Не засуджуйте харизматів

На русском языке читайте здесь — Не осуждайте харизматов.

Кажуть, що харизматичний рух викликає розбіжності. Щоразу, коли люди долучаються до нового потужного руху, порушується статус-кво. Піднімаються червоні прапори. Проводяться межі.

Я б запитав: а чого ще можна було очікувати?! Будь-яка настільки велика сила, як ця, неодмінно викличе хвилювання.

Харизматичний рух зростає як на дріжджах. Навряд чи знайдеться церква будь-якої деномінації, на яку прямо чи опосередковано не вплинуло б це явище.

А що, якщо воно має відгомони? Якби це було не так, воно не було б настільки значущим.

Хіба щоразу, коли меншість у релігійній громаді починає наголошувати на доктрині нового народження, це не розгойдує човен?

Щоразу, коли невелика група віруючих починає наголошувати на значенні божественного зцілення, чи не порушує це статус-кво?

Усе нове неодмінно зазнає критики, тож проблема не в розбіжностях.

Деякі види розколу є корисними. Наш Господь сказав: «Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча» (Матвія 10:34).

Традиції та звичаї, які не ґрунтуються на Божому Слові, потрібно викорінювати, наскільки боляче не було б. Чисте Боже Слово має бути основою, інакше доктринальна структура не встоїть.

Ще одне звинувачення на адресу харизматичного руху: «Воно емоційне!» Я покажу вам це. Надприродні явища Святого Духа хвилюють людей як ніщо інше. Але зачекайте хвилинку. Відколи це Бог став безпристрасним? Ви коли-небудь спостерігали за грозою?

Церква Ісуса Христа зародилася в надзвичайно емоційній атмосфері. Вогонь, вітер, шум! Ця сцена описана в Книзі Діянь, розділ 2. Серце — це те місце, де зберігаються наші емоції.

І це саме те місце, куди входить Дух Божий — у наші серця!

Цей світ — найтихіше місце, де коли-небудь житимуть християни. На небесах буде гамірно.

Звісно, було б справді прикро, якби в людини не було «нічого, крім емоцій» у так званому досвіді спілкування з Богом; але, з іншого боку, неможливо мати Бога у своєму серці, не відчуваючи взагалі жодних емоцій, незалежно від того, чи проявляються вони зовні, чи ні.

Згадайте лише, що в день П’ятидесятниці, коли Петро та інші апостоли були охрещені Святим Духом, «інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!» (Діяння 2:13).

Ще одна помилка щодо харизматичного руху полягає в тому, що це просто тимчасова примха. «Залиште цей рух у спокої; він скоро зникне». Але він нікуди не зник протягом тривалого часу. Він існував в 1901 році (у Топіці, штат Канзас). Він потрапив на шпальти газет у 1906 році (у Лос-Анджелесі, Каліфорнія). Він лиш більше розширився в Торонто в 1994 році та в Браунсвіллі роком пізніше. Харизматичний рух призвів до виникнення великих церковних об’єднань (таких як Асамблея Божа, заснована у 1914 році). Він сягає, щонайменше, трьох поколінь, і в ньому беруть участь мільйони людей. Незалежно від того, називають їх «п’ятидесятниками» чи «харизматами», ігнорувати їх неможливо. Вони вже нікуди звідси не дінуться!

Одне з найдивніших критичних зауважень на адресу харизматичного руху звучить так: «Він екуменічний!» Вони кажуть, що він допомагає формувати всесвітню церкву. Вони звинувачують його в тому, що він грає на руку безбожникам, які хочуть, щоб усі конфесії були об’єднані в духовний Вавилон, який у кінцевому підсумку слугуватиме антихристу.

Це зовсім не так! Харизмати не працюють на жодне «злиття церков». Вони просто визнають «єдність віруючих». Не забувайте молитву Ісуса:

«Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми» (Івана 17:21–22).

Необхідно стерти церковні відмінності, щоб віруючі християни всіх конфесій любили одне одного! Ми можемо бути єдині в дусі, не будучи єдиними в організації.

Нарешті, часто лунає критика, що харизмати займають позицію «я святіший за тебе». Абсолютно недоречно, щоб хтось, наповнений Святим Духом, відчував свою перевагу, бо річкою Божою наповнені найприниженіші місця. Кожен, хто прагне наповнитися Духом, повинен упокоритися й визнавати свою недостатність. Бог дає Духа не тим, хто гідний, а тим, хто потребує й визнає свою потребу.

Не засуджуйте харизматів.

Вони отримали щось від Бога, і це те, що повинен мати кожен віруючий християнин. Критицизм не зупинить течію цієї могутньої річки Божого благословення. Це лише завадить благословенню текти туди, куди Бог хоче його надіслати.

Автор — Імна Лакус / mycharisma.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org