На русском языке читайте здесь — 5 вещей, которым Иисус учил нас о разрешении конфликтов.
У мене в животі виникло знайоме неприємне відчуття. Насправді це відчуття було схоже на те, ніби хтось щойно вдарив мене в живіт, а потім посадив слона мені на грудну клітку.
Мої плечі схилились під тягарем, який я відчувала так багато разів у минулому.
Мені здавалося, що в той самий момент, коли я подумала, що залишила образу і розчарування та рушила далі, щось хоче повернути мене на самий початок, де я буду змушена знову працювати над усім цим.
Чи це колись припиниться? Чи ця людина колись перестане мене ранити?
Щоб отримати відповіді, ми повинні ставити правильні запитання.
Запитання: «Чи це колись припиниться? Чи ця людина колись перестане мене ранити?» — це не ті запитання, на які можна відповісти. Однак ми можемо відповісти на запитання: «Скільки разів я повинна прощати?»
Фактично, це питання вже ставили, і на нього вже відповідали раніше. Петро поставив це питання в 18-му розділі Євангелія від Матвія. Насправді, варто дослідити весь розділ, тому що весь розділ присвячений тому, як ми вирішуємо конфлікти.
Більшість людей пропускають вірші 1-14, зосереджуючись лише на віршах 15-17 для біблійного вирішення конфлікту. Але це крок №4. Якщо ви пропускаєте кроки 1-3 і зазнаєте поразки у виконанні кроку №5, весь процес втратить рівновагу!
5 речей, яких Ісус навчав нас про вирішення конфліктів
1. Нам необхідна смиренність.
18-й розділ Євангелія від Матвія починається з того, що учні запитують Ісуса про те, хто буде найбільшим у Царстві Небесному. Швидше за все, відповідь Ісуса здивувала їх і, можливо, трохи розчарувала, коли Він сказав їм, що їм потрібно мати смиренність маленької дитини.
Часто, коли люди говорять про цей знайомий уривок, вони на цьому й зупиняються. Але Ісус продовжував говорити і сказав, що якщо хтось змусить дитину грішити, краще було б тій людині потонути в морі. Що Він каже?
Він каже, що Царство Небесне, перш за все, вимагає смирення. Це основна вимога для того, щоб жити християнським життям! Коли нам не вдається ходити в смиренні, багато наших вчинків, рішень і слів будуть не тільки образливими, вони змусять нас спотикатися в нашому власному ходінні з Господом.
Книга Притч попереджає: «Гордість передує загибелі, а пиха — падінню». Гордість — це те, що привело Люцифера до вигнання з небес. Вона небезпечна для віруючого!
2. Спокуси прийдуть.
Якщо ми припускаємо, що зможемо прожити це життя і жодного разу не піддатися спокусі образи, ми живемо в казці. Питання не в тому, чи будемо ми спокушені, ображені чи ні, а в тому, як нам розбиратися з цим. Однак Ісус попередив, що це серйозно і небезпечно — спокушати когось або підштовхувати когось до гріха. Він сказав: «Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!» (Матвія 18:3).
Хоча Він говорить у контексті, що стосується дитини, є й ширший контекст, який ми бачимо у всьому цьому розділі — і цей контекст стосується Тіла Христового. Віруючих.
Дорогі святі, ми повинні пам'ятати дві речі:
а) Нас будуть ображати. Це станеться. Ми не повинні дивуватися, коли це відбувається.
б) Ми повинні жити нашим життям серйозно, тому що це серйозна річ — спокусити іншого віруючого або підштовхнути його до падіння!
3. Ісус продовжує любити віруючого, який впав, і ми теж повинні любити його.
Притчу про Доброго Пастиря, який шукає загублену вівцю, розповідають найчастіше, коли говорять про Ісуса, що шукає неспасенні душі. Але це неправильний контекст! Вівця вже була частиною стада, але загубилася.
Ісус розповідає цю історію в контексті, що стосується віруючого, який відпав від віри!
Вівця заблукала і загубилася, точно так само, як віруючі іноді заблукають і впадають у гріх. Це болісно для всього Тіла, коли віруючий впадає в гріх! Але якою має бути наша реакція?
Дуже часто реакцією є плітки, що маскуються під «молитовне прохання». В інших випадках, з яких би то не було причин, ми не досягаємо цих людей і не намагаємося їх відновити. Так, це наша відповідальність як Тіла Христа — відновлювати брата, що впав.
Як ми це робимо?
4. Існує біблійний підхід до образи та примирення.
Одна річ, яка часто турбує мене — це те, як часто конфлікт поширюється в Інтернеті, блогах та соціальних мережах. Що ще гірше — реакція християн. Це виглядає так, ніби вони беруть миску з попкорном і насолоджуються шоу. Це не тільки погане свідчення, це руйнівна річ для Тіла Христа!
Ісус сказав, що існує процес із 4-х кроків:
а) Підійдіть до людини наодинці й висловіть їй зауваження. Не кажіть нікому іншому! Не кажіть ніяк: ні замаскувавши це під молитовне прохання, ні якимось іншим чином. Ісус сказав: «йди й викрий його між тобою й ним одним».
б) Якщо він не послухає, візьми з собою ще одного або двох. Не злісно говори про нього. Не списуй його з рахунків. Спробуй ще раз, і цього разу спробуй з одним або двома довіреними братами, які знають, як зберігати конфіденційність і заступатися за загублену душу.
в) Якщо він все одно не послухає, скажи про це церкві. Чому ми повинні говорити це церкві? Тіло Христа повинно знати, як вони можуть заступатися за одного зі своїх, щоб побачити зцілення і відновлення. Справа не в тому, щоб присоромити члена. Важливо дати всьому Тілу можливість молитися і заступатися за члена, який відпав. Найважливіше — це любов і благодать!
г) Якщо він вперто відмовляється слухати церкву, він має бути як язичник і митар. Цей остаточний крок є суворим заходом, який вживається з надією, що в результаті відлучення від спілкування відбудуться дві речі.
- Людина, яка бунтує у своєму гріху, не заразить і не осквернить Тіло Христа, і
- Це відокремлення буде достатньо сильною дією, яка приведе її до смиренного покаяння.
д) Тіло продовжує заступатися. Часто церкви зупиняються на четвертому кроці і не рухаються далі. Але Ісус ніколи не припиняє шукати загублену вівцю, тому й Тіло Христа не повинно переставати заступатися за члена, який впав у гріх!
5. Прощення безмежне, благодать нескінченна.
Ми не можемо нехтувати цією завершальною настановою Ісуса щодо вирішення конфліктів, але, на жаль, часто саме так і робимо. Коли віруючий або група віруючих впадають у гріх чи стають причиною конфлікту в Тілі Христовому, необхідно діяти відповідно до принципів, викладених у 18-му розділі Євангелія від Матвія, щоб належним чином вирішити цей конфлікт. Член або члени, що спокушають, видаляються з тіла, і ті, хто залишився, страждають і поранені, тому що частину тіла довелося відсікти.
Це боляче!
І часто цей біль переживається знову і знову, якщо той, хто став причиною спокуси або падіння, продовжує залишатися у своєму гріху, чинить опір викриттю чи відповідає боротьбою. Так само це трапляється, коли Тіло Христове відмовляється прощати і перетворює брата, який упав, на показовий приклад або предмет пліток.
Єдиний шлях, як пройти цей біль — це продовжити читати розділ до кінця. Петро підходить до Ісуса з питанням, яке більшість людей (якщо не всі) ставили в той чи інший час. «А що, якщо ця людина просто продовжує грішити проти мене знову, знову і знову? На якому етапі я вже не зобов’язаний прощати?»
Відповідь Ісуса проста: «Ви завжди зобов'язані прощати… від усього серця».
Він продовжує і ділиться протверезною історією про слугу, якому було прощено суму, яку він ніколи не зміг би виплатити за все своє життя. Але він, у свою чергу, відмовився пробачити комусь іншому незначну суму грошей.
Господар, який пробачив його, сказав ці важливі слова, які Ісус говорить нам сьогодні: «Чи не слід було й тобі помилувати свого товариша, як і я помилував тебе?»
Дорогі святі, ми повинні, повинні, повинні прощати повністю.
Ми повинні, повинні, повинні прощати щоразу.
Ми повинні дозволяти благодаті Христа приходити і настільки наповнювати наші серця любов'ю до тих, хто в Тілі Христа образив або спокусив нас, щоб біль, суд, негативність і осуд стосовно них були усунені... І щоб замість цього була дуже глибока, надприродна любов і співчуття!
Якщо ми не дійшли до цього, значить, ми ще не пробачили.
А якщо ми не виконуємо 5-й крок, тоді ми порушуємо 1-й крок.
Ми ходимо в гордості. Наша гордість приведе нас до того, що ми порушимо 2-й крок. Ми станемо спокусою для Тіла Христа! Наша гордість приведе нас до падіння…
…І суд, яким ми судили, коли ми не змогли пробачити повністю і від усього серця, обернеться проти нас. Ось чому повне й досконале прощення є таким важливим для Тіла Христового!
Автор — Розілінд Джукіч / rosilindjukic.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 17.06. Спасибо!
