На русском языке читайте здесь — Неприкосновенность «помазанников Божьих» или уход от ответственности.
У 1-й книзі Самуїла 26:9 ми читаємо про відмову Давида позбавити життя Царя Саула, незважаючи на те, що сам Саул переслідує Давида і бажає його смерті. Давид наздогнав Саула і відповідає Авішаю який просив дозволу вбити Саула одним ударом:
«Але Давид сказав Авішаю: Не вбивай його! Адже хто будь-коли підіймав свою руку на Господнього помазаника, й при цьому залишався непокараним? Далі Давид додав: Як живий Господь, – лише Він, Господь, його може уразити: або прийде його день, і він помре, або вирушить на битву, і там загине» (1 Самуїла 26:9-10).
Небезпечне вчення
З цього місця Писання деякі лідери вивели дуже небезпечну доктрину духовної влади. Ось деякі аспекти цього вчення. По-перше, пастор громади, або єпископ мережі громад, розуміється як той, хто має таке саме положення, що й Цар Ізраїлю в стародавні часи. Він помазаник Божий. Тому він не може бути зміщений ніякою силою людською, що б він не робив. Він перебуває поза дисципліною громади. Він той, хто ухвалює рішення. У нього, можливо, є старійшини або рада, але вони лише порадники, і всі остаточні рішення приймає він сам. У своїй сфері він є вищою інстанцією, диктатором. Якщо він має щось проти інших людей, або їм не подобаються його рішення, у них є два варіанти. Або стати під його владу і довірити становище Богу, або по-тихому піти з громади. У будь-якому разі, вони не спричинять жодних хвилювань і протестів своїм відходом.
По-друге, авторитет пастора або єпископа подається в абсолютному сенсі. Щойно ви дізнаєтеся, кого Бог обрав, це подається як правильне розуміння лідерської позиції. Така персона може бути вищою за помісну громаду або навіть за весь рух, але в усіх випадках ми чуємо: «Не торкайтеся помазанників Божих». Це вчення небезпечне. Деякі з таких людей, як ми знаємо, зрештою можуть закликати свою паству до масового суїциду. І тим більше це шокує, що подібне має місце по всьому світу, і навіть зустрічається в єврейському месіанському русі. Я вважаю, що це руйнівне і диявольське вчення і вважаю, що люди повинні відокремитися від тих, хто так вчить.
Керівництво громади в Новому Завіті
Одразу хочеться зазначити, що хоча помазане лідерство є важливим, але модель керівництва в Новому Завіті — це не модель «пастор-цар» або «апостол-цар». Жоден текст цього не підтверджує. І хоча я вірю в роль старшого пастора або апостола (або рабина в єврейській месіанській громаді), ця роль — бути лідером команди старійшин, які спільно, з відповідальністю приймають стратегічні рішення. Це явно проглядається в книзі Дій, де старійшини в безлічі призначаються вести громади, насаджені Павлом. Ми ніде не бачимо посилань на головного лідера. І Тимофій, і Тит були за рівнем апостолами, призначеними старійшинами.
Тому в Новому Завіті немає підтвердження диктаторської моделі керівництва. Навіть сам Єшуа піднімав лідерів і встановлював рівні стосунки з Ним, називаючи їх друзями.
Правда про авторитет Царя в єврейському Писанні
Ця модель також ігнорує й інші доводи з Танаха. Цар — не абсолют, як може подумати дехто, хто читає вищенаведений уривок з 1-ї книги Самуїла. Зауважте, що в Писанні ми бачимо поділ влади між священиками, пророками і державними правителями. І все це пов'язано з Богом. З якоїсь причини Давид як цар-пророк знав, що він не повинен позбавляти Саула життя, але це не є правилом для всіх подібних випадків. Пророк Єлисей помазав Єгу особливо на те, щоб той позбавив життя нечестивих царів Ізраїлю та Юдеї. Він це робив з Божого благословення. Крім того, пророки Ізраїлю викривали царів, реально підриваючи те, що ті збиралися робити. Було дуже непросто бути пророком у ті часи, адже їх вбивали, ув'язнювали і кидали в ями, як Єремію в його останні роки служіння. Вони вже точно не зміцнювали правління царів, позицію яких оскаржували. Проте вчення про «недоторканність Божих помазаників» стверджує, що пастор або апостол не може бути оскаржений. Тому, якщо пастор грішить, бреше, ображає людей або блудить — ніхто не протестує. Деякі з цих лідерів можуть бути вкрай порочні, але люди все ж ухиляються від праведних сумнівів у цьому питанні.
Невдача моделі «недоторканності» в розумінні здорової громади
Одним із найбільш проблемних аспектів цього вчення є розуміння природи побудови Новозавітної громади. Це наше покликання як лідерів творити з людей одну згуртовану спільноту. Я знаю, що це йде врозріз із сучасним «церковництвом», де вся суть церкви — лише релігійне дійство. Але центральна ідея Новозавітних Писань — учнівська спільнота заповіту, що будується на довгострокових взаєминах. Якщо її керівник падає або взагалі залишає громаду, вона має пережити це, бо люди вже згуртувалися раніше. Будь-яка людина може ініціювати процес коригування будь-якої іншої людини, не виключаючи керівника, як написано в Євангелії від Матвія 18:15: «Коли ж згрішить брат твій...» Керівник — перший брат у черзі, покірний слуга і будь-хто може бути причетний до його виправлення. Цінність громади — причина, через яку наші громади Тіккун ухвалюють рішення про свій річний бюджет, затверджують раду старійшин і мають погоджувати всі основні рішення зі старійшинами. Хибне вчення робить керівника власником громади, а не людей, і ці люди повинні тихенько йти, залишати громаду заради спокою недоторканного лідера.
Уроки церковної історії
Після того як Протестантська Церква народилася в Реформації, нові моделі лідерства розвинулися в протестантських деномінаціях. Вони знали корумпованість форм монархічного керівництва минулих днів у Католицькій Церкві, і домагалися, щоб у церковному керівництві було запроваджено систему балансу і противаг. Наші громади прагнуть робити висновки з історії, і запроваджуючи ці системи балансу у своєму керівництві, і в помісних громадах, і в усій мережі громад. Водночас, дозволяючи справжнім, помазаним лідерам вести і процвітати без необґрунтованих обмежень, як можна бачити в деяких інших формах керівництва.
У моєму керівництві Союзом Месіанських Єврейських Громад (UMJC) я також шукав, і вважаю що успішно, впровадження такої системи стримувань і противаг. Ми додали до мудрості церковної історії ролі апостолів і пророків (і п'ять напрямків служінь) у керівництві наших громад, і воно перебуває під управлінням підзвітних старійшин зі стримуваннями і противагами. Існує підзвітність лідерам громади і об’єднання громад. На жаль, більшість вірян прагнуть просто бути там, де їм подобається, і де хороша програма. Я думаю, що це велика помилка, і питання керівництва має відігравати суттєву роль під час вибору громади.
Я знаю, що деякі представники Новоапостольського руху вчать монархічної моделі диктатора-апостола так, ніби це біблійна модель.
Мені знайомі моделі в ультраортодоксальному юдаїзмі, які, проводячи єврейські паралелі до цього вчення, підпорядковують громаду головному рабину в династичному стилі, в ультраортодоксальному житті. В обох випадках це формує культ і є жахливою помилкою. Такий підхід зруйнував багатьох, призвів до фінансового краху, сексуального насильства, приниження особистості та інших видів кричущої несправедливості.
Тож давайте щось робити з цим нечестивим вченням. Воно зміцнюється знизу. Дамо Господу визначити сильних лідерів, на яких можна покластися в їхній відповідальності. Я ніколи не керував жодною духовною організацією, громадою, мережею громад і будь-чим іншим, де я не міг би бути виправлений, дисциплінований і навіть зміщений з причини гріха.
Автор — Даніель Джастер / ravivfrance.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
