На русском языке читайте здесь — Ян Карский: человек, пытавшийся остановить Холокост.
Ян Карський є унікальною постаттю серед сотень праведників світу завдяки своїм надзвичайним зусиллям, спрямованим на те, щоб донести до світу правду про кампанію Гітлера проти євреїв у Західній Європі та Сполучених Штатах.
Він народився в 1914 році в багатонаціональному передмісті міста Лодзь (Польща), населення якого переважно складали євреї. Ян Карський обіймав різні дипломатичні посади ще до того, як почав працювати в Міністерстві закордонних справ Польщі наприкінці 1939 року. Однак його кар'єра була призупинена з початком Другої світової війни та його подальшим призовом до армії. Він потрапив у полон до Червоної Армії на початку своєї служби і ледь уникнув смерті від рук росіян під час передачі полонених, в результаті якої він мав вирушити до Німеччини. Карський втік з поїзда дорогою до табору для військовополонених і повернувся до Варшави. Після повернення на батьківщину Карський одразу ж приєднався до руху опору в Польщі, одного з перших у своєму роді.
У серці темряви
У рамках своєї роботи в опорі Карський служив кур'єром між працівниками опору та членами уряду, які емігрували до Парижа. Протягом кількох місяців він здійснив низку таємних поїздок між Польщею, Францією та Британією. Під час однієї з цих поїздок його взяли в полон гестапо і піддали тортурам. По дорозі до лікарні його врятували члени руху опору. Після одужання Карський повернувся до роботи в опорі. Влітку 1942 року Карський отримав нове небезпечне й досить радикальне завдання. Його відправили інкогніто в саме серце єврейської Польщі, щоб зафіксувати (у нього була фотографічна пам’ять) звірства, що там відбувалися, з метою донести цю інформацію до польського уряду у вигнанні та сил союзників. По-перше, Карський таємно пробрався до Варшавського гетто, де побачив мертвих, що лежали на вулиці, голодуючих дітей, огидний сморід і свавілля нацистського насильства. Карський також, замаскувавшись під охоронця, побував у місці, яке пізніше описував як нацистський табір смерті. Те, що він побачив там, було жахливо, і це неможливо відтворити в цій статті.
Концентраційний табір Нордхаузен, квітень 1945 року
Благання про допомогу перед смертю
У жовтні 1942 року Карський також зустрічався з ключовими єврейськими лідерами, щоб донести їхнє послання всьому світу. Згідно з розповіддю Карського, ось що його попросили передати:
«Ми хочемо, щоб ви розповіли польському та союзному урядам, а також лідерам союзників, що ми безпорадні перед обличчям німецьких злочинців. Ми не можемо захищати себе самі, і ніхто в Польщі не може захистити нас... Німці не намагаються поневолити нас, бо у них є інші народи; нас просто систематично вбивають.
Весь наш народ буде знищений. Можливо, небагато хто зможе врятуватися, але три мільйони польських євреїв приречені... Покладіть цю відповідальність на плечі союзників. Нехай жоден лідер Об’єднаних Націй не зможе сказати, що вони не знали, що нас вбивали в Польщі, і що нам ніхто не може допомогти, окрім як ззовні».
Вони сказали Карському, що, за їхніми оцінками, 1,8 мільйона євреїв уже було вбито. Щодня десятки тисяч євреїв депортували до таборів смерті, і кінця цьому не було видно. Карський пише: «Це офіційне послання, яке я приніс світові».
Глухі вуха
Карський передав слова єврейських лідерів разом із розповідями про свої власні спостереження польському уряду у вигнанні та іншим світовим лідерам, зокрема міністру закордонних справ Великої Британії та президенту США Франкліну Д. Рузвельту, з яким він зустрічався особисто у 1943 році. Він також доніс свою розповідь про звірства нацистів до засобів масової інформації, релігійних лідерів і навіть різних діячів Голлівуду. Він згадує, як безперервно тижнями працював з самого ранку до півночі, зустрічаючись з тими, хто бажав знати правду про те, що відбувається в тилу ворога. Але лише небагато хто повірив його історії.
Ян Карський у 1939 році
Пізніше Карський згадував:
«Я отримав гіркий урок, гіркий урок у Вашингтоні. Я зустрічався з суддею [Верховного Суду] [Феліксом] Франкфуртером. Так. У присутності посла Польщі. І його не цікавило ні польське підпілля, ні що інше. Він лише запитав мене: “Будь ласка, розкажіть мені, що відбувається з євреями у вашій країні? Є суперечливі повідомлення”. Тому я розповів йому за 18–20 хвилин те, що бачив на власні очі — двічі у Варшавському гетто, один раз у концентраційному таборі... [Він сказав:] “Пане Карський…” — Я пам’ятаю кожне слово. Ви не забуваєте подібні інциденти — “Пане Карський, така людина, як я, розмовляючи з такою людиною, як ви, має бути повністю відвертою. Тому я кажу: я не можу повірити в те, що ви мені щойно розповіли”».
Післявоєнне життя
Після війни Карський залишився в США, де став професором і викладав у Джорджтаунському університеті наступні сорок років. Однак, мабуть, найцікавіше те, що його спроби зупинити Голокост під час війни були забуті до 1978 року, доти, доки кінорежисер Клод Ланцман не взяв у Карського інтерв’ю для зйомок свого всесвітньо відомого фільму «Шоа». У результаті Карський почав отримувати визнання через 25 років після своєї діяльності в опорі. Він помер у 2000 році.
Джерело — chosenpeople.com
Переклад — Ірина Жежерун для ieshua.org
Последнее: 31.03. Спасибо!
