photo — William Murphy, Flickr
На русском языке читайте здесь — Библия и однополый брак: 6 распространенных, но ошибочных утверждений.
Я чув багато різних теорій у громадських просторах. У подібних розмовах Слово Боже використовується як аргумент, щоб переконати церкви, що їм потрібно змінити свій погляд на одностатеві шлюби, незважаючи на те, що Писання абсолютно чітко виступає проти цього. І це виходить не тільки від газетних оглядачів, таких як Стів Блоу в «Даллаських ранкових новинах», але також від євангельських коментаторів, які стверджують, що це Біблія підводить їх до цього. Я розумію це бажання любити людей, яке походить із великої заповіді (Мт. 22:39), і я також бачу, що люди можуть ставити подібні запитання не з бажання бунтувати, прокладати «новий шлях» або відповідати культурі, але від чистого серця.
Щирі запитання заслуговують на щирі відповіді. Цю статтю написано для того, щоб протистояти тим, хто каже, що справжня спрямованість Біблії в тому, щоб радісно увійти в наш сміливий новий світ з відкритими обіймами і серцями. Я буду обговорювати тут різні твердження, спростовуючи думку про те, що Писання не безпосередньо відноситься до конкретних ситуацій нашого часу або що Писання незавершене за своєю суттю і недостатньо однозначне, що дає місце категоріям, які раніше були відкинуті.
Твердження 1: Ісус не говорить про одностатевий шлюб, отже, він щонайменше нейтрально до цього ставиться, якщо взагалі не відкритий до нього. Що Ісус не засуджував, то й ми не повинні засуджувати.
Цей аргумент будується на мовчанні, але ця тиша не перебуває у вакуумі. Ісус дає визначення шлюбу в Матвія 19:4-6 і Марка 10:6-9, використовуючи місця з Буття 1:26-27 і 2:24, щоб розібратися в цьому. Тут Він визначає і стверджує, що шлюб — це союз між чоловіком і жінкою, відображаючи той факт, що Бог створив нас чоловічої та жіночої статі, щоб піклуватися про творіння разом. У цьому визначенні одностатевий шлюб неможливий. Якби Ісус хотів сказати про право на якийсь шлюб поза цим визначенням — тут у Нього була така можливість. Але Він нею не скористався.
Ісус ніколи не говорив про одностатевий шлюб, тому що саме Його визначення шлюбу вже виключає таку можливість. Він не був таким вже мовчазним у цьому питанні, як дехто намагається це подати.
Твердження 2: Старий Завіт дозволяє всі види нині «заборонених» шлюбів, включно з полігамним і таким, який зараз кваліфікували б як інцест. Якщо це було дозволено, тоді напевно моногамні одностатеві стосунки мають бути дозволені.
Тут погляд на траєкторію цього твердження нам справді допоможе. Якщо ми простежимо, чого Святе Письмо справді нас навчає, то побачимо, що (1) — такі шлюби постійно зображуються як наслідок соціального хаосу і не стільки схвалюються, скільки просто описуються; та (2) розкриття Священного Писання у Новому Завіті звужує кількість варіантів до єдиного стандарту: одного моногамного союзу між чоловіком та жінкою, родинне ложе яких повинно бути невинним, а подружньої невірності в будь-яких її проявах потрібно уникати (Євр. 13:4). Крім того, старійшини (диякони, єпископи) повинні показувати приклад суспільству, як бути чоловіком однієї дружини (1 Тим. 3:2,12).
Отже, якщо ми робимо допустимими якісь нові категорії шлюбу — це виступає прямо проти поняття Писання про нього.
Твердження 3: Заборона одностатевих шлюбів подібна до минулої сліпоти церкви щодо рабства, прав жінок і вчення про геоцентричний всесвіт — те, що було «ясно» показано в Писанні, а зараз здається нам неправильним.
Це справедлива думка, що деякі погляди, які викладалися як очевидні в Писанні, насправді виявилися не такими вже й очевидними або навіть неправильними.
Герменевтична смиренність у всьому — це не погано. Але це палиця з двома кінцями. У той час, як щодо творіння/рабства/жінок можна вказати на уривки, в яких ставлення Писання протилежне до того, що було начебто очевидним (коли, наприклад, Павло просить Филимона прийняти Онисима, або коли Марія сидить поруч з Ісусом як Його учениця, або як Дух Святий перебуває в усіх жінках), ні в Старому, ні в Новому Завіті немає навіть нейтрального ставлення до одностатевого шлюбу. У кожному місці, де він згадується — ця тема подається в негативному світлі.
Тож тут нам теж може допомогти простежування розвитку цих питань у Писанні, але з приводу одностатевих шлюбів — ставлення до цього питання не змінюється. Воно постійно однаково негативне. І з цим варто рахуватися.
photo — Blavou — Wedding Photography
Твердження 4: Ми не дотримуємося всіх заповідей і законів Старого Завіту сьогодні (наприклад, закон про секс під час жіночої менструації або закон про певні типи їжі), то чому ж ми маємо приймати те, що Старий Завіт говорить про одностатеві шлюби?
Ми вже встановили траєкторію для цієї відповіді, коли сказали, що біблійні тексти про гомосексуальність і в Старому, і в Новому Завіті негативні. Залишилося зробити ще одне спостереження. Деякі тексти Старого Завіту говорять про питання, пов'язані з Храмом і поклонінням. Це не моральні закони, а обмеження, які відокремлювали Ізраїль від язичницьких народів, що оточували його, які були морально необмеженими та приносили в жертву певні види тварин (а іноді й дітей), що було частиною поклоніння. Це твердження не враховує цих біблійних особливостей. У деяких питаннях такий погляд зіставляє несумісне, оскільки питання нечистоти були залишені осторонь, коли язичники увійшли в лоно церкви (Дії 10:9-29; Еф. 2:11-22; Кол. 2:13-15).
Ми не читаємо Біблію, як плоский текст. Вона розвивається, навіть у поглядах на певні речі, тому що з приходом благодаті певні частини закону залишилися в минулому (Гал. 3; Євр. 8-10).
Твердження 5: Одностатевий шлюб нікому не шкодить, тому він є морально прийнятним, і люди повинні мати право вибору, що робити в цьому відношенні.
Цей аргумент не стільки біблійний, скільки логічний. Часто відповідь церкви про те, що «гомосексуалізм — це неправильно» була по-людськи аргументована дітонародженням.
Одностатева пара не може мати дітей. Але що ж тоді сказати про холостяків чи пари, які не хочуть або не можуть мати дітей? Справедливе протиставлення. Шлюб потрібен не тільки для того, щоб зачати дитину, так само і секс не тільки для продовження роду. У Пісні Пісень любов у шлюбі звеличується як самоцінність, так само, як і в багатьох псалмах і притчах. Але ось інше місце, де різниця статей має значення. У Буття 1 і 2 створення чоловіка і жінки як взаємодоповнювальної пари — людина, подібна до мене, але іншої статі, обидва створені за образом Господа — це частина Божого плану. Ця картина включає обох — чоловіка і жінку. Шлюб зображує взаємну співпрацю в проектованій різноманітності Божого творіння. Це розглядається як вершина творіння, оскільки це контекст, у якому Бог закликає нас керувати всім створеним. Частина цього задуму творіння у вихованні майбутніх людей, де повага до кожної статі необхідна і високо цінується.
А тепер я щиро поставлю складне запитання: яким чином повага до обох статей і їх цінність посилюється, утверджується і моделюється в одностатевому шлюбі? У ньому навіть немає можливості це показати. У певному сенсі, в нашому бажанні бути політкоректними, одностатевий шлюб — це дискримінація, де тільки одна стать бере участь у стосунках.
Разом з тим, люди мають право обирати, з ким їм жити, і вони морально відповідальні за цей вибір перед Богом. Наприкінці Він судитиме нас — гетеросексуальних чи гомосексуальних — за те, як ми жили в цій сфері, незалежно від наших національних законів. Ставлення церкви було вмотивоване не ненавистю або страхом, але зі справжньої віри, що те, як ми вирішуємо жити в цих найосновніших відносинах, впливає на наше суспільство позитивно або негативно. Таким чином, ми маємо обирати мудро, як індивідуально, так і загалом як людство. Для тих, хто довіряє Святому Письму, це означає ходити відповідно до плану і стандартів, про які Бог говорить, що вони найкраще підходять для любові і процвітання.
Твердження 6: Стародавній світ не розумів справжньої одностатевої любові, тож це нова категорія до розгляду.
Очевидно, ні Ісус, ні Павло, ні навіть Бог Отець, який надихнув Писання, не розглянули цю категорію. Але це твердження ігнорує те, як широко були поширені одностатеві стосунки в стародавньому світі. Не всі вони були образливими або протиставленими грубій соціальній владі. Це класичний приклад «хронологічного снобізму», який К. С. Льюїс описав як «некритичне прийняття інтелектуального клімату, поширеного в нашому часі, та припущення, що все, що застаріло з цього приводу, — уже дискредитоване» (Здивований Радістю, 206), і який його друг, Оуен Барфільд, пояснив як віру в те, що інтелектуально людство «нудилося протягом незліченних поколінь у найбільш дитячих помилках з приводу всіляких важливих питань, поки це не було змінено якимось простим науковим висловом\відкриттям минулого століття» (Історія в англійських словах, 154) .
Таке твердження різко занижує ті стандарти, які представляє стародавнє життя, і воно ігнорує той факт, що стародавня культура доволі стабільно відкидала ідею одностатевого шлюбу. Ця думка важлива для розуміння того, чому Павло називає подібні стосунки ганьбою і ганебними пристрастями (Рим. 1:26-27, див. також Мт. 15:19). Невірність не просто щодо іншої людини, а щодо всього Божого задуму, Його зображення чоловіка і жінки.
Дещо священне і глибоке
Приділяти пильну увагу траєкторії Писання — навіть прагнучи любові та моногамності — не означає відкривати двері для дозволу одностатевих шлюбів. Насправді, це приводить нас до зворотного.
Священні стосунки дають нам розуміння про те, що є щось глибоке в Божому образі чоловіка і жінки (Еф. 5:32) — щось, що робить шлюб унікальним серед усіх видів людських взаємин.
Автор — Деррел Бок / thegospelcoalition.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
