На русском языке читайте здесь — Как иметь близость с Богом.
Близькість із Богом доступна для вас. Вона настільки ж доступна для вас, як і Божі обітниці. І Боже запрошення для вас насолоджуватися близьким спілкуванням із Ним — це те, що випробовує вашу віру сильніше, ніж будь-що інше (Якова 1:2–4).
Серце близькості
Ми називаємо близькістю переживання, в якому ми по-справжньому пізнаємо іншу особистість, а вона пізнає нас. Для опису цього переживання ми часто користуємося просторовими термінами. Близькі друзі — це ті, хто, за відчуттями, дуже близькі до нас, вони знають нас на глибокому рівні. Якщо відбувається щось, що порушує близькість із нашими друзями, ми відчуваємо, що вони віддаляються від нас. Або якщо людина не знає нас, її знання про нас перебуває на поверхневому рівні.
Але, звичайно ж, близькість говорить не про просторові виміри, а про стосунки. Ми всі знаємо, як це — сидіти поруч із людиною, яка, за нашими відчуттями, далека від нас, і ми можемо відчувати себе близько до людини, що знаходиться від нас за шість з половиною тисяч кілометрів.
Що змушує нас відчувати близькість до іншої особистості? Хоча в близькості є багато компонентів, і кожні близькі стосунки, які у нас є, побудовані за різними рецептами, спільне для них усіх — це довіра. Ми не можемо бути близькими з людиною, якій ми не довіряємо.
Довіра — у серці близькості. Чим більше ми довіряємо комусь, тим більше ми дозволяємо їм наближатися до нас. Ступінь, у якому довіра порушується у стосунках, — це ступінь, у якому зникає близькість.
Серце близькості з Богом
Ці принципи є такими ж істинними у наших стосунках з Богом, як і в наших стосунках з іншими людьми. Наше відчуття близькості до Бога або віддаленості від Бога не описує фактичної відстані від Нього до нас, але є нашим відчуттям близькості до Нього. Писання показує нам, що Бог близький до тих, хто довіряє Йому. Чим більше ми довіряємо Богу, тим ближче ми пізнаємо Його. Відчутна віддаленість від Бога часто пов'язана з порушенням довіри, таким як гріх або розчарування.
Дуже важливо розуміти цю реальність. Як християни ми хочемо відчувати близькість із Богом. Разом з автором Псалма ми говоримо: «А мені добре наближатися до Бога!» (Псалом 72:28). І ми хочемо слідувати заклику Якова та отримати обітницю, що міститься в ньому: «Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас» (Якова 4:8). Але ми можемо шукати близькості способами, які її не приносять.
Близькість більше, ніж знання
Поширена помилка — думати, що близькість до Бога можна досягти накопиченням знань. Звичайно, щоб знати Бога близько, ми повинні знати важливі речі про Бога. Ісус сказав: «І пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Івана 8:32), і Він вказав на те, що багато хто поклоняється тому, чого не знає (Івана 4:22). Але ніколи в історії християнської церкви така кількість теологічних знань не була доступною для такої великої кількості людей, як сьогодні. Ймовірно, церква в Америці користується найбільшим обсягом цього багатства. Ми завалені перекладами Біблії, хорошими книгами, глибокими статтями, записами проповідей, інтерв'ю, художніми та документальними фільмами, музикою та багато чим іншим. І багато з цього дуже добре. Для нас правильно бути дуже вдячними за це.
Але Америка не рясніє Єнохами (або не фіксує їх часті зникнення), святими, що ходять з Богом у дуже глибокій близькості (Буття 5:24; Євреїв 11:5). Чому? Тому що знання не є синонімом довіри. Саме тому Ісус свого часу сказав такі слова релігійним лідерам, що володіли енциклопедичними знаннями Писань:
«Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене! Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя» (Івана 5:39–40, дослівний переклад з англійського перекладу ESV).
Біблійне знання набагато краще за золото, коли воно підживлює нашу довіру до Бога, оскільки воно підживлює нашу близькість із Богом (Псалом 18:11). Але коли біблійне знання замінює нашу надію на Бога, воно підживлює лише нашу гордість (1 Коринтян 8:1).
Чому чуттєві переживання зазнають невдачі
Ще одна поширена помилка — спроба досягти близькості з Богом через суб’єктивні чуттєві переживання. Такий підхід ми можемо назвати «Полем мрій» (за аналогією з відомим кінофільмом, прим. пер.): якщо ми створимо правильну атмосферу, Бог «прийде».
Дехто прагне досягти цього в атмосфері піднесеного поклоніння, спрямованого на те, щоб надихнути переживання трансцендентності та таїнства. Інші прагнуть досягти цього на заходах із сучасним поклонінням, спрямованих на те, щоб надихнути переживання іманентності. Треті ганяються за пробудженнями, думаючи, що близькість до Божої сили в результаті приведе до близькості з Богом. Якщо ми по-справжньому покладаємося на Бога, атмосфери такого роду можуть надихати нашу близькість із Богом. Але жодна з цих атмосфер сама по собі не має сили, щоб створити Божу близькість до нас.
Подумайте про це так: вечеря при свічках і з романтичною музикою може надихнути на приємний момент близькості у стосунках між чоловіком і дружиною, але лише в тій мірі, в якій ця атмосфера надихає і поглиблює їхню взаємну довіру та любов. Якщо у стосунках між ними є дистанція через брак довіри, почуття самі по собі не мають сили скоротити цю дистанцію. Тільки відновлення довіри зробить це.
Як нам наближатися до Бога
Секрет наближення до Бога і того, щоб Він наблизився до нас, чітко розкритий у Біблії: ми наближаємося до Бога через віру в Христа, Який єдиний дає нам доступ до Нього (Євреїв 4:14–16; 7:25; Филип’ян 3:9), і ми покладаємо нашу надію на всі Його «великі й дорогоцінні обітниці», які знаходять своє «Так» для нас у Христі (2 Петра 1:4; 2 Коринтян 1:20).
Бога вражає наша віра, а не наші подвиги. Там, де бракує віри, Йому не до вподоби наша кількість знань або якість наших чуттєвих заходів.
«Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6).
Коли Бог бачить когось, чиє серце повністю покладається на Його обіцянки і живе ними, Бог приходить і надає сильну підтримку такому святому (2 Хронік 16:9), і являє Себе йому:
«Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам» (Івана 14:21).
Боже запрошення до близькості
Бог бажає близькості з вами. Христос виконав усю важку роботу на хресті, щоб зробити це можливим. Усе, чого Він вимагає, — це щоб ви вірили в Нього (Івана 14:1). Він хоче, щоб ви довіряли Йому всім своїм серцем (Приповісті 3:5). Це означає, що Його запрошення насолоджуватися близькістю з Ним — це діла Його провидіння, які випробовують вашу віру сильніше, ніж будь-що інше. Те, у чому ви повинні довіряти Богові найбільше зараз, — це те місце, де Він призначив вам наближатися до Нього.
Швидше за все, це таке запрошення, яке ваше тіло хоче відкинути. Але коли ви читаєте Біблію, хіба «така хмара свідків» (Євреїв 12:1) не погоджується з Яковом і Петром у тому, що найбільше випробування віри — це шлях до найбільшої радості (Якова 1:2–4; 1 Петра 1:8–9)? І хіба вони не погоджуються з Павлом, що все це нічого не вартує порівняно з радістю пізнання Христа та майбутньої слави (Филип’ян 3:8; Римлян 8:18)?
Близькість до Бога часто відчувається в тих місцях, де ми маємо довіряти Йому найбільше. Небеса на землі — це невимовна радість і мир, що перевершує всяке розуміння, які приходять від повної довіри до Бога (Филип’ян 4:6–7). Бо, як сказав автор однієї старої пісні прославлення: «Ті, хто повністю Йому довіряють, знаходять Його повністю вірним».
Автор — Джон Блум / © 2018 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 05.05. Спасибо!
