На русском языке читайте здесь — 5 вещей, которых нет в истории о Ное (хотя многие убеждены в обратном).
У нас із вами є щось спільне, якщо вам так само, як і мені, доводилося забувати про деякі речі, яких нас навчали раніше, посилаючись на Біблію.
Дещо з цього я дізнався з дитячих книжок або дитячих видань Біблії. Іншого навчився з фільмів, телепрограм або радіопередач. Тоді як решту я почув від проповідників, які здобули біблійну освіту в університеті ВПН (Вигадування Переконливої Нісенітниці).
Хоча існує довгий список помилкових вчень, які регулярно викладають у синагогах і церквах, рідко можна знайти стільки неточностей в одній біблійній розповіді, як в історії про Ноя і потоп. Тут є щонайменше п'ять речей, які регулярно подаються як біблійна істина, але насправді такими не є.
Перераховую п'ять таких небіблійних вчень у порядку від найменш до найбільш спірних:
1. Перше помилкове вчення щодо історії про Ноя і потоп полягає в тому, що в ковчезі було по дві тварини кожного виду.
Правда в тому, що було сім пар чистих тварин і дві пари нечистих.
«З усякої чистої худоби візьмеш з собою по сім самців та їхніх самиць, а з худоби нечистої – по парі: самця та його самицю...» (Бут. 7:2)
2. Друге хибне вчення, яке багато хто з нас уперше почув на дитячих заняттях, з дитячих Біблій або інших книг, полягає в тому, що Ной збирав або ловив тварин, яких він узяв із собою в Ковчег.
Насправді, це Бог привів тварин до Ноя.
«Також із чистих тварин і з нечистих тварин, з птахів і з усіх плазунів, що на землі, по двоє ввійшли у ковчег до Ноя, самець і самиця, як і наказав Бог Ноєві» (Бут. 7:8-9).
3. Третє помилкове вчення з історії Ноя полягає в тому, що потоп тривав 40 днів і 40 ночей.
Однак Писання говорить, що повінь тривала близько року. Потоп почався, коли Ною було 600 років, і закінчився, коли йому був 601 рік.
«Через сім днів води потопу ринули на землю. На шестисотому році життя Ноя, другого місяця, сімнадцятого дня місяця, – цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, й повідчинялися отвори небесні...» (Бут. 7:10-11)
«На шістсот першому році, першого дня першого місяця зійшла вода з-над землі. Тож, розібравши покрівлю ковчега, Ной побачив, що вже підсохла поверхня землі» (Бут. 8:13).
4. Четверте помилкове вчення щодо історії Ноя має місце до безпосереднього знайомства з Ноєм. Мова про час, коли Бог описує занурення людства в гріховність, що прискорює потоп.
«І промовив Господь: Дух Мій не перебуватиме в людях повік, бо вони – тіло. Тож їхнього віку буде сто двадцять років» (Бут. 6:3).
Ґрунтуючись на цих словах, проповідники, рабини, вчителі та інші стверджували, що відтоді тривалість життя праведника становитиме 120 років. Однак, якщо вчитатися в контекст, то насправді йдеться про те, що Бог оголосив, що через 120 років станеться потоп, і все сталося саме так, як Він сказав. Це не означає, що люди не можуть дожити до 120 і більше років, адже Ной прожив понад 600 років після того, як Бог зробив цю заяву.
5. П'ята помилка, що стосується історії Ноя, також згадується ще до самого Ноя, на початку 6-го розділу Книги Буття. Ця неправда, найімовірніше, є найбільш спірною з п'яти, якими я ділюся сьогодні.
Ідеться про Нефілімів (велетнів), згаданих у Буття 6:4:
«У ті дні на землі жили велетні, особливо після того, як входили Божі сини до людських дочок, які народжували їм. Це були силачі – відомі люди стародавнього світу» (Бут. 6:4).
Є люди, які використовують одне це речення, вириваючи його з контексту, щоб обґрунтувати неправду про те, що Нефілімами були занепалі ангели, які мали стосунки з людськими жінками і породили на світ велетнів. Однак, якщо ви прочитаєте цей уривок у контексті, то побачите, що ці вірші взагалі не про це говорять:
«Коли кількість людей на землі почала зростати, в них народилися дочки. А сини Божі, побачивши, що людські дочки вродливі, брали їх собі за жінок, хто яку вподобав. І промовив Господь: Дух Мій не перебуватиме в людях повік, бо вони – тіло. Тож їхнього віку буде сто двадцять років. У ті дні на землі жили велетні, особливо після того, як входили Божі сини до людських дочок, які народжували їм. Це були силачі – відомі люди стародавнього світу» (Бут. 6:1-4).
У контексті ви помітите, що і про синів Божих, і про дочок людських йшлося до того, як уперше були згадані Нефіліми. І коли ми читаємо про Нефілімів, то бачимо, що їхнє перебування на землі позначається як щось окреме від синів Бога і дочок людських.
У цих віршах немає нічого, що могло б обґрунтувати вчення про те, що Нефіліми були синами Божими, або сказати, що вони мали стосунки з дочками людськими. Слово «нефілім» означає «занепалі», тому цілком можливо, що ці Нефіліми могли бути занепалими ангелами, які були на землі. Але в самому тексті немає підтвердження для хибної думки, що Нефіліми були занепалими ангелами, які мали стосунки з людськими жінками і народжували немовлят напівангелів-напівлюдей.
Що більше я вивчаю Біблію, то більше розумію, що треба буде ще багато чого забути з того, чого мене вчили, ґрунтуючись на Біблії, хоча насправді такого там не було.
Автор — Ерік Токаєр / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
