На русском языке читайте здесь — 9 фактов, которые вам стоит знать о Холокосте.
Сьогодні ввечері починається Йом га-Шоа, День пам’яті Катастрофи та героїзму — національний день пам’яті та жалоби в Ізраїлі та за його межами, встановлений Кнесетом у 1951 році. Відзначається щороку 27 нісана за єврейським календарем.
Ось дев'ять речей, які вам варто знати про один із найжахливіших геноцидів в історії:
1. Термін «Голокост», що походить від грецького слова ὁλοκαύστος / холокаустос, що означає «жертва цілопалення», стосується переслідування та запланованого винищення єврейського народу нацистами. Біблійне слово Шоа (שוֹאָה), що означає «лихо, катастрофа», стало стандартним єврейським терміном для позначення Голокосту ще в 1940-х роках, особливо в Європі та Ізраїлі. Слово «холокост» стало загальним в Америці після показу в 1978 році міні-серіалу під назвою «Холокост».
2. Голокост розпочався в січні 1933 року, коли Гітлер прийшов до влади, і технічно закінчився 8 травня 1945 року (у День Перемоги). Але офіційний план геноциду був розроблений ще на Ванзейській конференції 20 січня 1942 року. П'ятнадцять нацистських лідерів, у тому числі низка державних секретарів, високопоставлених чиновників, партійних лідерів, офіцерів СС та інших керівників урядових відомств, зібралися для обговорення плану «остаточного вирішення єврейського питання в Європі». (Нацисти використовували евфемізми «остаточне вирішення єврейського питання» та «остаточне вирішення» для позначення геноциду євреїв.) Під час цієї зустрічі нацистський чиновник Рейнхард Гейдріх виклав план того, як європейських євреїв буде заарештовано та відправлено до таборів смерті.
3. Нацисти розрізняли табори смерті та концентраційні табори. Взаємозамінні терміни «табір для знищення» (Vernichtungslager) і «табір смерті» (Todeslager) стосуються таборів, основною функцією яких був геноцид. На відміну від концтаборів, нацисти не очікували, що більшість ув’язнених, доставлених до таборів смерті, проживуть більше ніж кілька годин після прибуття. У перші роки Голокосту євреїв здебільшого відправляли до концтаборів (де вони часто помирали від тортур і голоду), але з 1942 року їх переважно депортували до таборів смерті.
4. Геноцид у таборах смерті спочатку здійснювався у формі масових розстрілів. Але стрілянина виявилася причиною сильних психологічних травм тих, хто мав натиснути на курок. Потім нацисти намагалися здійснювати масові вбивства, підривати жертв за допомогою вибухівки, але це також виявилося неприйнятним. Нацисти вирішили отруювати своїх жертв газом (зазвичай чадним газом або пестицидом на основі ціаніду). Стаціонарні газові камери могли вбивати за один раз 2 тисячі осіб. Опинившись у камерах, близько третини жертв помирали відразу, хоча смерть могла настати через 20 хвилин.
5. Використання таборів, обладнаних газовими камерами для планомірного знищення людей, було унікальною особливістю Голокосту і безпрецедентним в історії. Раніше не існувало місць, спеціально призначених для масового вбивства людей. Це були табори смерті, збудовані в Освенцимі, Белжеці, Хелмно, Ясеноваці, Майданеку, Малому Тростенці, Собіборі та Треблінці. З політичних та логістичних причин найвідоміші табори були в окупованій Польщі, оскільки в Польщі проживало найбільше євреїв у Європі.
6. У різних концентраційних таборах і таборах смерті нацисти проводили над своїми в’язнями медичні експерименти, що включали поміщення випробовуваних у барокамери, випробування на них ліків, заморожування, спроби змінити колір очей шляхом введення дітям в очі хімічних речовин, різні ампутації та інші операції, які часто проводилися без анестезії. Найбільш сумнозвісним з цих нацистських лікарів був доктор Йозеф Менгеле, який працював в Аушвіці. За словами одного свідка, Менгеле зшив спини близнюків на ім'я Гвідо та Іна, яким було близько чотирьох років, намагаючись створити сіамських близнюків. Їхнім батькам вдалося роздобути трохи морфіну і вбити їх, щоб покласти край їхнім стражданням.
7. Церкви по всій Європі в основному мовчали, поки нацисти переслідували, депортували та вбивали євреїв. Як сказала дослідниця Голокосту Вікторія Дж. Барнетт: «У вересні 1935 року в нацистській Німеччині було кілька християн у протестантській Сповідуючій церкві, які вимагали, щоб їхня церква публічно виступила на захист євреїв. Однак їхні зусилля були відкинуті лідерами церкви, які прагнули уникнути конфлікту з нацистським режимом».
8. Найбільшою протестантською церквою в Німеччині у 1930-х роках була Німецька євангелічна церква, що складалася з 28 регіональних церков або Landeskirchen, які включали в себе три основні богословські традиції, що виникли в результаті Реформації: лютеранську, реформатську та об’єднану. Більшість із 40 мільйонів німецьких протестантів були членами цієї церкви, хоча існували й менші так звані «вільні» протестантські церкви, такі як методистська та баптистська. Історично Німецька євангелічна церква вважала себе одним із стовпів німецької культури та суспільства з теологічно обґрунтованою традицією вірності державі. У 1920-ті роки всередині Німецької євангелічної церкви виник рух під назвою Deutsche Christen або «Німецькі християни». «Німецькі християни» прийняли багато націоналістичних і расових аспектів нацистської ідеології. Коли нацисти прийшли до влади, ця група прагнула створити національну «церкву Рейху» і підтримувала «нацистську» версію християнства. Bekennende Kirche або «Сповідуюча церква» виникла як опозиція «Німецьким християнам». Її установчий документ, Барменське сповідання віри, проголошував, що Церква вірна Богу і Писанню, а не світському фюреру.
9. Найчастіше згадувана оцінка загальної кількості вбитих євреїв — це шість мільйонів, що становить близько 78 відсотків від 7,3 мільйона євреїв, які на той час мешкали в окупованій Європі. Крім того, нацисти вбили від двох до трьох мільйонів радянських військовополонених, два мільйони етнічних поляків, до 1,5 мільйона ромів, 200 тисяч інвалідів, політичних і релігійних інакодумців, 15 тисяч гомосексуалістів і 5 тисяч Свідків Єгови, в результаті чого загальна кількість жертв геноциду склала близько 11 мільйонів осіб.
Автор — Джо Картер / thegospelcoalition.org
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 31.03. Спасибо!
