Навіщо потрібна десятина?

На русском языке читайте здесь — Зачем нужна десятина?

Коли йдеться про гроші, виникає чимало запитань. І пожертви у вигляді десятини Богові — не виняток. Людям, які не вірять у Бога, взагалі важко зрозуміти, навіщо віддавати частину прибутку «кудись», а віруючі часто не до кінця усвідомлюють духовну суть і важливість цього вчинку. Отже, навіщо ж потрібна десятина, особливо в Новому Завіті?

Задовго до того, як це стало законом, Авраам, відокремлений від ідолопоклонників, приніс десятину Мелхиседеку (Буття 14:20). Яків склав обітницю віддати десяту частину від того, чим благословить його Господь (Буття 28:22). У цих двох прикладах ми бачимо, що люди робили це самі — як знак (що згодом переріс у звичай) своєї поваги до старших; Бог не наказував їм цього робити.

Потім євреї 430 років жили в єгипетській землі й забули про свого Бога — у цей період у Писанні немає жодної згадки про те, що вони приносили десятину Всевишньому.

ДЕСЯТИНА У СТАРОМУ ЗАВІТІ

Синайський Закон передбачав принесення таких десятин:

• для утримання левітів (Левіт 27:30-33; Числа 18:21-24; Неємія 10:37-38);
• до Єрусалимського Храму на різні потреби (Повторення Закону 12:6-12; 14:22-27);
• для забезпечення левітів, приходьків, вдів і сиріт — кожні 3 роки (Повтор. 14:28-29; Амоса 4:4).

У Старому Завіті зміна, оновлення людської душі відбувалося через зовнішній вплив, через тіло. Вияв любові до Бога, вдячність Йому, вірність Господу обов’язково супроводжувалися сотнями фізично виконуваних ритуальних заповідей. Сьогодні ми живемо за Новим Завітом з Богом Ізраїля, згідно з яким зміна, освячення та оновлення нашої душі відбуваються зсередини — з нашого відродженого духу. У Єремії 31:31–34 сказано:

«Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!

Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!»

Це пророцтво Танаха говорить, що особливою рисою Нового Завіту буде те, що Бог вкладе всередину, у серця тих, хто вірить у Нього, Свій закон. Він не звільнить їх від закону, Він не скаже їм: «Все! Закон у минулому!» Ні! Але закон буде набагато глибше вкорінений у серцях віруючих.

Це пророцтво цитує апостол Павло в Посланні до Євреїв 8:8-13:

«Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового, не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!

Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм! І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них! Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!»

Багато чого зі Старого Завіту замінено в Новому, але не все. Чому? А тому, що основа Старого Завіту така сама, як і в Новому, — це дві головні заповіді:

• любов до Бога,
• любов до людей.

Тому Ієшуа сказав: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати» (Матвія 5:17). Слово «виконати» у перекладі з грецької мови означає «наповнити». Ієшуа прийшов, щоб наповнити сенс Закону та біблійних пророцтв. Тому ми бачимо, що в перших месіанських громадах люди продавали все своє майно й віддавали Богу (а це було набагато більше, ніж десятина!).

СЕРЦЕ І ДАР У РУЦІ

У месіанській єврейській громаді ми віримо, що, як і за часів Старого Завіту, ніхто не повинен з’являтися перед Господом з порожніми руками (Втор. 16:16-17). Наше серце й руки взаємопов’язані — дар у руці свідчить про нашу вдячність за те, що Бог уже дав. Адже Він також хоче, щоб ми звертали увагу й цінували благословення, які Він нам дає. Ми ж нічого не можемо дати Йому, чого б спочатку не отримали від Нього.

Отже, Бог завжди дивиться на наше серце. У Старому Завіті Він не приймає жертв і приношень, коли серце народу далеке від Нього (Амос 5:21; Ісая 1:10-15). А в Новому Завіті ми маємо яскравий приклад Ананія та Сапфіри (Діяння 5:1-5), а також «Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтянам 9:7).

Віруючі в Ієшуа, які довіряють Йому, стають дітьми Авраама, якщо ходять шляхами його віри. Таким чином, праведність зараховується з кожним кроком віри і в майбутньому буде зарахована як підсумок усього життя.

ДЕСЯТИНА У НОВОМУ ЗАВІТІ

У Новому Завіті є багато місць, що говорять про необхідність забезпечення життя громади, її служителів та нашу безпосередню відповідальність у цьому забезпеченні:

• забезпечення служителів (Матвія 10:8-9; Луки 10:7; 1 Коринтян 9:6-11; 1 Тимофія 5:17-18);
• забезпечення вдів, сиріт, незаможних (Ефесян 2:13; Якова 1:27; Галатам, розділи 1 і 2);
• забезпечення приїжджих (1 Петра 4:9; Римлян 12:13). Порівняйте ці уривки з Писання зі старозавітними заповідями.

У громаді ми приносимо свої десятини та пожертви як подяку за те, що Бог уже зробив для нас, і за те, що ще готовий зробити завдяки нашій вірі в Його любов і всемогутність. Ми віримо, що «коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!» (Матвія 5:20) і тому даємо десятину та пожертви.

Багато хто приймає рішення жертвувати понад десятину, збільшувати свої пожертви в кризових ситуаціях. І ми бачимо багато свідчень про те, як Бог дивним чином відповідає на такі кроки віри.

Автор — Ірина Свідерська, Месіанська біблійна школа КЄМГ
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org