Ministerios Cash Luna — Segundo gran día — Hombres — Abril 2015
На русском языке читайте здесь — Как я посетил мега-церковь евангелия процветания.
Я родом із Гватемали, країни, яку називають «землею обітованою» в Латинській Америці. У 2013 році було проведено дослідження, яке засвідчило, що 97% жителів цієї країни — християни (протестанти і католики). Це ж дослідження стверджувало, що близько 35% населення вважають себе євангельськими християнами. Тому не дивно, що в Гватемалі спостерігається бурхливий ріст мегацерков з десятками тисяч парафіян і щотижневими проповідями євангелія процвітання. Немає потреби говорити, що Гватемала не є такою вже євангельською, як нам хотілося б, і що вона потребує Доброї Звістки не менше, ніж раніше.
Після наради з командою лідерів із «Коаліції за Євангеліє» (Coalición por el Evangelio) і моєю дружиною, я вирішив відвідати одну з цих мегацерков і поділитися своїм досвідом.
Дивовижно схоже, фундаментально інше
Ми з дружиною увійшли на церковну територію через чотирьох-смуговий в'їзд на парковку. Мені якось одразу згадалося відвідування Діснейленду рік тому. Добре побудована й організована система паркування давала змогу багатьом людям приїжджати одночасно, знаходити місця для паркування і приєднуватися до тисяч інших, що входили в будівлю. Весь процес займав кілька хвилин. Я був здивований!
Служіння вже почалося, і ми були вражені величезною сценою, рівнем музичного виконання і чудовою презентацією. І хоча ми приїхали на самий початок раннього служіння, тисячі людей уже були в залі, вони співали і плескали в долоні разом із дюжиною музикантів на сцені. Коли ашер проводжав нас на наші місця, ми змогли оцінити весь масштаб того, що відбувається. Це було просто приголомшливо — бачити стільки людей в одному місці, які, схоже, співали Ісусу.
Музичне прославлення тривало близько години. Я чув пісні, які сам співав у багатьох інших церквах. Пісні «Хіллсонга» та інших сучасних виконавців поряд із класичними піснями, відомими в церквах Латинської Америки вже багато років. Після музичної частини один із пасторів виголосив коротке привітання і зробив кілька оголошень. Я повернувся до дружини і сказав: «Ну, все не так уже й погано. Вони не сказали нічого неправильного». Моя дружина посміхнулася і відповіла: «Ну, вони поки що взагалі нічого не сказали». Хай благословить її Господь за її мудрість.
Тієї неділі вони святкували Вечерю Господню, і відбувалося це майже так само, як і в багатьох інших маленьких церквах, які я відвідував. Пастор прочитав уривок із Першого послання до Коринтян, згадав про необхідність покаяння, скуштував хліб, випив вино (сік, точніше) і помолився.
Потім той самий пастор відкрив свою Біблію. Те, що я сприйняв за початок проповіді, виявилося лише вступом до збору пожертв. Пастор прочитав уривок із книги Йова 1:8-10. Несподіваний вибір для читання і не найпростіше місце для розуміння і тлумачення. Він інтерпретував це місце таким чином: Йов був людиною, яка щодня приносила жертви і приношення Богові. Дияволу було добре відомо, що завдяки жертвам і десятинам Йова Бог встановив навколо нього самого і його майна захисну огорожу. Тому й ми повинні віддавати, щоб мати благословення, і щоб наші благословення були захищені від диявола.
Давши деякий час людям, щоб наповнити свої конверти готівкою, чеками або даними кредитної картки, він завершив цей процес молитвою: «Бог розмістив Свою захисну огорожу навколо нас і обіцяв дати нам процвітання».
Спотворення Біблії
Я подумав, що гіршої інтерпретації книги Йова за все життя, що залишилося, я вже не почую, але я помилився.
Головний пастор-проповідник був у відпустці, тож для проповіді був запрошений пастор з іншої країни. Він вийшов на сцену і після кількох жартів почав розповідати історію Йова. Йов був найбагатшою і найправеднішою людиною на землі. Книга Йова розповідає про те, як сатана напав на нього, щоб відібрати його багатство, але, врешті-решт, Бог відбив ці атаки і перетворив їх на благословення. Сатана ненавидить, коли ми приносимо жертви Богові, бо ці жертви гарантують захисну огорожу (захист ангелів-охоронців) навколо нас. Саме тому сатана спочатку вразив худобу Йова, щоб він більше не міг приносити жертвоприношення і мати захисну огорожу.
Однак, Бог обіцяв Йову не лише відновити її, але й дати йому більше, ніж він мав раніше. І все тому, що Йов зберіг вірність Богові. Потім проповідник перейшов до Виходу 22:7: «Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони вкрадені будуть з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі».
Що означає цей вірш? Проповідник заявив, що все дуже просто: коли злодій знайдений, пограбована людина повинна не тільки отримати назад вкрадене, але й удвічі більше. Йов помилявся, коли думав, що саме Бог робив із ним усі ці речі, оскільки в Йова крав сатана. Тож Бог зійшов із небес на землю і сказав Йову: «Це був не Я! Я не забирав усі ці речі в тебе! Це був сатана!»
Бог ніколи не забирає, Він тільки дає! Бог не дозволяє поганим речам траплятися з нами, Він дає дозвіл тільки добру. І тільки коли Йов розібрався, хто ж був справжнім злодієм, він зміг отримати подвійне благословення. І справді, ми читаємо: «І повернув Господь втрату Йова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Йову вдвічі більше того, що він мав раніше» (Йов 42:10).
Проповідник завершив свою промову словами про те, що Бог має владу перевернути те, що сатана зробив із нами, і що кожен має владу заявити, що злодій виявлений. Вчиняючи так, ми заявляємо про своє право отримати подвійне благословення. Важливо зауважити, що впродовж його проповіді чоловіки і жінки тихо виходили вперед і залишали на сцені гроші, яких накопичилося достатньо, щоб добре бачити цю купку за сто метрів від сцени, де я сидів.
Після цього на сцену піднявся інший пастор і помолився: «Ми не тільки заявляємо, що ми повинні повернути назад усе, що ми втратили, але ми заявляємо, що Бог повинен дати нам удвічі більше». Він продовжував звертатися до Бога, а потім раптом звернувся до сатани: «Залиш нас! Поверни нам те, що належить нам по праву! Ти — брудний злодій!»
І після цього служіння завершилося музикою, а натовп людей поспішав вийти, щоб не потрапити в затори.
Чотири уроки
Цей досвід дав мені багато поживи для роздумів. І ось чотири думки, які я виніс для себе:
1. Дуже легко змусити Біблію говорити все, що завгодно.
Книга Йова — це не історія про те, як сатана атакував Йова, щоб вкрасти його багатство, і як потім Бог усе перевернув і перетворив ці атаки на благословення. Це книга про людину, чия вірність Богу була випробувана, і яка, незважаючи на цілковите нерозуміння причин його страждань, не засумнівалася в тому, що Бог добрий (Йов 13:15). Це історія про людину, яка любила Бога, незважаючи на те, що вона втратила все, чим володіла на землі, і всіх своїх дітей. Це історія про страждання (Йов 1:13-22).
Зрештою, ця історія насправді розповідає про Бога. Про Бога, Чиї думки перевершують наші думки (Ісаї 55:8-9). Про Бога, Який дає і забирає, згідно зі Своїм знанням (Йов 1:21). Про Бога, Чиї шляхи ми не можемо зрозуміти повністю (Йов 38). Про Бога, Якому ми можемо довіряти, навіть коли втрачаємо все.
Якщо ж ми будемо цитувати Писання, вириваючи окремі фрази з контексту, ми легко зможемо змінити послання Біблії, щоб пристосувати його до свого власного послання. Біблія дає ключ до свого власного замку, і ми повинні дозволити Біблії самій тлумачити себе. Читайте її. Вивчайте її. Моліться над нею. І не вчіть за нею доти, доки ви не знатимете всю історію цілком.
2. Хибне вчення можна легко заховати під поверхневим християнством.
Провівши першу годину в цій церкві, я не почув жодного очевидно хибного вчення. Усе виглядало як у звичайній церкві, просто все було дуже великим. Ті самі пісні, той самий жаргон, той самий порядок, як і в будь-якій іншій церкві. Однак, як ясно помітила моя дружина, за весь час, проведений там, ми не тільки не почули Євангелія, ми не почули жодного зрозумілого вчення про християнську віру взагалі. Нічого іншого, крім поверхневого християнства, яке є ідеальним прикриттям для хибного вчення.
Учитель процвітання може говорити і правильні речі, але це завжди буде лише засобом для досягнення якихось інших цілей. Вживай звичні терміни, одягайся в правильний одяг, допомагай бідним, махай вище своєю Біблією. І якщо ти відповідаєш певним зовнішнім очікуванням, то можеш проповідувати своє власне послання.
І хоча це абсолютно очевидна річ щодо фальшивих учителів, ми всі винні в цьому гріху, тією чи іншою мірою. Ну справді, хто з нас не намагався мати кращий вигляд, робити правильні речі та поводитися «по-християнськи», щоб приховати нечистоту, яка перебуває всередині нас (Мт. 23:27)? Нам потрібен Ісус. Якщо наша зовнішність не відповідає нашій внутрішній особистості, то настав час молити про покаяння і бігти до Ісуса з усіх ніг (1 Івана 1:9-10).
3. Дуже легко відвернути увагу на неправильні речі.
Реальна проблема в цій церкві була не в тому, що вона була надто великою, або що музика була надто гучною, або що пастор дозволив собі кілька жартів. Ці речі самі по собі не є гріховними і не повинні перебувати в центрі нашої уваги і нашої дискусії.
Мені все одно, наскільки голосно звучить твоя музика, якщо тільки твоє вчення звучить голосніше. Мені не важливо, наскільки твоя церква велика, якщо тільки твій погляд на Бога — більший. Мені все одно, наскільки яскраві вогні горять на твоїй сцені, якщо тільки твоя любов до Христа горить яскравіше. Мені не важливо, що ти жартуєш під час проповіді, якщо тільки ти серйозно ставишся до Євангелія. Не засмучуйтеся через поверхневі та другорядні речі, але засмучуйтеся від того, що не проповідується Євангеліє.
4. Людям потрібен Ісус, а не твоя вишукана критика.
Багато статей, відео та інші ресурси, що розглядають питання євангелія процвітання, характеризуються переважно ненавистю, а не любов'ю. У наших чесних і щирих спробах викрити неправдивих вчителів, багато хто з нас дозволяє собі висміювати і соромити інших людей, замість того, щоб говорити правду в любові (Еф. 4:15; 2 Тим. 2:24-26).
Ми вважаємо за краще пародіювати і висміювати вчителів процвітання замість того, щоб проявляти співчуття до тих, хто слідує за цими вчителями та сповідує євангеліє процвітання; замість того, щоб встати поруч і нести істинну Добру Звістку.
Ця стаття написана не для того, щоб дати її почитати вашому другові, який відвідує церкву євангелія процвітання, щоб довести йому його неправоту або щоб змусити вашу подругу відчути себе нерозумною. Перестаньте з таким старанням викривати неправдивих учителів на своїх сторінках у соцмережах. Натомість сфокусуйте свої сили на тому, щоб м'яко вести послідовників хибних учителів до Христа. Багато хто з нас молиться (хоча б у думках) молитвою фарисея: «Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як вони» (Лк. 18:9-14). Але замість цього нам слід засмучуваись, що існує так багато сліпих і стількох відводять геть зі стада Христа.
Нам не потрібно більше відео, що показують безглуздості в церквах, які проповідують процвітання. Нам потрібно почати ділитися істинним Євангелієм із людьми в особистому спілкуванні, сам на сам, терпляче пояснюючи, чому Цар Ісус кращий, ніж будь-які обіцянки земного процвітання.
Автор — Стівен Моралес / thegospelcoalition.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
