Де був Бог під час Голокосту?

На русском языке читайте здесь — Где был Бог во время Холокоста?

Де був Бог під час Голокосту? Чому Він мовчав? Не завжди просто говорити на подібні теми, тому що істинне питання веде нас за межі цього окремого випадку, в якому одна раса або народ бореться проти іншого. Ми говоримо про природу людини, яка поширюється на всі народи і всі часи. Лише протягом минулого століття було вбито сотні мільйонів людей.

Коріння зла знаходиться в наших думках, рішеннях і справах. Бог не обирав зло в цьому світі, — це зробили ми, людство. І що ще більше зачіпає, так це те, що це сталося з нами, євреями, обраним Божим народом.

Бог дав людству вільну волю. А з нею приходить і величезна відповідальність. Оскільки наші рішення дають результати і призводять до далекосяжних наслідків. Подивіться навколо — все залежить від наших рішень. Від невеликих конфліктів до жорстоких експериментів над людьми і повним занепадом людської поведінки. Голокост жахливий, але це прекрасний приклад того, наскільки поганим і радикальним може стати людське серце, коли людина займає позицію, яка належить Богу.

Протягом кількох тисячоліть наш народ страждав, зазнаючи переслідувань і побоїв від жорстоких народів. У цьому випадку різниця полягає в тому, що під час Голокосту вже існували технології, щоб задокументувати цю жорстокість. І урок полягає в тому, що не має значення, наскільки розвинене суспільство, наскільки бюрократизована, освічена й культурна система, в якій ми живемо — ніщо з цього не здатне стримати людське серце. У кожному поколінні ми перебуваємо на межі знищення, але Бог бачить усе і пам'ятає все.

Де був Бог? Посеред Голокосту

Разом із нашим народом, коли кожен із шести мільйонів ніс свій біль і трагедію своєї родини, Бог переживав біль кожного разом із ним. І точно так само, як батько, який відчуває біль своєї дитини, Творець відчуває біль Свого творіння. І коли Бог буде винагороджувати праведників з народів, Він також буде судити зло серед народів за всі злочини, скоєні проти Його народу.

«Після цього ангел, який розмовляв зі мною, сказав мені проголосити та й сказати, що говорить Господь Саваот: Я до ревнощів люблю Єрусалим, і щодо Сіону відчуваю велику турботу. А тому Я дуже обурений на народи, котрі поводяться легковажно. Бо коли на короткий час запалав Мій гнів на Ізраїль, вони ще примножували його нещастя» (Зах. 1:14-15).

«Послухайте, що говорить Господь Саваот! Адже задля Своєї слави Він Мене послав до вас з такою вісткою про народи, котрі вас грабували: Той, хто доторкається до вас (Мого народу), торкається зіниці Мого ока. Тому що Я піднімаю проти них (інших народів ) Свою руку, і вони стануть здобиччю тих, котрі були ними поневолені. Тоді і ви зрозумієте, що Господь Саваот Мене послав!» (Зах. 2:12-13)

Ми не роботи. І Бог не робить вибір за нас

Але Він використовує ті рішення, які приймаємо ми, навіть погані, щоб принести хороше. Навіть ту бійню, яку влаштували з нами антисеміти, Бог використав, щоб дати нам надію і країну. Не тому, що ми святі або досконалі, а тому що Бог вірний обітницям, які Він дав 2600 років тому.

«Проте Я відновлю святість Мого величного Імені, знеславленого між народами, яке ви серед них опоганили. Народи пізнають, що Я – Господь, – говорить Владика Господь, – коли на їхніх очах явлю Свою святість у вас. Я візьму вас з-посеред народів, зберу вас з усіх країн і поверну вас у вашу землю» (Єз. 36:23-24).

Д-р Віктор Франкл, психіатр єврейського походження, який пережив Голокост, написав у своїй книзі «Людина в пошуках сенсу» таке:

«Якщо в житті взагалі є сенс, тоді має бути сенс і в стражданнях. Страждання — це невикорінна частина життя, навіть у вигляді тяжкої долі або смерті. Без страждання і смерті людське життя не може бути повним. Те, як людина приймає свою долю і всі страждання, які вона тягне за собою, те, як вона бере свій хрест, дає їй змогу, навіть за найскладніших обставин, надати своєму життю глибшого сенсу... Не думайте, що ці роздуми не від світу цього і далекі від реального життя. Це правда, що тільки деякі люди здатні досягти таких високих моральних стандартів».

Сенс життя полягає в тому, щоб чимось жертвувати заради інших. Віддавати від себе іншим, навіть якщо це тягне за собою страждання і, можливо, навіть смерть. Точно так само, як батьки готові віддати все своїм дітям.

Це не збіг, що в івриті слово «терпіння» походить від слова «страждання».

Навіть у смерті є сенс. Деякі віддали свої життя, щоб врятувати інших. Ми всі знаємо і можемо згадати героїв минулого, які наважилися принести себе в жертву і навіть померти. Хорошим прикладом є День пам'яті загиблих ізраїльських солдатів. Наш народ був наче вівця, яку вели на заклання, але завдяки тим стражданням і смерті, які ми згадуємо в День пам'яті жертв Голокосту і в День пам'яті загиблих ізраїльських солдатів, ми можемо вшановувати життя в День Незалежності.

Автор — Ейтан Бар / oneforisrael.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org