На русском языке читайте здесь — Пять молитв для тех, кто ждет.
Очікування. Мало що може бути менш бажаним.
Мало хто з нас, якщо взагалі такі є, готові добровільно відчувати наснагу, щоб потім переживати сильний крах надій. «Надія, яка довго не збувається, послаблює серце» (Притчі 13:12). Коли ми довго очікуємо на щось по-справжньому дорогоцінне, наші надії можуть здійматися і вмирати сотні разів. Відчуття пригнічення й скорботи стає для нас постійним супутником.
Небагато переживань занурювали нашу віру у вогонь на такий довгий час. Але, з іншого боку, мало що має такий потенціал, щоб змінити нас на краще. Як пише Пол Тріпп: «Суть очікування не в тому, що ви отримуєте в підсумку; суть у тому, ким ви стаєте, поки чекаєте». Бог готовий використати вогонь очікування, щоб розвинути нашу віру, розтопити наші шлаки і вивести нас зміненими й очищеними.
Якщо ви опинилися посеред тривалого й болісного очікування, ось п'ять молитов, які треба принести перед Богом: п'ять прохань про те, щоб Він робив Свою роботу під час вашого очікування, щоб наблизити вас до Ісуса.
1. Зміцни мене, щоб я міг терпляче чекати.
«Тому й ми… не перестаємо за вас молитися і просити, щоб ви сповнилися пізнанням Його волі в усякій мудрості й духовному розумінні; щоб ви поводилися гідно Господа...зміцнюючись усякою силою – за могутністю Його слави, для всякої витривалості та терпеливості» (Колосян 1:9-11).
Майже кожна сфера сучасного життя навчає нас мистецтва нетерпіння. Наша культура і (соціальні) медіа культивують у нас смак до зручності, комфорту і миттєвого задоволення наших потреб і бажань. Тому, коли Бог каже нам почекати в питанні шлюбу, дітей, роботи або здійснення будь-якої мрії набагато довше, ніж ми припускали, як нам не уподібнитися народові Ізраїлю, який блукав пустелею, «став нетерплячим на дорозі» і «говорив проти Бога» (Числа 21:4-5)?
Нам потрібен Бог, щоб зміцнити нас терпінням. Терпіння, як показує молитва Павла за Колосян, — це не слабкість людей, у яких немає влади отримати те, чого вони хочуть. Терпіння — це здатність продовжувати проходити труднощі, долати зневіру та ігнорувати обхідні шляхи з серцем, сповненим віри, і устами, сповненими хвали.
Терпіння — це сила Йосипа, який провів найкращі роки свого життя в темниці і сказав: «Бог повернув це на добро» (Буття 50:20). Терпіння дозволяє нам дивитися на всі розчарування і манівці і говорити Богові: «Я не знаю, що Ти робиш, Отче. Я не хочу бути на цьому місці. Я ніколи не думав, що опинюся тут. Але Ти мудрий і добрий, і я вірю, що Ти плануєш щось чудове. Зроби мене сильним, зміцни мене, щоб я міг терпляче чекати».
2. Пробуди мене для сьогоднішнього дня.
«Цей день особливим зробив Господь, – радіймо та веселімося в ньому!» (Псалом 118:24)
Очікування може змусити нас жити у двох місцях одночасно. Наші тіла начебто присутні тут і зараз, але серця вже давно покинули теперішній момент, зібрали валізи й розбили намет у фантастичній країні майбутнього життя. Ми продовжуємо робити необхідні кроки, але очікуємо, що сьогоднішній день навряд чи принесе щось вартісне.
Ми потребуємо того, щоб Бог пробудив нас для дня сьогоднішнього. Сьогодні милосердя Боже оновилося зі сходом сонця (Плач Єремії 3:22-23). Сьогодні небозвід сповіщає Його славу і красу (Псалом 19:1). Сьогодні Бог повторює історію Своєї любові (Римлян 5:8). Сьогодні у нас є хрест, який ми повинні брати (Луки 9:23). Сьогодні у нас є люди, яких треба вислухати; люди, яким треба служити і яких треба прощати (Колосян 3:12-13). Сьогодні у нас є добрі справи, які ми повинні зробити (Ефесян 2:10).
Неважливо, наскільки світськими і приземленим або далеким від світу наших мрій воно здається, саме сьогодні — це той день, який створив Господь. Це дар для нас, навіть якщо ми хотіли б отримати в дар щось зовсім інше. Навіть очікуючи, можна радіти і веселитися сьогодні.
3. Утримай мене від дурних найкоротших шляхів.
«Якщо навернетесь і збережете спокій, то спасетесь. Ваша сила в спокої та довір’ї… Але ви не захотіли» (Ісая 30:15).
Наш світ рясніє дурними найкоротшими шляхами — можливістю перейти з вузького шляху, що веде до життя, на шлях, що заспокоює нашу плоть. Тривалі сезони очікування просто роблять такі короткі шляхи більш очевидними.
У Святому Письмі є певна кількість персонажів, які вирішили, що їм набридло чекати. Ціле покоління, що блукало пустелею, втомилося чекати, поки Мойсей зійде з гори Синай, несучи їм Слово Боже. І тоді вони вирішили, що краще самі створять собі богів (Вихід 32:1). Цар Саул, чекаючи, поки Самуїл прийде і принесе жертвоприношення перед битвою, вирішив, що він сам зіграє роль священника (1 Самуїла 13:8-10). Ізраїльтяни, які очікували, що Бог позбавить їх від ворожих армій, вирішили, що краще замість цього просто купити собі допомогу єгиптян (Ісая 30:15-16).
У нас є свої власні короткі та легкі шляхи: незаміжня жінка вирішує знизити стандарти, замість того, щоб чекати гідного чоловіка. Вірянин, який шукає чарівну пігулку для освячення, замість того, щоб терпляче віддавати себе звичайним засобам благодаті. Або будь-хто з нас, хто мріє про інше життя, замість того, щоб дякувати Богові за те, що в нас є.
Нам потрібен Бог, щоб утримати нас від дурних легких шляхів. Нам потрібно, щоб Бог сказав нам, як колись Він сказав Своєму народові через Ісаю, що наш порятунок полягає в тому, щоб повернутися і перебувати в спокої, а не в тому, щоб мчати кудись і йти на компроміс. Наша сила в тиші та довірі, а не в мріях і фантазіях.
4. Зроби так, щоб я бажав майбутнього, приготованого Тобою для мене.
«А ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла» (1 Петра 2:9).
Коли ми виростаємо, ми мимоволі пишемо книгу в наших головах про те, як потрібно читати історію нашого життя. Ми виділяємо розділи, передбачаючи час, коли почнемо кар'єру, підемо до шлюбного вівтаря або народимо дітей. Але для багатьох із нас черговий рік життя кидає черговий розділ у вогонь.
Нам потрібен Бог, щоб допомогти нам захотіти те майбутнє, яке в Нього є для нас — майбутнє, яке Він написав у Своїй незбагненній мудрості. Часи очікування вчать нас відмовлятися від ролі автора своєї власної історії, а замість цього брати на себе роль одного з персонажів в історії Бога.
Як християни ми знаємо, що наша роль у Божій історії полягає в тому, щоб звіщати Його чесноти (1 Петра 2:9). Інколи Бог кличе нас звіщати Його чесноти із місць звершення й достатку, в яких ми живемо, і ми говоримо про це, щоб показати, що саме Бог, а не Його дари, є нашою найвищою нагородою. А в інші моменти Бог кличе нас звіщати Його чесноти із місць очікування та потреб, в яких ми перебуваємо, і тоді ми говоримо про це, щоб засвідчити: навіть якщо Бог щось утримує від нас — Самого Його все одно більш ніж достатньо.
Хоч би як розчаровували нас власні сюжетні лінії, ми граємо свою роль як персонажі, знаючи, що наш Автор керує остаточним сюжетним поворотом. «Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, – те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Коринтян 2:9). Бог, який врятував світ через хрест і спорожнілу могилу, знає, як узяти наші невдалі історії і перетворити їх на щось прекрасне. Наша роль — довіряти Йому і прославляти Його, навіть коли ми не в змозі бачити, чим усе закінчиться.
5. Нагадай мені, чого я насправді чекаю.
«І скажуть у той день: Ось наш Бог! На Нього ми покладали надію, і Він нас спас! Це – Господь, на Якого ми надіялись, тому будемо радіти і веселитися Його спасінням!»(Ісая 25:9)
У цьому світі ми завжди чекаємо чогось: чоловіка чи дружину, роботу, дитину, блудного сина, звільнення від депресії, фінансової свободи. Але для християн під кожним із цих добрих дарів глибоко в душі звучить тремтіння і благоговіння перед Чимось більшим. Ми очікуємо чогось ліпшого, ніж те, що може запропонувати цей світ.
Ми очікуємо нових небес і нової землі, в яких живе праведність (2 Петра 3:13). Ми чекаємо на нове тіло, остаточно позбавлене смерті й тління (Римлян 8:23). Ми чекаємо нової сили, коли гріх втратить свій останній вплив на нас (Галатів 5:5).
Але найбільше ми чекаємо нашого Царя, Ісуса Христа (1 Солунян 1:10). Один погляд у Його обличчя вижене печаль назавжди. Одне Його слово поглине всяке розчарування цього життя.
Одна лише мить у Його присутності кине весь наш біль у безодню морську.
Нам потрібно, щоб Бог нагадував нам про те, чого ми справді чекаємо. В основі нашого очікування в цьому світі є надія, яка не може розчарувати. Одного разу, дуже скоро, прийде наш Цар. І ніхто з тих, хто чекає на Нього, не будуть засоромлені (Псалом 25:3).
Автор — Скотт Хаббард / © 2018 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 3.12. Спасибо!
