На русском языке читайте здесь — 7 вещей, которым мы можем поучиться у пятидесятников.
Сьогодні я хотів би поговорити про сім речей, яких ми можемо повчитися у п'ятидесятницької церкви. Обмовлюсь відразу, що думки, які я наводжу тут, належать до раннього періоду п'ятидесятництва. Мій дід був одним із перших пресвітерів цього руху. Звісно, з часом відбулася стагнація, але факт залишається фактом — упродовж багатьох десятиліть п'ятидесятницькі церкви були найгарячішими і найпрогресивнішими в християнстві.
Отже, перше: Радикальне покаяння. Якщо людина каялася і віддавала своє життя Богові — це було радикально. Тоді не було печива і кави в церкві, ніхто ні за ким не бігав — люди самі тягнулися на зібрання. Дуже часто після того, як людина приходила до Бога, з неї сміялися, відрікалися, а інколи й фізично знущалися, але їй було все одно, бо вона пізнала Бога!
Я часто думаю про те, що якби сьогоднішню церкву струсонути, як тоді, скільки людей узагалі залишилося б в церкві?
Друге: Вони вірили у святість. Віряни ходили в страху Господньому, а якщо хтось згрішив, то його брали на зауваження або виключали на якийсь період часу, очікуючи побачити плоди покаяння. З гріхом тоді компромісу не було.
Третє: Вони вірили в сім'ю. Таке слово як розлучення було виключене з лексикону. Усі цього боялися як вогню. Рівень розлучень серед членів церкви дорівнював практично нулю. Я не кажу вже про служителів.
Якщо, не дай Боже, пресвітер або диякон розлучався, то він до кінця життя сидів у церкві на задній лавці. Хтось скаже, що це жорстко, але це працювало! Вони не перекручували Писання, а буквально приймали місце з Біблії: єпископ має бути чоловік однієї дружини! Сьогодні ж ми бачимо, що деякі служителі не тільки вважають, що розлучення це нормально, а й відмовляються після цього залишити служіння, посилаючись на гіперблагодать...
Четверте: Вони рясно практикували дари Святого Духа. За розповідями мого діда, Дух Святий настільки могутньо рухався, що практично на кожному служінні люди бачили видіння, пророкували, отримували зцілення. Виявлялися такі чудеса, як примноження їжі, і навіть були випадки, коли святі переносилися з одного місця в інше, як диякон Пилип у книзі Діянь. Під час молитов люди несамовито тряслися, а іноді відривалися на півметра від землі...
П'яте: Вони були стійкими і сильними. Пресвітерів і проповідників кидали до в'язниць, але церква не зменшувалася. Дуже часто на служіння приходили представники влади і переписували всіх, кому до 18, а потім штрафували батьків за те, що ті агітують ходити до церкви неповнолітніх. Але нікому й на думку не спадало залишати своїх дітей після цього вдома!
Шосте: Усі жили общинним життям. Якщо було весілля, то всі збігалися і допомагали хто чим міг. Якщо був похорон, то вся церква приходила провести людину в останню путь.
Якщо один віруючий будував дім, то браття з церкви збиралися і допомагали йому. Якщо когось брали на так зване зауваження, людина змирялася і боялася бути відлученою від суспільства. Сьогодні ж: образили тут — піду в іншу церкву. Найцікавіше, що там приймуть і не запитають причини, чому ти пішов із першої церкви...
Останнє, найважливіше, сьоме: Євангельські віряни (я говорю не тільки про п'ятидесятників) — єдині, кого не зламала радянська влада. За часів атеїзму, комуністам вдалося зломити всі інші релігії, національні партії та інші рухи. У школі, коли нас примушували вступати в піонери і комсомол, тільки євангельські християни відмовлялися від цього. Не в образу, але я не бачив жодного представника іншої релігії, особливо тієї, що сьогодні претендує на єдину правильну церкву, який би тоді сказав: я вірю в Бога і тому відмовляюся вступати до піонерів чи до комсомолу. Але сьогодні, після того як прийшла свобода, вони заявляють, що вони є єдиними правильними, а ми, виявляється, вже сектанти. Я завжди думаю так: а де ж ти був, коли християнство було під забороною? Чому ти тоді мовчав?
Друзі, підсумовуючи, хочу сказати, що кожен рух у християнстві під час свого зародження завжди мав величезний вплив на суспільство. Я думаю, що ви чули таку приказку: у Бога немає онуків, у Бога є тільки діти. Дуже важливо, щоб друге і третє покоління так само палко продовжувало вірити і служити Богові.
Автор — Роман Савочка / romansavochka.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 26.07. Спасибо!
