На русском языке читайте здесь — «Похули Бога и умри»: Излюбленная реакция сатаны на страдание.
Мій любий Бруднозлоб!
З жалем отримав твого останнього листа.
Я багато століть служу його Ницкості, — поколіннями прирікав душі на прокляття й навчав молодих бісів, — і все ж ти знаходиш, чим мене здивувати. Хіба тобі не залишилася всього одна душа до виходу на справжню службу, до моменту, коли ти в найтемніших кольорах нашого легіону підеш битися на передовій?
А якщо так, то чим, на мою думку, ти повинен займатися? Розставляти пастки? Псувати? Займатися підривною діяльністю? Або, може, я (коли стільки поставлено на карту) повинен вважати цілком природним, що ти, уподібнившись людській дитині, гигикаючи, як дівчинка, бавишся з їжею? Ти ще не скуштував здобичі, пронизаної твоїм власним списом, і тим не менше, ти розважаєшся під час полювання.
Так і чую, як ти у своєму недалекому ротику ставиш мені запитання: «Що ти маєш на увазі?»
Ти розповідаєш, що твоїй людині під час планової операції на лопатці якимось незрозумілим чином прокололи легеню. І ця подія сама по собі приносить тобі велику радість, чи не так? Ти дуже пишаєшся тим, що «вилка проткнула здобич». І ти залишив його без нагляду, щоб розповісти мені про свою перемогу.
Так, ніж лікаря несподівано (і до того ж дивовижно) збився зі шляху. Але скажи-но, чи проколов цей ніж уже і його душу? Чи поширилося від рани духовне зараження? Чи ти настільки лінивий, що сподіваєшся, що лікар зробить за тебе твою роботу?
Ти виявився абсолютно нездатним зрозуміти, що не прорахунок хірурга, а реакція твого пацієнта має вирішальне значення, вічне значення. Пронизаний дух, спалена совість, серце, вкрите шрамами, вигорілі переконання, — ось на що ми спрямовуємо свої темні зусилля. Нестерпні переживання та гострі страждання слугують для цього сприятливою нагодою. Ось тоді й починається справжня робота.
Колапс легенів — або більш буденні речі: хвороби дітей, недуги подружжя, ненадійні друзі, зруйновані романтичні стосунки, робота, що набридла, а часом навіть і смерть улюбленця, — усе це суцільні іграшки порівняно з тим, що від них може статися: з крахом віри. Це те місце, куди слід завдати смертельного удару, перерізавши головну артерію. Ми любимо крики й муки цих паразитів, але це ні в якому разі не повинно коштувати нам набитого живота.
Непередбачуване полум’я
«Коштувати нам?» — запитаєш ти.
Страждання, як тобі вже слід було б знати, найменш передбачуване. Воно, звичайно, може озлобити серце, змушуючи відкинути саму можливість існування доброго, могутнього, всезнаючого Бога. Або (і краще б тобі сподіватися, щоб це не був твій випадок) саме його Ворог може використати це, щоб вкрасти печеню прямо у нас з вилки.
Хіба ти не заглядав нещодавно через плече апостола? Не кожне страждання, зрештою, сприяє успіху нашої справи.
«І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість досвід, а досвід надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам» (Рим. 5:3-5).
Кому потрібно, щоб страждання сприяло розвитку такої жахливої речі, як терпіння, племіннику? Ми що, хочемо, щоб страждання породжувало в них — мені важко навіть написати це слово — надію? Пробиті легені, стогони й біль на кожному кроці загрожують жахливим чином обернутися проти нас.
Ворог надто добре про це знає, і, що б Він там не говорив, Його підступність не менша за нашу. Ми нерідко вважаємо, що розставили ідеальну пастку, а потім (занадто пізно) виявляємо, що Він підправив спричинені нами скорботи й спокуси так, щоб вони відповідали Його задумам. Ми отримуємо задоволення, змушуючи їх кричати; ми виємо й фиркаємо, спостерігаючи за тим, як вони корчаться в муках. Але все це рівноцінне простій грі, якщо вони вислизають до Ворога й надалі втілюють Його огидні цілі. І ти повинен подбати про те, щоб подібне не сталося з твоєю людиною.
Посилити рану гріхом
Припини негайно свої дитячі верески та передчасне зловтішання. Гра розпочалася, і Ворог, так само, як і ми, має намір його здобути.
По-перше, зроби його страждання глибоко особистими.
Питання: «Як міг добрий Бог дозволити, щоб сталося щось погане?» — набагато менш корисне, ніж питання: «Як Бог допустив, щоб ця неприємність сталася зі мною?» Звісно, саме це питання й треба ставити. Ворог на кожному кроці представляє Себе як «особистого Бога». Ну, то нехай Він Сам відповість на звинувачення.
Де був цей особистий Бог під час його операції? Не дай Ворогу виправдатися в цьому питанні. Натисни на свою людину так, як ми це робили протягом століть: чому з усіх людей саме я маю пережити цю втрату, цей біль, цей кошмар? Мимохідь вкажи своїй людині на те, що її «особистий Бог», її «притулок» жахливо упереджений. Ніхто з відомих їй християн не переживає настільки «тривалих труднощів», що виникли внаслідок такої неймовірної помилки.
Знищ будь-яке припущення, що Ворог так чи інакше намагається перетворити нашу скорботну долю на вінець вічної слави. Приховай ворожу брехню про те, що подібні нещастя взагалі мають якийсь сенс, або що їх відміряно рівно стільки, скільки потрібно для їхнього вічного добра.
По-друге, звертай увагу на кожен завданий йому удар.
Ніколи не нехтуй силою дрібних незручностей і болючих укусів дискомфорту. Ти завжди повинен бути напоготові, щоб із кожного спалаху болю твого пацієнта виплекати жалість до себе, гнів і захоплюючий відчай. Коли він, маючи лише одну працездатну руку, збирається відповісти на цей електронний лист, коли йому доводиться просити допомоги у дружини, щоб одягнути шкарпетки, або коли він відчуває роздратування й біль, які тепер уже залишаться з ним аж до самої могили, — будь готовий посіяти гіркоту й посипати сіллю його рану. Завжди пам’ятай: жодна тріщина не буває настільки малою, щоб її не можна було використати.
Але зрозумій, що звертати увагу на кожну його скаргу будеш не лише ти. Ворог, наче слинявий тер’єр, перебуває поруч із ними, готовий за першим їхнім покликом нагадати про Свої фальшиві обіцянки й заспокоїти їх у Своїй присутності. Його дух перебуває поруч і нашіптує їм про Його ганебну відданість власним вигадкам. Ми небагато з цього можемо підслухати, але там, безсумнівно, йдеться про слова з Писання. Щось на кшталт: Він «у Своїй любові» замислив їхні болі, страждання, недуги та вади в цьому світі, а також запевнення в тому, що Він — їхній справжній спокій, і не тут їхній справжній дім. Борися з їхніми намовляннями за допомогою власних, щоб собаки не повернулися до своєї блювотини.
По-третє, приховай від нього завтра.
Нарешті, замовчуй усілякі вигадки про якесь завтра, коли всі страждання стануть «недійсними». До цього дня з (дратівливою) непохитністю звертався побитий, окровавлений і поранений апостол, вважаючи за ніщо сукупність своїх різноманітних страждань (таких, що пальчики оближеш). Ніщо! Це навіть не йде в порівняння з тим майбутнім днем «слави вічної ваги» (2 Кор. 4:17). Цю славу наш небесний Отець зважив і визнав її дуже легкою.
Прокляни Бога й помри
Біда, племіннику, це оманливе полум’я, з яким точно не варто жартувати. Йов та його вельми здібна дружина стали цьому чудовим прикладом. Цей «справедливий» чоловік, будучи розтрощений смертельним ударом, завданим його майну та родині, все ж спробував виставити нашого батька дурнем. Він осоромив усіх нас, відповівши настільки улесливо й принижено на вбивство, розорення та загибель: «І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився» (Йов 1:20).
Але не всі реагували так само. Відповідь дружини Йова, яку наш Господь зберіг завдяки Своїй великій милості та мудрості, була просто чудовою: «Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!..» (Йов 2:9). «Прокляни Бога й помри» — я не зміг би висловити це краще.
Ось тут і пролягає лінія фронту, племіннику. Не в заподіянні страждань, а в зараженні душі. Ми бажаємо, щоб кожен чоловік, жінка й дитина відмовилися від такого позерства, щоб наплювали на свої колишні обітниці й прокляли Його перед лицем неба. До цього, племіннику, саме до цього ти повинен підвести свою людину:
Не лише до пробитої легені,
А до безвір’я та уїдливого лихослів’я,
Щоб, стиснувши зуби, погрожувати пальцем небу
І, проклявши Бога, загинути у вогні.
Вічне прокляття, Бруднозлоб, вічне прокляття. На менше не погоджуйся.
Твій дядько, який з нетерпінням чекає на це,
Темнобог
Автор — Грег Морзе / © 2022 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 12.07. Спасибо!
