На русском языке читайте здесь — 19 стихов из Библии о богатстве и теологии процветания.
Кожна людина на цій землі хоче щастя, благополуччя для себе, своєї сім’ї, друзів, близьких і суспільства. Іноді це щастя уявляється як володіння багатством. Багатство вимірюється кількістю будівель у власності, квадратурою землі, кількістю працівників, фінансів.
Але не потрібно забувати, що всім багатством володіє Бог, тому що Він — Творець всього, і Він через Своє Слово (Біблію) нікому не обіцяв багатства. Сама багата людина– правитель Ізраїльського царства Соломон (874–796 до н.е.) просив мудрості, проникливості в управлінні народом, а не особистого збагачення.
«А Соломон відповів: Ти виявив до Твого слуги, мого батька Давида, велике милосердя, оскільки він був вірним перед Тобою, чинив справедливо й у простоті серця. Ти виявив щодо нього велику ласку, давши йому сина, який сьогодні сидить на його престолі. Справді, це Ти, Господи, Боже мій, тепер поставив на місце мого батька Давида царем Твого слугу, – але ж я дуже молодий й не знаю, як вірно поводитись! Твій слуга перебуває серед Твого народу, якого Ти обрав, – народу численного, якого через велику його чисельність важко докладно порахувати. Тому дай Твоєму слузі розумне серце, аби він умів судити Твій народ, розрізняючи добре від злого, бо інакше, хто потрапить правити цим великим Твоїм народом? І сподобалось Господу, що Соломон просив саме цього» (1 Царів 3:6-10).
І проблема не в тому, щоб бути багатим і заслужити це власною працею, а в тому, щоб багатство не стало ідолом, якому б людина присвятила своє життя.
Зло – в пристрасті до грошей і надії на них. Фінанси можуть бути таким же ідолом, як Молох, Ваал, Дагон, Мардук, якщо поставити їх на місце Бога. Більш того, нерідко багатство можна нажити тільки нечестивим шляхом, а думати, що воно спасе – це безумство.
Багатство саме по собі не чеснота і не гріх, а от відношення людини до нього може бути і гріхом, і чеснотою.
Біблія проти теології процвітання
1. «Горе тим, що прилучають дім до дому, приєднують поле до поля, так що іншим немає місця, – так ніби ви одні поселені на землі. До мого слуху долинув голос Господа Саваота: Через те багато будинків опустіють, – великі гарні оселі залишаться без мешканців.Бо десять акрів виноградника даватиме лише один бат, а хомер посіяного вродить тільки ефу» (Іс. 5:8-10).
2. «Тепер слухайте, ви, багатії, плачте й ридайте над жахливими вашими злиднями, які надходять. Ваше багатство зотліло, а ваш одяг сточила міль. Ваше золото й срібло поржавіло, і їх іржа свідчитиме проти вас і з’їсть ваші тіла, як вогонь. Ви назбирали скарбів на останні дні. Ось затримана вами платня робітників, які жали на ваших нивах, вже волає, і зойки женців досягли вух Господа Саваота. Ви розкошували на землі й насолоджувалися, наситили свої серця, [немов] на заколення» (Як. 5:1-5).
3. «Ніхто не може служити двом панам, оскільки, або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. Задля цього кажу вам: не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?» (Мт. 6:24-25).
4. «постійні суперечки людей із зіпсованим розумом і позбавлених істини, які вважають побожність засобом наживи. [Ухиляйся від таких]. Адже благочестя із задоволенням – велике надбання. Бо ми нічого не принесли у світ і нічого не можемо винести» (1 Тим. 6:5- 7).
5. «Маючи їжу та одяг, цим будемо задоволені. Ті ж, хто прагне до збагачення, потрапляють у спокуси, у тенета, в численні нерозумні та шкідливі пожадання, які приводять людей до знищення і загибелі» (1 Тим. 6:8-9).
6. «…Бо знайте, що жодний розпусник або нечистий, або жадібний до наживи, котрий є ідолослужителем, не має спадщини в Царстві Христа і Бога» (Еф. 5:5).
7. «Тепер слухайте ви, які кажете: Сьогодні або завтра підемо до цього міста й перебудемо там [один] рік, і будемо торгувати та заробляти! и, котрі не знаєте, що завтра станеться, яке ваше життя? Адже це пара, що на мить з’являється, а потім зникає. Замість того, щоб вам говорити: Коли Господь забажає, і ми будемо живі, то зробимо те чи інше. А тепер ви хвалитеся у своїх гордощах. Усяка така хвальба лиха. Отже, хто знає, як робити добро, але не робить його, той має гріх» (Як. 4:13-17).
8. «У поведінці будьте не грошолюбні, задоволені тим, що маєте. Бо Він сказав: Я тебе не покину і не відступлю від тебе!» (Євр. 13:5)
9. «…Адже коренем усього зла є грошолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри й самі наштовхнулися на великі страждання» (1 Тим. 6:10).
10. «І промовив ще до них: Глядіть і стережіться всякої зажерливості, бо не від надміру багатства залежить життя людини!» (Лк. 12:15)
11. «Господь учиняє смерть, але й повертає до життя; принижує до шеолу, але й підіймає до небес. Від Господа зубожіння і багатство, – Він понижує і підносить угору. З пороху Він підносить бідного, з болота підіймає нужденного, щоб його посадити з можновладцями й дати йому у спадщину престол слави. Адже всі опори землі Господні, й на них Він установив усесвіт. Він оберігає кроки вірних Йому, а нечестиві гинуть у темряві, адже не власною силою стає могутньою людина» (1 Сам. 2:6-9).
12. «А ще я придивився до такого безглуздя під сонцем: Людина одинока, й немає в неї нікого більше – ні сина, ні брата, – проте не видно також кінця всім її зусиллям, а її очі не можуть насититись багатством, і вона не запитає себе:Для кого ж я працюю, відмовляючи самій собі в задоволеннях? Тож справді, хіба це не безглуздя та непотрібна справа?!» (Екл. 4:7-8)
13. «Я бачив під сонцем болісне лихо: господар зберігає багатство собі ж на біду, бо те багатство загине під час непередбаченого лиха, так що нічого не залишиться, щоб можна було навіть дати в спадщину рідному синові. Як він нагим вийшов із лона своєї матері, – таким же яким прийшов, нагим, він повернеться, – нічого зі своїх трудів, що можна було би понести в своїх руках, він не візьме. І це, власне, є той болісний випадок: якою людина прийшла, такою мусить і відійти. Яка тоді користь з того, що вона працювала на вітер?» (Екл. 5:12-15)
14. «Хто покладається на своє багатство, той впаде, а праведні, як листя, будуть зеленіти» (Притчі 11:28).
15. «Добре ім’я краще за велике багатство, – бо добра репутація краща за срібло й золото» (Притчі 22:1).
16. «Посіяне в тернях – це той, хто слухає слово, але клопоти цього віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду» (Мт. 13:22).
17. «Багатим нинішнього часу нагадуй, аби не носилися високо й не покладали надії на непевне багатство, але на Бога, Який нам усе дає щедро, для насолоди, щоб ми чинили добро, збагачувалися в добрих ділах, були щедрими, радо ділилися, збираючи собі скарб, – добру основу на майбутнє, – аби осягнути справжнє життя» (1 Тим. 6:17-19).
18. «Тож не журіться і не говоріть: Що будемо їсти? Або: Що будемо пити? Чи: В що зодягнемося? Адже цього всього язичники шукають. Бо ж знає ваш Отець Небесний, що ви цього всього потребуєте» (Мф. 6:31-32).
19. «Ви, що надієтеся на свою силу і хвалитеся численністю свого багатства, знайте: брат не визволяє! Чи визволить людина? Він не дасть Богові викупу за себе, не заплатить ціну викупу за свою душу. Тож потрудився навіки, жити буде до кінця, бо не побачить знищення, хоча побачить мудрих, що помирають: безумний і нерозумний разом гинуть; своє багатство вони залишать чужим. Їхні могили — це їхні домівки навіки, це їхні житла з роду в рід. Лише свої землі вони назвали своїми іменами. Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них. Такий їхній шлях — спотикання для них, та потім будуть милуватися тим, що в них на вустах. Наче овець, їх загнали до аду, смерть їх пасе. А на світанку праведні запанують над ними; їхня підтримка постаріє в аді: [вони були позбавлені своєї слави]. Проте Бог визволить мою душу з руки аду, коли прийме мене. Не тривожся, коли людина стає багатою, коли зростає слава її дому. Адже коли вона помре, не забере вона нічого, і слава її з нею не піде, бо за її життя благословенною буде її душа, прославлятиме тебе, коли ти їй робитимеш добро. Вона піде до роду своїх батьків і аж довіку не бачитиме світла. Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них» (Пс. 48:7-21; пер. Турконяка).
В останні часи люди будуть прагнути отримати від Бога фінанси, не думаючи проте, що в більшості випадків це шкодить людині. Сьогодні нерідко можна бачити церкви з теологією процвітання, але Ісус не приходив на землю, щоб збагатити людей. Він прийшов, щоб спасти від гріха, аморальності і відкрити шлях в Царство Небесне. І ми пам’ятаємо Його слова: «Бери хрест і йди за Мною»...
Підготувала Олена Петибська
Переклад — Анастасія Божеску для ieshua.org
Последнее: 01.01. Спасибо!
