На русском языке читайте здесь — Как маленькая церковь служит Украине книгами.
Коли російська армія вперше перейшла східний кордон України в 2022 році, близько 3,5 мільйона людей втекли на захід до Польщі. Багато хто їхав через Краків, де служить Олександр (Сашко) Незамутдінов, український місіонер та засновник церкви.
Його громада з 40 осіб, Пресвітеріанська Церква Христа Спасителя, старанно працювала, щоб забезпечити біженців транспортом, житлом, їжею та одягом. Потім, після того, як початковий наплив вщух, вони побачили ще одну річ, якої потребували українці: книги.
«Люди почали шукати ресурси, — сказав Незамутдінов. — Але матеріалів українською мовою було замало».
Головною причиною цього був Радянський Союз. Протягом більшої частини 20 століття російськомовний уряд суворо обмежував друк чогось українською мовою. Книги чи журнали, написані протестантськими християнами, майже ніколи не проходили відбір.
«[Це] тому, що протестанти часто мають зв'язки з друзями та родичами на Заході, — каже Незамутдінов. — Але також тому, що протестантів вчать мислити — і це ускладнює контроль над ними».
Він бачить, що Росія робить зараз те саме.
«В анексованих частинах України однією з перших груп, які зазнали нападу, були протестантські церкви, — сказав він. — Вони захопили церковні будівлі, поміняли замки і поставили охорону. Ви можете побачити, що історія повторюється».
Незамутдінов та його парафіяни побачили серед українців зростаюче бажання дати відсіч, використовуючи свою рідну мову. Вони також побачили потребу в євангельських книгах про все: від консультування до травм і повчальних читань для Адвента.
Таким чином, два роки тому невелика церква Незамутдінова започаткувала українське видавництво.
Видання «The Gospel Coalition» розпитало його, як їм це вдалося, чи цікаві комусь книги, які вони публікують, і як він побачив Бога в дії.
– Ви назвали українське видавництво «Українська Реформація», тому що ви теж повторюєте історію, чи не так?
– Так. Наприкінці 19-го століття в Україні почала процвітати Реформатська церква. Однією з головних причин була мова, яку вони використовували. Католики використовували латину у своїх месах до 1962 року, а православна церква використовувала старослов'янську, тобто давню слов'янську мову, яку ніхто не розуміє.
Реформаторські місіонери, подібно до Лютера з друкарським верстатом, хотіли дати людям Євангелію їхньою рідною мовою. Вони проповідували та проводили богослужіння українською мовою, що приваблювало людей. Їх приходили послухати цілі села, виникали церкви, і рух набирав обертів.
Богослужіння в Українській Реформатській Церкві в Коломиї в 1930-і роки
Ці місіонери також почали видавати два журнали українською, щоб спростовувати атеїзм, щоб викладати історію церкви і цитувати та публікувати українських авторів. Подібно до Павла вони намагалися встановити зв'язки між культурою та християнством: «Ви чули, як філософ сказав це; тепер розгляньте цей аспект чи зв'язок із Писанням або загальним одкровенням Бога». Вони хотіли показати, що загальна благодать та загальна одкровення завжди були тут, що сліди цього є протягом усієї української історії.
Обидва ці видання припинили своє існування за часів Радянського Союзу. Ми взяли свою назву від одного з них, яке називалося «Українська Реформація».
– Для церкви з 40 членів відкриття видавництва видається серйозним починанням. Як Бог підготував вас до цього?
– Ми вже почали публікувати теологічні книги польською мовою ще у 2016 році, бо помітили велику потребу в євангельських ресурсах. Завдяки зв'язкам зі служіннями Crossway, Desiring God, 9Marks та Ligonier ми випустили близько 70 різних книг польською мовою.
Тому влітку 2022 року нам було нескладно розпочати переклад українською. Ми надрукували 60 000 екземплярів таких книг, як «П'ятдесят причин, чому Ісус прийшов померти» та «Віслючок, що возив Царя» Р.Ч. Спраула.
Відгук був настільки сильним, що ми продовжили. Нині у нас близько 20 різних книг. Цікаво, коли ми друкуємо книгу і польською, і українською, попит на українську, ймовірно, в два рази вищий, ніж на книгу польською мовою. Вони просуваються швидше і поширюються швидше — ринок більший, бо там більше українських християн.
– Ви надсилаєте ці книги в Україну?
– Деякі з них. У Польщі, Німеччині та Чехії перебувають мільйони українських біженців, тож ми відправляємо книги туди. Але ми також відправляємо їх до України.
В Україні є й інші християнські видавництва, але їм наразі важко. Наприклад, є часті відключення електроенергії. Ми бачили це особливо минулої зими, коли Росія націлилася на інфраструктуру. Наші редактори та перекладачі в Україні не завжди могли працювати, тому що у них відключали електрику на кілька годин чи днів, а їхні комп'ютери розряджалися.
Крім того, багато українських видавців випускають літературу, яку, я впевнений, вони не планували видавати — книги про консультування, про ПТСР, про допомогу дітям, які бачили щось жахливе. Вони більше переходять на служіння милосердя.
Тому ми сказали: «Добре, ми могли б випустити ще щось, щоб допомогти вірянам». Ми щойно отримали ліцензію на публікацію великої кількості книг Р.Ч. Спраула. Ми закінчуємо міркування до Адвенту Алістера Беґґа. І, хочете вірте, хочете ні, жодної книги Чарльза Сперджена українською мовою немає. Отже, ми працюємо і над Спердженом.
– Україна була незалежною понад 30 років. Чому так мало євангельських ресурсів рідною мовою?
– За 70 років радянської влади російська мова проникла скрізь. Вона була на телебаченні, в книгах, університетах. Але це не було схоже на іммігранта, який приїжджає в Америку і хоче вивчити англійську. Ця мова була нав'язана насильно.
Тому вдома та в молодших класах школи всі говорили українською. І багато церков зберегли українську мову, особливо в гімнах.
Це означає, що протягом останніх 100 років або близько того люди були двомовними. Тому, коли комунізм упав і ринули християнські місіонери, не так багато зусиль було вкладено у створення ресурсів українською мовою. Бо якщо ви вклали свої гроші та час у створення ресурсів російською мовою, народ України міг читати їх, як і всі інші в колишньому СРСР. Таким чином, ви могли охопити набагато більше людей.
Але тепер ми бачимо, що люди частіше використовують українську мову, щоб дистанціюватися від впливу та ідеології Росії.
– Неважко побачити, що Бог помістив вашу маленьку церкву в потрібному місці в потрібний час, щоб надати тисячі євангельських ресурсів людям, які шукають втіху та істину у важкі дні. Як ви бачите Бога у дії?
– Я думав про це: Боже, що Ти робиш? Куди все це йде? Три роки тому я не подумав би, що це буде саме те, до чого ми будемо так активно залучені.
Я бачу багато можливостей. Одна з них у Білорусі, яка має дуже тісні зв'язки з Росією. Але молоді люди намагаються відродити білоруську мову, і ми намагатимемося допомогти їм опублікувати їхню першу християнську книгу.
Мені також цікаво, чи можемо ми провести конференцію, де ми могли б надати книги, які ми маємо, більшій кількості пасторів.
І ми думаємо про створення якогось додатку або веб-сайту з цифровою бібліотекою, тому що якщо ви на передовій, то посилки отримувати важко. Якби ми мали час і ресурси, я б із задоволенням створив щось, щоб доставляти безкоштовні електронні книги в руки тих, хто на передовій.
Ми робимо все це по благодаті Божій. Це служіння нашої церкві, і ми раді таким чином послужити польській та українській церквам.
Автор — Сара Ікхофф Зільстра / thegospelcoalition.org
Переклад — Ганна Іващенко для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
