На русском языке читайте здесь — Опасность земного мышления.
В Євангелії Бог дає людині недвозначні вказівки щодо того, як слід формувати своє ставлення до життя і до навколишньої реальності. Фактично, заповіді «Люби», «Пробачай», «Підстав другу щоку» та інші вказують не стільки на вчинки, скільки на спосіб мислення. Якщо глибше зануритись у Біблію, то можна побачити, що Бог прощає людину за будь-який гріх безумовно, але лише за однієї умови – якщо людина справді цього захоче і покається.
Грецьке слово «метанойя», яке перекладають як «покаяння», означає «зміну розуму, трансформацію мислення». Саме це проповідували пророки, Іван Хреститель та Ісус. Чому ж так важливо мати покаянний стан розуму? Лише в цьому стані ми правильно сприймаємо дійсність і щиро відкидаємо навіть уже вчинені гріхи, що робить можливим Прощення і дієвим Викуплення.
На противагу цьому існує земне мислення. Воно формується виключно натуралістичними принципами – законами сили, домінування та вигоди. Такий «тваринний розум» схиляє людину до відкидання Бога і Божого закону, роблячи проповідь, за словами апостола Павла, «безглуздою». Натуралістичне мислення прагне розвивати хитрість, спритність, силу в усіх її проявах, харизму, здатність впливати і досягати свого будь-якою ціною. «Тваринний спосіб мислення» зосереджує людину на досягненні видимих цілей і негайної вигоди «тут і зараз», нехтуючи духовними категоріями, якщо вони не приносять користі. Таким чином, цей «закон джунглів» робить людину короткозорою, обмеженою і… нерозумною. Не важко помітити, що сучасна геополітика, керована нехристиянськими ідеями, часто ґрунтується саме на такому (тваринному) підході: війни, соціальна нерівність, насильство, злочинність, корупція та багато інших проблем, які є наслідком саме натуралістичного мислення.
Якщо вірити, що Ісус є Сином Божим, тобто самим Богом (а це підтверджується фактом воскресіння), то Його слова слід сприймати як авторитет, незрівнянно вищий за будь-які філософські концепції чи людські уявлення про добро.
Отже, поширене й активно пропаговане сьогодні натуралістичне мислення виявляється прямо протилежним Слову Ісуса: там, де Він каже: «прощайте – і будете прощені», тваринна природа відповідає: «я запам’ятаю і помщуся»; де Він навчає: «любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто вас проклинає», натуралізм наполягає: «люби лише себе і своє коло та дій виключно у власних інтересах»; де Слово закликає «поводься з ближнім так, як хочеш, щоб поводилися з тобою», матеріалістичне мислення стверджує: «я чинитиму так, як мені вигідно, а тих, хто не відповідатиме взаємністю, знищу»; де Ісус говорить «Я посилаю вас, як овець серед вовків», закон джунглів холодно нагадує: «виживають лише хижаки» – і так далі.
На перший погляд, об’єктивний закон життя справді ніби відповідає такому земному мисленню: «Мені ж необхідно виживати на цій землі, серед цих людей, у цих обставинах – я мушу “вити по-вовчому”». Однак це глибока омана, і саме вона становить головну небезпеку земного способу мислення, адже воно перетворює порок на необхідність. Річ у тім, що коли ми говоримо про категорію «виживання», ми беремо за мірило лише видиме, доступне людському досвіду – себто життя на землі з його середньою тривалістю 70–80 років, а також усе, що потрібно для матеріального забезпечення цього періоду і, як правило, ще й свого кола – дітей, родини тощо. Земне мислення ставить у центр природне – те, що здається життєво необхідним: фізичне виживання, комфорт і задоволення. І саме такий спосіб мислення не дозволяє побачити повну картину людського буття, яке аж ніяк не обмежується лише земним існуванням. Якщо ж, знову-таки, Ісус є Сином Божим, то Його слова про Царство Небесне і ад слід сприймати з усією серйозністю – а це означає, що людське життя призначене для вічності.
Отже, натуралістичне мислення звужує горизонт людини, засліплює її і нав’язує власні правила гри. Проте небезпека не лише в цьому: маючи тваринний спосіб мислення, ми все одно не уникнемо вічності, але, підкоряючись йому, робимо себе нездатними до справжнього життя – того життя, для якого нас задумав Творець.
Питання полягає ось у чому: чому саме сьогодні світ якось особливо зосереджений на тому, щоб формувати з людей «хитрих тварин»? Адже, якщо проаналізувати культуру й спосіб життя людей, які жили кілька поколінь до нас, така популярність тваринного мислення ніколи не була настільки відчутною. Чому саме тепер людина втрачає відчуття часу, уявлення про вічність, нехтує потребою розмірковувати, осмислювати власний шлях і піддається ілюзії постійної нестачі часу? Так, це ознаки останніх часів, постапокаліптичного періоду, про який говорив Ісус. Але в чому його сутність? Метафорично кажучи: що густіша темрява, то яскравіше сяятиме світло. Саме в такий час необхідно з особливою наполегливістю і ревністю плекати покаянне мислення, свідомо протистояти й рішуче відкидати мислення земне.
Серед іншого, саме це і є тою оливою у лампах, яка дасть нам змогу зустріти Господа.
Автор — Іван Невмержицький
Последнее: 05.05. Спасибо!
