони сильні в питаннях місії, але слабкі в питаннях еклезіології). Можливо, підсвідомо вони міркують так: «Ісус зробив дванадцять учнів до того, як виникла церква, значить ми можемо робити те саме». Однак навіть побіжне прочитання Євангелій (напр., Ів. 21:14-17) показує, що церква завжди була метою в плані Ісуса щодо створення учнів. Він Сам жив у єдності Трійці — Отця, Сина і Святого Духа — і тому знав, що єдиний спосіб розширення Його Царства полягає у створенні сім’ї, яка є результатом виконання обіцянки, даної Отцем Аврааму (що в ньому будуть благословенні всі сім’ї та роди землі — Бут. 12:1-3). Таким чином, первинний культурний мандат (Бут. 1:27, 28) буде виконаний через підтримку та зміцнення духовних і біологічних сімей. Безумовно, для цього потрібно набагато більше, ніж просто щотижневі зібрання для вивчення Біблії. Я зрозумів, що якщо сім'я людини не пов'язана з духовною сім'єю, то її здатність вивільняти Божі цілі буде дуже сильно обмежена!
Автор — Джозеф Маттера / josephmattera.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 05.05. Спасибо!
