На русском языке читайте здесь — Что углубляющиеся в Бога верующие ценят больше всего.
Багато віруючих говорять про заглиблення в їхнє духовне ходіння з Богом, але часто не розуміють, що стоїть за цими словами. Водночас чимало християн почуваються доволі добре й «на мілководді», де, як їм здається, безпечно, передбачувано й комфортно.
Проблема в тому, що справжнє ходіння з Богом невід'ємно пов'язане з чималим ризиком, випробуваннями, подоланням перешкод. На мілині такого досвіду ми не отримаємо. Як послідовники Христа ми зростаємо духовно, коли протистоїмо власній зоні комфорту та щиро переглядаємо мотиви свого серця.
Передусім, Бог прагне нашого перетворення, а не комфорту. Часто процес нашого перетворення відбувається у «глибоких водах», де ми виходимо за межі звичного й приймаємо ризик у нашій вірі. Божий план не полягає в тому, щоб усунути спротив, перешкоди й бурі, які застають нас у глибоких водах. Його шляхи спрямовані на те, щоб навчити нас воювати під час бурі, щоб ми ставали міцнішими й ще більше наповненими Його силою в нашому житті. Обхідного шляху тут немає: стрімке зростання можливе тоді, коли ми йдемо на глибину з Богом і дозволяємо Йому розширювати нас, як ніколи раніше.
У Псалмі 42:8 говориться: «Безодня перекликається з безоднею в гуркоті Твоїх водоспадів». Це місце Писання говорить про глибинну частину Бога, яка взаємодіє з глибинною частиною нашого єства. У багатьох усередині звучить цей заклик іти глибше з Богом і випробувати все, що в Нього для нас є, але мало тих, хто відшвартовується від свого берега безпеки і йде з Богом на глибину.
Ось деякі якості, які я відмітив у житті віруючих, коли ті наважуються раз і назавжди піти з мілководдя і рухатися глибше з Богом.
1. У них високий пріоритет щоденного особистого спілкування з Богом
На мілководді нам здається, що й так можна впоратися — відкладаючи наше близьке спілкування з Богом у довгий ящик, замінюючи його поспішними молитвами та побіжним читанням Біблії, покладаючись на церковні служіння як на єдине джерело духовного насичення. Далі ми можемо спробувати зробити «щось» для Бога, сподіваючись, що цим заслужимо Його схвалення. Проте віруючі, які заглиблюються в Бога, дуже швидко починають розуміти: справжнє близьке спілкування з Богом не має нічого спільного з поверхневим життям і духовними «перекусами».
Ті, хто вже заглибився в Бога, вибудували своє особисте ходіння з Ним таким чином, що їм не потрібно говорити про важливість присвячення свого часу спілкуванню з Богом. Для них це вже цінність, яка відображається в їхньому денному розпорядку. Вони не спілкуються з Богом поспіхом, але проводять час усвідомлено дбайливо, дозволяючи Божому Духу і Слову вдихати життя в їхні серця. Присвята часу для читання Слова і розчинення в Батьківському серці — те, що навіть не обговорюється «на глибині».
2. Вони регулярно упокорюються перед Богом
У глибоких водах стає зрозуміло, наскільки ми горді й схильні покладатися на самих себе. Глибокі води поглинають тих, хто спирається суто на свої людські сили і звеличується. Саме тут ми гідно здатні оцінити всю силу наказу Якова і Петра: «Тож підкоріться Богові, протидійте дияволові…» (1 Петра 5:6, Якова 4:7). Ми не здатні протистояти дияволу, по-справжньому не підкорившись Богу і Його шляхам. Багатьом необхідний «перелом» у послуху, щоб зломити стріли лукавого — і це можна досягти тоді лише, коли ми схиляємо голови перед Божою волею. У подібних ситуаціях проблема — не ворог, а відсутність підкорення Богові.
Глибокі води «протистоять» нашому бунту, нашим проблемам із послухом авторитетам, коли ми не знаємо, як підкорити себе Богові та людям, яких Він поставив над нами. І саме тут глибокі води можуть бути доволі жорсткими.
Коли в нас буде розвинене справжнє смирення, ми не виглядатимемо слабкими або такими, що страждають через самовідданість. Коли ми перебуваємо в могутніх Божих руках, Він піднесе нас, але у Свій час і Своїм шляхом. Кожен, хто проходить цей шлях, виробляє в собі глибокий авторитет, що змушує ворога тремтіти.
3. У них серце переможця
Ті, хто йдуть на «глибину», утверджуються в серці переможця. Писання каже, що в останні дні саме ті, хто має серце переможця, все перенесуть і успадкують благословення. Переможці мають настрій тільки на «План А» — для них немає жодних «планів Б». Вони повністю віддали себе Богові та Його шляхам. Їхнє мислення ґрунтується на принципі: «Усе в мені, що не від Бога, повинно піти», у такий спосіб розвивається духовна міцність щодо моментів у їхньому житті, коли виникають перешкоди перед більшою свободою. Поки багато хто мириться зі своїми твердинями або виправдовує їх, переможці ніколи не радітимуть ворогові.
4. Вони не люди двоїстих думок
Люди глибини вчаться жити без двоїстих думок. Коли приходять бурі, у них немає часу на ігри в «а що, якби?» чи «якби тільки...» — у такому стані віруючого легко спіймати, і саме тому в Біблії написано: «Адже двоєдушний чоловік непостійний на всіх своїх шляхах» (Як. 1:8).
Вони не ухвалюють рішень поспішно, необдумано, але й не грузнуть у дебатах або здогадках. Деяким людям важливо бачити ідеальну картинку, перш ніж вони зроблять перший крок. Але «ідеальна картинка» не вимагає віри. Люди глибини розуміють, що Сила приходить на наш перший крок.
Ісус сказав: «Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства» (Луки 9:62). Ті, хто вирішив рухатися глибше, прийняли однозначне рішення йти вперед і не озиратися. Вони ходять у заповіті з Богом, ба більше — вони розвивають стосунки заповіту з людьми навколо них.
Для духовного життя подібної якості не знаходиться місця для людей, які бояться зобов'язань, бо коли здіймається буря, їх дуже легко відвести.
5. Вони зростають у стосунках і вчаться спілкуватися з іншими
Це може здатися найдивовижнішим, тому що вкорінені в Бозі віруючі люди виглядають для нас як люди, які проводять багато часу наодинці з Богом. Водночас глибокі стосунки з Богом повинні відображатися в наших стосунках з оточуючими. Ті, хто стверджують, що заглиблюються в Бога, але не зростають у стосунках з оточуючими людьми, живуть фальшивим християнством.
Ісус сказав, що всі заповіді зводяться до місця Писання:
«Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою! Це – перша і найбільша заповідь. Друга – подібна до неї: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки» (Матвія 22:37-40).
Господь наш ясно й недвозначно заповів: Полюби Господа. Полюби себе. Полюби ближнього. Крапка.
Багатьом, хто бажає заглибитися в Бога, здається, що йдеться тільки про них і про Бога. Насправді, мова про них, про Бога і про те, як вони взаємодіють із ближніми.
Заглиблення в Бога, насправді, протиставляє нас із нашим неправильним ставленням до людей і з тим, як ми взаємодіємо зі світом.
Бог не працюватиме в нашому житті, поки ми уникаємо людей навколо нас, що зазвичай робить цю сходинку нашого духовного зростання найбільш незручною. Ті, хто заглиблюється в Бога, не уникають конфліктів і напруження, бо для них це — можливість зрости в розумінні любові як такої. Тому що в глибоких водах вибудовуються справжні стосунки і Боже серце стає видимим.
Автор — Марк ДеХесус / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
