На русском языке читайте здесь — 4 вещи, которые верующие с биполярным расстройством хотели бы, чтобы вы знали.
Мені поставили діагноз «біполярний розлад» у підлітковому віці. Незабаром після цього я прийшла до віри в Христа. Хоча насамперед я сприймаю себе в Ньому, мені було важко. Так само, як і багато віруючих із біполярним розладом, я боролася зі страхом і соромом у церкві. Деякі доброзичливі брати й сестри давали мені такі марні поради: «просто не занепадай духом», «май більше віри» або «більше молись про це».
Я люблю свою церкву. Вона для мене як родина. Але багато церков традиційно ставляться до психічних захворювань як до забороненої теми або навіть до чогось такого, що суперечить християнським доктринам. Брати та сестри зверталися до мене за порадами щодо того, як піклуватися про людей із біполярним розладом.
Складно зрозуміти, чим ви можете допомогти або як вам реагувати, коли ви дізнаєтеся, що хтось у вашій церковній родині страждає на біполярний розлад. Гарним початком буде спроба розібратися, у чому полягає боротьба. Ось чотири речі, які вам варто знати, коли ви перебуваєте поруч із вашим братом чи сестрою.
1. Існує спектр біполярних розладів, і сам розлад має різні стани.
Біполярний афективний розлад характеризується дисбалансом таких нейромедіаторів як серотонін, дофамін, норадреналін, глутамат та ацетилхолін.
Подібно до інших захворювань, біполярний розлад існує у вигляді спектра з різними категоріями розладу, що включають епізоди маніакального та депресивного станів різного ступеня.
Під час маніакального стану (манії або гіпоманії) ми маємо високий рівень енергії, стаємо балакучішими, ніж зазвичай, будуємо безліч планів і не потребуємо тривалого сну. Ми можемо бути дратівливими, ірраціональними, одержимими нав’язливими ідеями, імпульсивними. Ми також можемо переживати галюцинації. Зазвичай такий стан не є суїцидальним. Мені подобається гіпоманія, тому що я дуже працездатна.
Депресивний стан призводить до млявості та ізоляції. У нас ледь вистачає сил і енергії, щоб вибратися з ліжка, а основні домашні обов’язки стають дуже складними. Ми не хочемо будувати жодних планів. Ми хочемо спати, що робить нас ще більш втомленими. У такому стані нас охоплює відчуття марності й переслідують суїцидальні думки.
Найнебезпечнішим є змішаний стан, коли мозок перебуває в гіпоманії, а тіло — у депресії. Наш мозок працює безперервно, складаючи плани, на реалізацію яких у нас немає ані сил, ані енергії. Ми стаємо дуже дратівливими, ірраціональними, легко ображаємося і сприймаємо все набагато більш особисто. Ми хочемо спати, але не можемо заснути. Цей стан породжує найбільше суїцидальних думок, боротися з якими стає складніше.
2. Наша боротьба не завжди пов’язана з гріхом (але це теж можливо).
У людей із біполярним розладом перепади настрою відбуваються природним чином і часто спонтанно. Епізоди маніакального та депресивного станів можуть виникати без явних чинників, що їх спричиняють, або тригерів. Друзі запитують: «Що не так? Що сталося?» Іноді нічого не сталося. Після того, як гріх увійшов у цей світ, людські тіла не функціонують так, як це було спочатку заплановано. І хімічний дисбаланс у мозку є реальністю стану світу після гріхопадіння.
Але іноді існують визначені тригери, і гріх може бути одним із них. Це може бути гріх, скоєний проти нас, або ж це можуть бути наші власні гріховні звички. Зокрема, маніакальний стан може включати в себе імпульсивне, неконтрольоване занурення в гріховну поведінку, посилення сексуального потягу, схильність до зловживання різними речовинами або алкоголем, надмірне відчуття власної важливості та необдумані витрати грошей. Часто я не можу точно пригадати, що відбувалося в екстремальних станах. Я лише пам’ятаю, що вчинила щось, про що шкодую.
Депресивний стан часто супроводжується відчуттям безнадії та нікчемності, що може призводити до ліні та відчаю. Я знаю, що мене люблять, що в мене є надія у Христі і що я цінна як носій Божого образу, але я цього не відчуваю. Між моїм розумом і моїм серцем немає зв’язку.
М’яко надихайте нас досліджувати наші серця й шукати причину епізоду. Ми, як і раніше, потребуємо підзвітності, і біполярний розлад не є виправданням для жодного гріха.
3. Вам не обов’язково бути експертом, щоб любити нас.
Ми цінуємо вашу дружбу та вашу присутність. І ми знаємо, що бути нашими друзями нелегко. У різних людей біполярний розлад проявляється по-різному, тому не існує загальної формули, якою можна було б скористатися. Якщо людина розповіла вам про свій діагноз, це означає, що вона вважає вас гідними довіри. Ви можете вільно ставити їй запитання про її конкретний досвід, тригери та про те, як саме її можна підтримати. Вона може не хотіти спілкуватися під час одного з епізодів, але коли вона готова говорити, вислухайте її. Постарайтеся розробити стратегію під час стабільних періодів.
Один із практичних способів допомоги — регулярно заглядати до нас. Коли ми перебуваємо в певному стані, у нас може з’явитися бажання залишитися наодинці, але його може й не бути. Ми можемо стати більш дратівливими й вирішити самоізолюватися, боячись, що не стримаємо себе й виплеснемо свій настрій на інших. Продовжуйте включати нас у свої плани навіть тоді, коли ми продовжуємо відмовлятися від вашої допомоги або змінюємо своє рішення.
Проявляйте розсудливість і не бийте на сполох одразу ж, коли ми згадуємо про суїцидальні думки. Швидше за все, вони були у нас і раніше, і є ймовірність, що вони знову у нас з’являться. Корисно запитати, чи запланували ми щось. Очікувана відповідь — «ні». Відповідь «так» має спонукати вас порадити звернутися за допомогою до фахівців.
Намагайтеся уникати таких запитань, як: «З тобою все гаразд?» або: «Ти прийняла ліки?» У вас можуть бути найкращі наміри, але ми схильні ображатися на такі запитання. Натомість для нас величезним натхненням стане конкретна емоційна підтримка. Я зберігаю текстові повідомлення, записки та голосові повідомлення, щоб повертатися до них у складні моменти. І найкраще, що ви можете для нас зробити, — це молитися за нас.
4. Біполярний розлад — це те, що у нас є, а не те, ким ми є.
У кожного з нас є свої недоліки. Бог дав кожному з нас слабкості та випробування, які Він використовуватиме для Своїх цілей. Для деяких із нас біполярний розлад — це те, з чим ми боремося, але він не визначає нас самих. Христос зустрічає нас там, де ми перебуваємо, і пропонує нам Своє здоров’я.
Незалежно від різних проявів нашої особистості, які можуть виявлятися в біполярному розладі, те, що справді визначає нас, — це наш союз із Христом. У Ньому ми кохані, прощені, обрані й відокремлені як Боже особливе надбання.
Божа любов і Його Дух дають нам сили зростати й ставати більш подібними до Христа, оновлюватися й відновлюватися, щоб любити інших і прославляти Його ім’я серед народів. Божа сила найдосконаліше проявляється в наших немочах. Тому я, подібно до Павла, ще більше хвалитимуся своїми слабкостями, щоб Бог був прославлений (2 Коринтян 12:9). Дійсно: «Господь моя сила та щит мій, на нього надіялось серце моє, й Він мені допоміг, і втішилося моє серце, і співом своїм я прославлю Його!» (Псалом 27:7).
Автор — Лієрін Барнетт / thegospelcoalition.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Лієрін Барнетт є членом церкви Two Cities Church у місті Вінстон-Салем, штат Північна Кароліна. Вона пише статті про психічні захворювання та біблійну грамотність. Лієрін отримала ступінь магістра наук в Університеті Північної Кароліни в Грінсборо, а також ступінь магістра бухгалтерського обліку в Університеті Північної Кароліни в Чепел-Гілл.
Последнее: 12.07. Спасибо!
