На русском языке читайте здесь — Как говорить о Боге, чтобы это не выглядело странно.
У мене є кілька друзів, які неймовірно розумні. Вони не тільки мають енциклопедію в голові, але й знають, що робити з усією цією інформацією. Вони встановлюють зв’язки, вирішують проблеми та пропонують ідеї, які по праву можна назвати геніальними. Перебуваючи в їхньому оточенні, у більшості випадків надихаєшся.
Я кажу «у більшості випадків», тому що, коли я з ними, і вони розмовляють з такими ж блискучими людьми, я часто гублюся. Я слухаю, що вони говорять, і киваю в ритмі їхньої розмови, перебуваючи в повному розгубленні. Зрештою, я визнаю, що моїм єдиним внеском у розмову може бути поставлене запитання, яке перерве потік розмови. Тому я вважаю за краще мовчати.
Ви коли-небудь були присутні при розмові, де люди, говорячи про якісь поняття, використовують такі слова, що ви губитеся в здогадах про їх значення? І те, про що йдеться, здається цікавим, але ви не здатні зрозуміти, що ж у цій розмові насправді цікаво.
Я вважаю, що саме так почувається багато людей, коли вони перебувають в оточенні християн. Ми використовуємо специфічні слова, викладаємо розумні думки і звертаємося до таких понять, які щось означають для нас, християн, але мають мало сенсу для тих, хто не поділяє нашу віру.
Занадто часто ми припускаємо, що інші володіють нашою «християнською» мовою. Це потрібно припинити! Ми повинні навчитися говорити з людьми мовою, зрозумілою для них.
Одне з найпоширеніших запитань, яке я чую як пастор: «Як мені розповісти про свою віру своїм друзям?» Ці запитання часто ставлять тому, що ми весь час перебуваємо у своєму колі й розмовляємо один з одним про Бога. Але перед нами стоїть завдання зрозуміти, як мислить і розмовляє суспільство, адже нам доведеться зустрітися з ними на їхній території.
Існує чудовий приклад цього в книзі Дій. Павло відвідав Афіни і, не гаючи часу, завів розмову з громадянами міста. Він говорив до них, але найголовніше те, що він слухав їх. Деякі з громадян вважали, що він говорив повну нісенітницю, але інші хотіли почути більше, тому вони привели його на ринок ідей — місце, яке називалося Ареопагом.
Може здатися, що Павло мав би встати й «викласти Євангелію», сказати, що вони грішники, або проголошувати там «кров Ісуса Христа», розповідати їм, як потрапити на небо після смерті, або цитувати вірші з Біблії, щоб обґрунтувати свою промову. Він не зробив нічого з цього.
Натомість Павло визнав їхню побожність і підтвердив, що вони вже поклоняються Богу. Він не згадав Ісуса по імені і лише говорив про Ісуса як про «людину». Він не цитував Писання. Єдине, що він цитував, — це язичницькі поети, які також говорили про Бога (Дії 17: 22-31).
Якщо ми зупинимося і поглянемо на те, що сказав Павло, ми навчимося кільком речам.
Спочатку слухай
Першим кроком Павла не було засудження. Перш ніж виступити на зборах Ареопагу, він провів деякий час у місті Афіни, уважно спостерігаючи, слухаючи та ставлячи запитання. Він робив це без засудження чи осуду. Це означає, що Павло був відкритим.
Подібно до Павла, ми повинні бути відкритими, якщо збираємося говорити про Бога так, щоб це не виглядало дивно. Ми повинні бути допитливими, ставити запитання, визнавати нашу необізнаність у деяких питаннях, слухати, спостерігати і вчитися, не викриваючи і не засуджуючи, щоб ми могли побачити те, що бачать інші, весь час ставлячи собі питання: «У чому тут Божий задум?»
Відмовся від необхідності доводити свою правоту
Павло був менш зацікавлений у тому, щоб довести правоту своєї точки зору, і більше зацікавлений у вивченні того, яку точку зору афіняни вже вважають правильною. Саме тому він був здатний відкрито розмовляти з ними. Це є важливим фактором у розмові про Бога.
Є безліч прикладів християн, які хочуть мати рацію, виграти суперечку, довівши свою точку зору. Така поведінка не була притаманна Павлу. Насправді, він починає словами: «Я бачу, що ви рухаєтеся у правильному напрямку». Що було б, якби ми так само починали розмову? Як би змінилися наші бесіди про Бога? Готовий посперечатися, люди б набагато менше займали оборонну позицію
Говори їхньою мовою
Павло не припускав, що люди в Афінах, які зібралися на ринку, щось знали про його життя, культуру, світ і релігію. Тому він розпочав діалог, спираючись на знання, які вже були у тих людей, і говорив так, щоб вони зрозуміли.
Занадто часто ми самі винні в тому, що про віру в Бога більше чути в церквах або в християнському середовищі. Ми вважаємо, що те, як ми мислимо і говоримо, є найвірнішим зразком поведінки. Ми повинні визнати, що своєю поведінкою або посланням ми здатні створити розділення між нами і цим світом.
Шукай Божий рух
Павло розумів, що наш світ переповнений проявами Бога. Він був здатний побачити, де Бог уже відкрився мешканцям Афін. Починаючи від жертовника «невідомому Богу» до історії Епіменіда і віршів Арата, Павло бачив присутність Бога. Замість цитат біблійних віршів (які були б як книга іноземною мовою, мало зрозуміла для присутніх там людей), він цитував їхні літературні твори.
Пам'ятайте, що любов, милість, краса, творіння, життя та енергія Всемогутнього Бога кричать всюди навколо нас. Голос Бога завжди присутній навколо нас, і наша робота полягає в тому, щоб додати гучності. Замість того, щоб говорити заплутано про Бога, мовою, незрозумілою для оточуючих, ми можемо взяти щось зрозуміле, звичне для них, показавши їм, як у всьому цьому проявляється Бог.
І, звісно, це приведе нас до ще більшої кількості запитань. Питання такого роду: Де в нашій культурі ми можемо бачити прояви Бога? Чи буде нашим першим кроком споглядання чи осуд? Від яких слів, фраз і понять ми повинні відмовитися, щоб не збивати з пантелику оточуючих у розмові про Бога? Про яких поетів можна говорити сьогодні? Які межі між духовним світом і світським ми повинні стерти?
Давайте не забувати ці та інші питання, роздуми над якими принесуть нам більше користі, ніж твердження, що у нас є всі відповіді. І якщо ми зможемо відповісти на ці питання, тоді є велика ймовірність, що ми знайдемо Бога в найнесподіваніших місцях. І коли це станеться, у нас буде можливість говорити про нашу віру набагато ефективніше, ніж будь-коли раніше.
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 31.03. Спасибо!
