На русском языке читайте здесь — Как (не) оставаться тёплым.
Багато років я вважав себе християнином.
Я клявся, що маю стосунки з Богом.
Я вірив, що можу померти в будь-яку мить і мене приймуть на небесах.
Але це не так. У мене їх не було. Мене б не прийняли.
У мене не було якоїсь особливої категорії для людини, яка вважала б себе послідовником Христа, хоча насправді ним не була. Я припускав, що якщо я бажаю стати християнином, Бог має вітати мене з радісними вигуками. Я ніколи не читав, що в день суду будуть люди, які будуть виразно вітати Ісуса, називаючи Його «Господи, Господи», і все ж будуть Ним відкинуті (Матвія 7:21-23). Ніхто ніколи не говорив мені, що люди можуть чинити багато великих справ для Бога і все ж бути загубленими.
Я переконав себе, що мені не страшний Божий гнів. Ніхто не сказав мені, що «теплий християнин» буде вивергнутим з уст Бога (Об’явлення 3:16). Ніхто не відкрив мені, що, якщо Бог не посідає перше місце в моєму серці, мені потрібно терміново покаятися, інакше я буду втрачений. Як каже Френсіс Чен, я був «теплим», і мені це подобалося.
Я «теплий», і мені це подобається
Я не особливо лаявся. Я не спав з ким попало. По неділях я ходив до церкви. Мабуть, я — християнин.
Я говорив, що Ісус помер за мої гріхи. Я співав слова, які бачив на екрані. Я молився перед їжею. Я віддавав Богу належне за мої спортивні досягнення. Мабуть, я справжній християнин.
Звісно, Бог не був для мене всім. Звісно, я ніколи не читав Його Слово. Звісно, я не дуже багато молився. Безумовно, я потайки любив гріх. Безсумнівно, святість здавалася жахливо нудною. Так, я рідко визнавав Його публічно чи проводив із Ним час у таємній кімнаті. Але Він усе розумів. Зрештою, я ж просто людина. Ніхто ж не ідеальний.
Якби Бог не втрутився, я б прокинувся від своєї омани в озері вогняному. Я уявляв собі, що бенкетував за столом благодаті й пив із чаші вічного життя, але насправді я їв відходи й пив воду з каналізації. Я спав, як описано у пророка Ісаї:
«І буде, мов бачить голодний у сні, ніби їсть, а прокинеться він і порожня душа його, і мов спрагнений бачить у сні, ніби п'є, а прокинеться він і ось змучений, а душа його спрагнена!» (Ісая 29:8)
Я був найжалюгіднішим створінням, засудженим на вічні муки.
І я залишався у своїй омані, заглушивши совість і переконавши себе, що маю правильні стосунки з Богом завдяки одній простій стратегії: я відмовився читати Божу Книгу і просто порівнював себе з оточуючими.
Як залишатися «теплим»
Порівняння моєї віри з вірою людей, що мене оточували (включно з нехристиянами), було найпростішим способом, як каже Клайв Льюїс, спуститися по пологих схилах у пекло.
ПОГЛЯД, СПРЯМОВАНИЙ ВНИЗ
Я дивився зверху вниз на тих, хто був «менш» християнами, щоб підтвердити своє самозадоволення. Моя впевненість у спасінні значною мірою ґрунтувалася на тому, що зовні я виглядав краще, ніж багато інших козлів, які стверджували про себе, що вони — вівці.
Я молився, як фарисей: «Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди — всі ці розпусники, брехуни та перелюбники — без них я б не знав, що я християнин».
Коли качка порівнює себе з іншими качками, вона здається собі лебедем.
ПОГЛЯД, СПРЯМОВАНИЙ ВГОРУ
Коли я стикався зі справжніми віруючими, я відчував глибоке викриття. Але, щоб не втратити теплоту, я дійшов висновку, що це просто християнські зірки.
Замість того, щоб віднести їх до категорії «живих», тоді як я був у категорії «мертвих», я міркував, що вони були ніби супергерої з коміксів. Вони були такими собі християнами-відмінниками, а я був просто християнином-трієчником — але й та, й інша оцінка була прохідним балом. Просто те, що я не був серед перших, ще не означає, що я взагалі не був частиною команди. Правда ж?
І щойно я створив категорію християнських супергероїв, я шукав причини, щоб віднести до неї віруючих, які змушували мене почуватися некомфортно. Ой, він же хоче бути пастором! Ой, адже вони були місіонерами протягом кількох років. Ой, ну вони ж виросли в християнській родині. Ой, та це просто частина їхнього характеру — те, що їх усе турбує. Це ж усе пояснює. Я з радістю змирився з тим, що був таким собі духовним хоббітом — зрештою, вони ж теж були частиною «Братства Персня».
КУДИ Я НЕ ДИВИВСЯ: БІБЛІЯ
Коли я був «теплим», Божа книга просто припадала пилом на полиці в моїй кімнаті.
Потім Бог привів мене до Свого Слова і врятував мене. Бог зустрів жалюгідного, майже двометрового «хоббіта» у холодній кімнаті гуртожитку, ожививши Своїм Духом і Словом. Тепле церковництво було поглинуте живою вірою у всепоглинаючого Бога Біблії.
Там я прочитав, що людині потрібно народитися згори, щоб увійти в Царство (Івана 3:3). Там я прочитав, що любити Ісуса більше за всіх інших — більше за батька, матір, сина, дочку, чоловіка чи дружину — це доля не лише суперхристиян, а всіх, хто піде за Ісусом (Матвія 10:37-39). Я прочитав там, що Богу було огидно те, що я наближався до Нього словами своєї молитви перед їжею та на богослужінні в неділю вранці, тоді як моє серце залишалося далеко від Нього (Ісая 29:13-14). Ще я прочитав там, що можу вивчати Писання в тисячах груп з вивчення Біблії і все ж відмовлятися по-справжньому йти до Ісуса й мати життя (Івана 5:39-40).
Я прочитав там, що не можу бути достатньо добрим, щоб Бог виявився мені винним (Луки 17:10). Що я жодним чином не міг Йому догодити, поки жив за тілом (Римлянам 8:8). Я прочитав, що по праву був проклятий за те, що не любив Ісуса (1 Коринтян 16:22), і що покаранням будуть вічні муки (Об’явлення 14:11). Там я прочитав, що Бог не був якимось соціально непристосованим хлопчиком у шкільному буфеті, який відчайдушно потребував, щоб хоч хтось посидів із ним. Там я прочитав, що Його справжнє ім’я — «Цар над царями і Господь над володарями» (Об’явлення 19:16), і перед Ним схилиться кожне коліно (До Филип'ян 2:10). Також я прочитав там, що Він не потребує мене (Дії 17:25); а якщо я відмовлюся поклонятися Йому, це зроблять камені (Луки 19:40). Я прочитав там, що саме я був створений для Його слави, а не Він для моєї (Ісая 43:7).
Ще я прочитав там, що якщо я знехтую скарбом Христа та покаянням у гріху, і відмовлюся підпорядкувати своє життя Йому з радістю, Він просто вивергне мене зі Своїх уст (Об’явлення 3:15-16).
Чудові новини для «теплих» християн
Але там я також прочитав, що, коли ми були ще в гіршому стані, ніж просто «теплі», Цар царів помер за нас (Римлян 5:8). І що, хоча через мої гріхи та байдужість я заслуговував на смерть, Бог дав мені дар вічного життя у Христі (Римлян 6:23). І ще я прочитав там, що Ісус не прийшов до тих, хто був здоровий, але Його співчуття й благодать призначені для тих, хто хворий у своїх гріхах (Луки 5:31).
Там я прочитав, що якщо я спраглий, якщо в мене немає грошей, Бог запросив мене прийти до Нього й знайти задоволення в Ньому (Ісая 55:1). Я прочитав там, що якщо я втомився трудитися заради того, що залишає мене порожнім, і звернуся до Нього, Він нагодує мене щедро їжею, дарує мені життя і укладе зі мною вічний завіт через Свого Сина Ісуса (Ісая 55:2-3). Там я також прочитав, що Господь близький до кожного, хто звернеться до Нього за прощенням. Що Він пропонує навіть найогиднішому — і найтеплішому — грішникові абсолютне прощення та насолоду, що перевищує все, на що людина могла лише сподіватися (Ісая 55:6-9). Я прочитав там, що це запрошення було куплено ціною Сина Божого (Ісая 53:1-12).
Якщо ви все ще є «теплим» християнином і читаєте це, для вас є чудова новина: ще є час. Покайтеся. Повірте. Радійте. Живіть.
Автор — Грег Морзе / © 2017 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 12.07. Спасибо!
